Справа № 308/11440/16-ц
28 січня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання провести перебудову та усунути порушення межі між земельними ділянками.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом у якому, відповідно до змісту уточненої позовної заяви від 07.03.2024 року, зазначає, що вона є власницею земельної ділянки загальною площею 0,0328 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0051, по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка передана їй приватну власність згідно рішення Ужгородської міської ради від 18.12.2008 року № 942. Її право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430346 від 4.04.2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю відповідно до технічної документації із землеустрою, виконаної ДП «Закарпатгеодезцентр» та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованим 24.09.2015 року. За вказавною адресою вона проживає та користується земельною ділянкою з 1992 року. Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . До 2005 року власником домоволодіння по АДРЕСА_2 був ОСОБА_3 , а в 2005 році будинок та належну до нього земельну ділянку придбала ОСОБА_2 . Будинок, який придбала ОСОБА_2 був старий одноповерховий та стояв на межі між земельними ділянками, що доводиться збірним кадастровим планом. У 2006 році ОСОБА_2 отримала дозвіл на реконструкцію свого старого будинку, яку практично розпочала у 2009 році. За роки проведення реконструкції (2009-2014 рр) на місці старого одноповерхового будинку відповідача з'явився новий двоповерховий будинок. А коли навесні 2014 року було забрано будівельне сміття з її земельної ділянки, вона виявила, що порушена межа між ділянками. Тобто, задня стінка будинку відповідача вже проходила не по межі, а вийшла в сторону її земельної ділянки, дах будинку, відповідно ще більше виступав за межу ніж стіна будинку, а вікно, що виходить на її земельну ділянку не відповідає будівельним нормам, бо воно хоча і є тонованим, але відкривається, що спричиняє їй певні незручності, а також порушує норми ДБН.
З метою встановлення фактичної площі її земельної ділянки 12.02.2015 року вона звернулася до ДП «Укрспецзем» та сплатила 1400 грн. Після проведення топографо-геодезичних робіт їй надали документ, який свідчив про те, що фактична площа її земельної ділянки становить 0,0320 га., тобто зменшилася на 0,0008 га., тобто площа нового будинку відповідача наклалася на площу її земельної ділянки.
Цей факт відповідач не визнала, стверджуючи, що новий будинок вона будувала на старому фундаменті з метою незаконно захопити ще частину її земельної ділянки для обслуговування свого, вона намагалася знести межовий знак (бетонний стовпчик, який був встановлений понад 50 років тому) між їхніми земельними ділянками з боку АДРЕСА_2 , на що їй довелося неодноразово викликати патрульну службу Ужгородського ВП.
З метою зафіксування межових знаків, визначення фактичної площі її земельної ділянки та її лінійних проомірів їй довелося знову звертатися до землевпорядної організації, а саме ФОП ОСОБА_4 , щоб провели топографо-геодезичну зйомку та надали пояснювальну записку з описом проведених робіт на її земельній ділянці. За виконання геодезичних робіт вона сплатила 1000,00 грн.
За наслідками проведення геодезичних робіт ФОП ОСОБА_4 на її земельній ділянці, відповідно до договору від 03.11.2015 року, їй було надано документ, який засвідчує, що фактична площа її земельної ділянки становить 0,0321 га, а межовий спір виник в результаті самочинного будівництва нового будинку відповідачем на частині її земельної ділянки, що свідчить про те, що відповідач відхилилася від проектної документації на реконструкцію будинку.
Таким чином, результати двох топографічних зйомок свідчать, що межа між земельними ділянками порушена саме побудовою нового будинку відповідача, в результаті чого фактична площа її земельної длянки зменшилася на 0,0007 га - 0,0008 га.
Також зазначає, що рішенням апеляційного суду від 09.12.2016 року у цивільній справі № 308/9954/14-ц втановлено факт зайняття ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що вказує на порушення земельних прав ОСОБА_1 . В результаті суд апеляційної інстанції зобов'язав ОСОБА_2 припинити будівельні та інші роботи зліва житлового будинку АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0328 га в АДРЕСА_3 , що належить їй ОСОБА_1 і не порушувати її приватну власність на землю. Тобто, апеляційним судом ще у 2016 році було встановлено, що теперішня відповідачка ОСОБА_2 при виконанні ремонтних робіт у її будинку АДРЕСА_2 , а саме: зліва вказаного будинку порушила її приватну власність на землю. Таким чином, у ході розгляду вказаної справи було встановлено, що саме ОСОБА_2 в ході виконання будівельних робіт з своїм будинком, порушила вимоги законодавства та її права на власність. У зв'язку з чим апеляційний суд зобов'язав ОСОБА_2 припинити будівельні та інші роботи зліва її житлового будинку АДРЕСА_2 на її земельній ділянці площею 0,0328 га в АДРЕСА_3 .
Крім того, порушення межі між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 в частині накладення будинку по АДРЕСА_2 на частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , в результаті реконструкції одноповерхового будинку на двоповерховий за адресою: АДРЕСА_2 ., площа порушення межі становить 7 м.кв., підтверджується висновком судового експерта Павлича О.В. від 05.09.2022 року за № 0030/2022.
А тому просить скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , виключити з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , зобов'язати ОСОБА_2 провести перебудову її житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , відповідно до вимог витягу виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.09.2005 року № 276 про проведення реконструкції та добудов, дозволу на виконання будівельних робіт № 83 від 24.07.2006 року, виданого Інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Ужгород та приписам будівельного паспорта реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку, виданого Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 04.0.2017 року, реєстраційний номер 40/20-18/2017, зобов'язати ОСОБА_2 усунути межі порушення між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 спричиненого нею у результаті реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 , яке згідно висновку експерта від 05.09.2022 року № 0030/2022 становить 7 м.кв., стягнути з відповідача витрати понесені в ході розгляду справи.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник відповідача адвокат Колотуха І.О. подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі відповідача від 02.10.2024 року. У зазначеному клопотанні представник відповідача просив взяти до уваги та надати належну оцінку документам, які містяться у справі, а саме: копію техпаспорта старого будинку по АДРЕСА_2 , датованого 1990 роком, на якому видно будинок до реконструкції у 2005 році; копію листа-відповіді на звернення ОСОБА_1 , підписане начальником відділу ДАБК ВК Ужгородської міської ради Зотовою О. від 18.12.2017 року, в якому зазначено, що порушень при реконструкції будинку ОСОБА_2 не виявлено, копію висновку судового есперта ОСОБА_5 від 11.08.2015 року за № 08/15, в якому вказується порушення межі ділянок саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , копія відзиву Ужгородської міської ради по адмігістративній справі, якому повністю спростовано будь-які порушення ОСОБА_2 при реконструкції будинку, копія листа Управління містобудування та архітектури від 06.03.2019 року, копія будівельного паспорта та схема забудови ділянки, які показують як саме будувався будинок при реконструкції та доводять, що збільшення будинку відбувалося в довжину ділянки ОСОБА_2 , а не в бік ділянки ОСОБА_6 (а.с. 170-170), копія генплану забудови ділянки ОСОБА_2 і весь план будинку після реконструкції, де видно лінію добудови частини будинку та як саме розширювався будинок (а.с. 175) копія акту відділу ДАБІ ВК Ужгородської міської ради від 15.12.2017 року в якому вказано, що порушень при реконструкції будинку Мотиль не виявлено (а.с. 181), копія акту інспекції ДАБК - порушень не виявлено (а.с. 195), копія техпаспорта будинку за 2004 рік до його реконструкції (Т.2 а.с. 59-63), копія збірного кадастрового плану, виготовленого Центром проектів на замовлення ОСОБА_1 , з якого убачається накладання саме ділянки ОСОБА_1 на ділянку ОСОБА_2 , а не навпаки (Т.2 а.с. 0), копія технічної документації відновлення меж ділянки ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 31), копія висновку судового експерта Колчар (Т.2 а.с. 5). Вказує, що з огляду на вказане дві судові експертизи та геодезичне знімання, виконане на замовлення ОСОБА_1 , підвердили факт порушення меж ділянки ОСОБА_2 саме зі сторони ділянки ОСОБА_1 . Тобто, саме ділянка ОСОБА_1 накладається на ділянку ОСОБА_2 , а не навпаки. Крім того, враховуючи техпаспорти будинку до і після реконструкції та дані будівельного паспорту ОСОБА_2 у сукупності з актами перевірки ДАБК, убачається відсутність порушень при реконструкції будинку ОСОБА_2 , а отже і відсутність захоплення частини ділянки ОСОБА_1 , про яке вона зазначає у позові. Згідно наведеного, в позові просить відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Монич Р.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2134, ОСОБА_2 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_4 . В цілому нерухоме майно, що відчужено складалося з житлового будинку, зазначеного у плані літ. «А.А», гаражу, зазначеного літерою «Б», огорожі, зазначеної 1-2, сараю - літ. «Г», та споруди зазначеної 1, розташованих на земельній ділянці розміром 0,0488 га.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Монич Р.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2623, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку, розміром 0,0488 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 , яка належала продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК № 041232 виданого 22.08.2002 року за № 0105070000553 Ужгородською міськрадою і згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, що позначений на державному акті за адресою: АДРЕСА_2 .
09.12.2005 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим № 2110100000:17:001:0023.
Також встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.04.2009 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0328 га, за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 2110100000:17:001:0051
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 375 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною четвертою статті 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Як установлено у ході розгляду справи, у подальшому власницею житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки з кадастровим № 2110100000:17:001:0051 ОСОБА_2 проведено реконструкцію з розширенням власного будинку по АДРЕСА_2 .
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 відхилилася від проектної документації на реконструкцію будинку внаслідок чого частина реконструйованого будинку ОСОБА_2 знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0051.
Судом встановлено, що позивач зверталася до відділу державної архітектурно-будівельного контролю із заявою про проведення дотримання суміжним землевласником ОСОБА_2 законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених у проекті реконструкції з розширенням приватного будинку при проведенні будівельних робіт по АДРЕСА_2 , дозвіл на які було надано міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстровано за № 83 від 24.07.2006 року та правомірності прийняття цього будинку в експлуатацію, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинила самочинне будівництво на частині її земельної ділянки площею 7-8 кв.м., відхилившись від проекту реконструкції, тобто, вказаний об'єкт збудований із порушенням вимог ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч.1 ст. 76 ЦК України, на частині земельної ділянки, що не була відведена для цієї мети.
Як убачається з листа відповіді відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.12.2017 року № 4-221/26-14, на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 , було проведено позапланову перевірку у ході якої відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради не виявлено порушень при проведенні реконструкції. Встановлено, що реконструкція з розширенням власного будинку по АДРЕСА_2 проведена на підставі дозволу на право виконання будівельних робіт № 83 виданого 24.07.2006 року інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Ужгород, повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК 062171001566 від 10.04.2017 року, виданого відділом державного архітектурно - будівельного контролю Ужгородської міської ради, проєкту, який погоджено 12.07.2006 року головним архітектором м. Ужгород, будівельного паспорту № 40/20-18/2017 від 04.04.2017 року, виданого управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та декларації про готовність до експлуатації об'єкта № ЗК 142171510696 від 31.05.2017 року, виданої відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради. З"ясовано, що у 1947 році житловий будинок і господарська споруда по АДРЕСА_2 по будовані по межі земельних ділянок по АДРЕСА_5 і являє собою історично сформовану забудову.
Також зазначено, що згідно поданої ОСОБА_1 , відомості обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 свідчить, що будівництво з реконструкції з розширенням власного будину по АДРЕСА_2 виконано на власній земельній ділянці. Порушень з боку власника житлового будинку по АДРЕСА_2 , не виявлено.
За результатом вказаної позапланової перевірки складено акт № 160 від 15.12.2017 року.
При цьому, суд констатує, що вказана позапланова перевірка проводилася після ухвалення рішення апеляційного суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 308/9954/14-ц.
З метою визначення порушення меж між земельними ділянками з кадастровими номерами № 2110100000:17:001:0023 та 2110100000:17:001:0051, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було проведено ряд земельно-технічних експертиз.
Так, у межах розгляду цивільної справи № 308/9954/14-ц, проведено земельно-технічну експертизу, за результатом чого судовим експертом ОСОБА_5 складено висновок земельно-технічної експертизи № 08/15 від 11.0.2015 року.
Зокрема, згідно вказаного висновку встановлено, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів є зсунутою на південний захід відносно конфігурації згідно фактичного використання. При цьому не уявляється можливими визначити, чи є конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , згідно правовстановлюючих документів ідентичною конфігурації даної земельної ділянки згідно фактичного використання.
Експерт зазначила, що щодо порушення землекористування в АДРЕСА_3 відносно меж згідно Державного акту від 14.04.2009 року серії ЯЕ 430346 - встановити чи існує/відсутнє таке порушення землекористування не є можливим.
Щодо порушення землекористування в АДРЕСА_3 , та накладання на дану земельну длянку ділянки ОСОБА_2 , розташованої в АДРЕСА_2 , відповідно до її Державного акту експерт зазначила, що між існуючим (фактичним) використанням ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_3 та конфігурацією земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , відповідно до її Державного акту від 09.12.2005 року серії ЗК № 034046 існує накладання, площа якого становить 5 кв.м.
При цьому, як убачається з дослідницької частини висновку (щодо питання № 2) при наданні відповіді на вказане питання експертом було встановлено, що згідно отриманої інформації за фактичним використанням площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0,0510 га. Земельна ділянка ОСОБА_2 є забудованою (на ділянці розташований 2-х поверховий житловий будинок), по периметру є огородженою. Експертом зазначено, що збоку фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_1 межа частково проходить по металевій огорожі, частково - по стіні житлового будинку ОСОБА_2 .
Експерт вказує, що разом з тим, інформація про фактичне землекористування ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 носить вторинний характер, оскільки встановленню підлягає факт наявності/відсутності накладання на земельну ділянку ОСОБА_1 ділянки ОСОБА_2 відповідно до її Державного акту від 09.12.2005 року серії ЗК № 034046.
Також, експерт зазначає, що за даними обмінного файлу, датою формування якого є 03.04.2014 року, площа земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 становить 0,0488 га. За інформацією з обмінного файлу, стіна житлового будинку ОСОБА_2 з боку земельної ділянки ОСОБА_6 відповідає межі земельної ділянки межі ОСОБА_2 . Дана інформація відповідає кадастровому плану земельної ділянки на витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 від 03.04.2014 року. Експерт вказує, що таким чином, встановлення факту наявності/відсутності накладання на земельну ділянку ОСОБА_1 ділянки ОСОБА_2 відповідно до її Державного акту від 09.12.2005 року серії ЗК № 034046 виконуватиметься шляхом співвставлення інформації про фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 та межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно обмінного файлу.
Експерт вказує, що у результаті співвставлення інформації встановлено, що між існуючим використанням ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_3 та конфігурацією земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , відповідно до її Державного акту від 09.12.2005 року ЗК № 034046 (за даними обмінного файлу) існує накладання, площа якого становить 5м.кв.
Співставити інформацію про межі земельної ділянки ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів (за даними кадастрового плану поновленого розробником документації із землеустрою) та межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно правовстановлюючих документів (за даними обмінного файлу) не уявляється можливим через те, що наявна конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 згідно правовстановлюючих документів не відповідає дійсності, а визначити її справжнє розташування неможливо.
При цьому на питання № 3 експертом надано відповідь про те, що згідно обмінного файлу відстань від межі між земельними ділянками ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 до стіни житлового будинку ОСОБА_2 згідно фактичного розташування коливається від 0,05 м. до 0,38 м.
До такого висновку експерт дійшла в результаті співставлення інфнормації про межі земельної ділянки ОСОБА_2 з боку земельної ділянки ОСОБА_1 згідно обмінного файлу та стіни житлового будинку ОСОБА_2 , згідно фактичного розташування за адресою: АДРЕСА_2 , за результатом чого встановлено, що між стіною житлового будинку ОСОБА_2 (конфігурація проходить зигзагом, та не є паралельною межі ділянки) є відстань розмір якої коливається від 0,05 м. до 0,38м.
У висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 396/11-19 від 07.12.2019 року судовий експерт ОСОБА_7 також вказував на наявність розриву (проміжку) між земельними ділянками у конфігурації та місцерозташуванню за їх землевпорядними документами, який графічно зображений на план-схемі № 6 та план-схемі № 7, а саме на межі між земельними ділянками, яка проходить по стіні житлового будинку ОСОБА_2 . Ширина такого розриву, який не належить жодній із сторін, складає від 0,08 м. до 0,19 м.( від 8 до 19 см.)
А тому суд відхиляє дані висновку експерта Павлича О.В., викладені у висновку експерта за результатами проведеної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 05.09.2022 року № 0030/2022, який вказав про накладення будинку по АДРЕСА_2 на частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , який зроблений ним з посиланням на матеріали зведеного плану земельних ділянок, що розроблений ФОП ОСОБА_8 .
При цьому як убачається з вказаного висновку, експертом Павлич О.В. експертиза проводилася виключно методом аналізу наданих на дослідження документів, без виїзду на об'єкт.
В той час, як експертизи за результатами проведення яких експертом ОСОБА_5 складено висновок земельно-технічної експертизи № 08/15 від 11.08.2015 року та експертом Колчар В.Д. - висновок експерта судової земельно-технічної експертизи № 396/11-19 від 07.12.2019 року проводилися: методом спостереження, безпосереднього виміру та методом порівняння. На місцевості дослідження проводилось методом візуального огляду земельних ділянок в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 із фіксуванням окремих елементів досліджуваних об'єктів за допомогою цифрового засобу. При проведенні експертизи експертом ОСОБА_5 обміри земельних ділянок проводились шляхом виконання топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок приладами глобальної супутникової радіонавігаційної системи координатно-часового забезпечення GPS та тахеометром.
На вирішення судової земельно-технічної експертизи,за результатом проведення якої судовим експертом Колчаром В.Д. складено висновок № 396/11-19 від 07.12.2019 року, зокрема, було поставлено питання: Яка фактична площа використання земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 у відповідності з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430346 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , у відповідності з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 034046, та чим пояснюється невідповідність фактичного користування площі, що зазначена в документації із землеустролю та правостановлюючим документам, якщо така має місце.
При наданні відповіді на вказані питання експертом шляхом співвставлення земельних ділянок, що є у фактичному користуванні сторін із даними по правовстановлюючим документам та землевпрорядній документації встановлено, що згідно з інформацією із загальнодоступного інтернет-ресурсу - Публічної кадастрової карти України земельні ділянки сторін з кадастровими номерами відповідно 2110100000:17:001:0051 ( ОСОБА_1 ) та 2110100000:17:001:0023 ( ОСОБА_2 ) не накладаються одна на одну. Окрім того, було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 згідно з даними публічної кадастрової карти розташовується не по межі із АДРЕСА_2 , а вглиб від АДРЕСА_2 . Графічне зображення зміщення земельної ділянки ОСОБА_1 у вигляді співвставлення плану фактичного користування ОСОБА_1 земельної ділянки із даними по її Державному акту експертом виконано на План-схемі № 3, що додається в Додатку № 3 до висновку.
При цьому, суд звертає увагу, що експертом ОСОБА_7 встановлено, що якщо б земельну ділянку ОСОБА_1 у конфігурації, розмірам та місцерозташуванню по правовстановлюючим документам відкоригувати у бік АДРЕСА_2 , як це фактично має місце, і як це фактично повинно бути згідно розташуванням на місцевості з урахуванням прив'язки цієї земельної ділянки безпосередньо по АДРЕСА_2 , відкоригувати у напрямку проходження ліній межі східної та західної частин її земельної ділянки, то площа земельної ділянки ОСОБА_1 (0,0328 га) залишилася б незмінною.
Разом з тим, суд констатує, що як випливає зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є зобов'язання провести перебудову у зв"язку, з на думку позивача, самочинним будівництвом, на частині її земельної ділянки житлового будинку ОСОБА_2 , який знаходиться по АДРЕСА_2 .
Водночас, судом не встановлено того, що вказаний житловий будинок (його частина) розташовується на земельній ділянці ОСОБА_1 .
При цьому судом не досліджуються питання щодо накладення земельних ділянок з кадастровими номерами № 2110100000:17:001:0023 та 2110100000:17:001:0051 в іншій частині, оскільки вказане питання не є предметом даного судового спору.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що у ході розгляду справи позивачем не доведено, що частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 15,16,321,375,376 ЦК України,. ст. 4, 10, 12, 13, 18, 48, 76,77, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов"язання провести перебудову та усунути порушення межі між земельними ділянками - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, мешканка АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук