Справа № 953/73/25
н/п 2/953/1049/25
12 лютого 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), подану її представником - адвокатом Третьяковим Сергієм Миколайовичем (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -
встановив:
03.01.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - аліменти у частковому відношенні до заробітку (доходу) у розмірі 1/3 його частини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із дня подання позову до суду і до повноліття дитини; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за місяць; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
На обґрунтування позовної заяви зазначає, що з відповідачем ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацiю шлюбу НОМЕР_4 , актовий запис №1745 від 10.12.2005 міський відділ РАЦС №2 Харківського ОУЮ. 11.11.2024 рішенням Київського районного суду м. Харкова (справа 953/7057/24) шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із тим, що відповідач не приймає участі у утриманні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка змушена заявити вимогу про примусове стягнення з нього аліментів. Відповідач є працездатною особою, працює головним інженером на ТОВ «Харківський автомобільний завод» та має високі доходи (близько 45тис.грн.) і добрий стан здоров'я. Крім того відповідач є військовим пенсіонером і починаючи з 2023 року отримує відповідну пенсію, розмір якої позивачці не відомий. За таких обставин із відповідача на користь позивачки для утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть стягуватись аліменти у частковому відношенні до заробітку (доходу), у розмірі 1/3 його частини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 23).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с. 25).
24.01.2025 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому зазначає, зокрема, що позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з нього на свою користь аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Він частково не погоджуюся з пред'явленими позовними вимогами, враховуючи наступне. Дійсно, від шлюбу з позивачкою вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання їх шлюбу 11.11.2024 залишилася проживати разом із матір'ю. При цьому він не припинив спілкування з донькою, і самостійно за власною ініціативою продовжував допомагати позивачці утримувати доньку, надавав гроші на їх харчування, оплату комунальних послуг, (хоча фактично не проживав з ними) покупку одягу, плата за кружки, секції, оплата послуг репетиторів та інше, хоча зараз проживаю за іншою адресою, за якою також сплачує комунальні послуги. Він не відмовляється від обов'язків по сплаті аліментів на дитину, однак не в тому розмірі, про який просить позивач. При вирішенні спору та визначенні частки від доходу, що мають бути стягнуті з нього в рахунок аліментів, він просить врахувати, що на даний час він є військовим пенсіонером, а також учасником бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями, в зв'язку з чим обмежений у можливості отримувати високі заробітки. Протягом останніх років військової служби, починаючи з 2018 року він має захворювання. На його утриманні перебувають непрацездатні батьки-пенсіонери: мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є особами похилого віку та потребують постійної допомоги. Батько має захворювання, а отже він зобов'язаний підтримувати свій стан здоров'я та надавати допомогу на лікування і своїм непрацездатним батькам. Позивачка також є працездатною особою, постійно працює та отримує регулярний дохід близько 40 000 грн щомісяця, має у приватній власності квартиру, автомобіль, являється учасником бойових дій (має пільги на оплату комунальних послуг та інших послуг), а отже їх спільних доходів в рівних частинах цілком достатньо, аби забезпечити доньці гідне утримання. Враховуючи викладене, він згодний про стягнення з нього аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_4 в розмірі частки заробітку (доходів), щомісячно, що в будь-якому випадку, буде більше ніж мінімальний гарантований та мінімальний рекомендований законом розмір аліментів на дитину відповідного віку. Крім того, він не відмовляється від надання дитині грошових коштів в більшому розмірі, однак робив і буде це робити в добровільному порядку і безпосередньо дитині, якій на даний час виповнилося 16 років. Аліменти з нього стягуються за рішенням суду саме на користь дружини, і він певним чином позбавлений можливості контролювати їх витрати в інтересах дитини, тому просить визначити розмір аліментів в розмірі частки від заробітку (доходу) платника аліментів (а.с. 33-35).
31.01.2025 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Третьякова С.М. на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги та призначити стягнення із відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у частковому відношенні до заробітку (доходу) у розмірі 1/4 його частини (а.с. 55-58).
На обґрунтування відповіді зазначає, зокрема, що відповідач визнає позов і погоджується здійснювати виплату аліментів у розмірі, визначеному п. 5 ст. 183 СК України, а саме в розмірі 1/4 від всіх своїх доходів. Одночасно з цим повідомляє, що в позовній заяві була допущена технічна описка щодо розміру стягнення аліментів із відповідача - помилково було вказано величина стягнення аліментів в розмірі 1/3 від доходу відповідача. Просить вважати правильним розмір аліментів, який підлягає стягненню із відповідача в розмірі - 1/4 від його доходів. Звертає увагу, що відповідач є працездатною особою, 47 років, має у власності квартиру, автомобіль, крім військової пенсії, відповідач має постійне місце роботи, про яке також не наважився зазначити. При звільнені в 2024 році із військової служби (вч НОМЕР_5 ) - відповідачем було отримано кошти в розмірі 700 тисяч гривень, а тому відповідач, навіть без врахування пенсійних доходів і заробітної плати - цілком платоспроможний платник аліментів. Позивач, так само як і відповідач - має на своєму утриманні брата-інваліда. Позивач, на відміну від відповідача перебуває на дійсній військовій службі і несе бойове чергування/службу. Відповідач мешкає у власній квартирі та також має пільги на оплату житлово-комунальних послуг та інше. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного і визнанням відповідачем позовних вимог в розмірі 1/4 від усіх його доходів - є всі підстави задовольнити вимоги позивача по даній справі.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 12.02.2025 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Третьякова С.М. про розгляд справи без участі, в якій зазначає, що приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 1/4 від всіх його доходів на користь його доньки, просить здійснювати розгляд даної справи за наявними у справі матеріалами без участі позивача і його представника. Просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 67-69).
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об'єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 01.06.2016, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 21).
Відповідно до ксерокопії посвідчення серії НОМЕР_7 від 13.05.2015, ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 41).
Згідно ксерокопії посвідчення серії НОМЕР_8 від 16.02.2017, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 60).
Згідно ксерокопії посвідчення серії НОМЕР_9 від 02.05.2024, ОСОБА_2 є ветераном військової служби (а.с. 42).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження Україна, м. Харків) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження Україна, Харківська Зміївський район, с. Шелудьківка), зареєстрований 10.12.2005 міським відділом реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1745. Після розірвання шлюбу залишено позивачу ОСОБА_1 прізвище " ОСОБА_8 " (а.с. 11-13).
Згідно наданих ксерокопій виписок із медичних карток стаціонарного хворого від 26.01.2018, 31.07.2020, 13.10.2021, 29.11.2023, ОСОБА_2 має захворювання (а.с. 43, 44, 45, 46).
Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю. Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини, на теперішній час, не досягнуто.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до вимог статей 180-181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Вимогами ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.
Згідно ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: - 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з п.1 ст.3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів.
Згідно вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до положень ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, дані про особу відповідача, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи, що відповідач фактично визнав позовну заяву, суд вважає за можливе позовні вимоги щодо стягнення аліментів задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ксерокопії квитанції АТ «Укрпошта» від 30.12.2024, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 984,00 грн. (а.с. 1).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 984,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), подану її представником - адвокатом Третьяковим Сергієм Миколайовичем (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі аліментів в межах виплат за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Третьяков Сергій Миколайович (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Муратова С.О.