14 лютого 2025 року
м. Київ
cправа №917/1212/22
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
у справі №917/1212/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр"
про стягнення 997 140,86 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"
про стягнення 3 271 432, 21 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду від 18.11.2019 №20191118/В (далі - Договір) у загальному розмірі 977 140,86 грн, з яких: 580 111,99 грн - основний борг, 157 699,44 грн - пеня, 37 075,49 грн - три проценти річних, 202 283,95 грн - інфляційні втрати.
2. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача про стягнення 3 271 432, 21 грн пені за прострочення виконання робіт за Договором.
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 первісний та зустрічні позови задоволено:
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 580 111,99 грн основного боргу, 157 699,44 грн пені, 37 075,49 грн трьох процентів річних, 202 283,95 грн, інфляційних витрат та 14 657,11 грн витрат зі сплати судового збору;
- стягнуто з Позивача на користь Відповідача 3 271 432,21 грн неустойки та 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2023:
- задоволено клопотання Відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Позивача 100 000 грн;
- задоволено заяву Позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу та стягнуто з Відповідача 96 000 грн;
- проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної зі сторін за результатами розгляду клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заяви про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу;
- стягнуто з Позивача на користь Відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн;
- відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення про проведення зустрічного зарахування присуджених до стягнення сум згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у частині вимог за зустрічним позовом Відповідача до Позивача про стягнення неустойки у розмірі 3 271 432,21 грн залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у частині задоволення зустрічного позову та стягнення з Позивача на користь Відповідача 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору скасовано, а справу №917/1212/22 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Позивача на користь Відповідача 3 271 432,21 грн пені за прострочення виконання робіт за Договором та 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору.
8. 09 січня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22, у якій просить:
- прийняти касаційну скаргу до розгляду;
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі;
- звільнити Скаржника від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №917/1212/22 відмовлено в задоволенні клопотання Скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги; касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
10. В ухвалі від 27.01.2025 Верховний Суд зазначив, що Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги в такий спосіб:
- щодо підстав касаційного оскарження - чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх належного обґрунтування (пункти 10-22);
- щодо сплати судового збору - подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 78 514, 36 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (пункти 23-42).
11. 05 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків (далі - Заява), долучивши до неї платіжну інструкцію в національній валюті від 04.02.2025 №283 на суму 78 514,36 грн.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2025 відкрито провадження у справі №917/1212/22 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
13. Я не погоджуюся з висновками Верховного Суду та вважаю, що касаційна скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22 підлягала поверненню.
14. Як вже було зазначено, в ухвалі від 27.01.2025, окрім сплати суми судового збору, Верховний Суд також вказав, що Скаржнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх належного обґрунтування (пункти 10-22).
15. Зокрема, в пункті 21 ухвали від 27.01.2025 Верховний Суд зауважив:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник чітко не вказує стосовно кожної з перелічених постанов Верховного Суду: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цих норм права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо їх застосування у постанові Верховного Суду; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок;
- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтування, в чому полягає незгода з ним.
16. Ухвала від 27.01.2025 набрала законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
17. Разом із тим подана Скаржником Заява взагалі не містила зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, з наведенням їх обґрунтування.
18. 11 лютого 2025 року Відповідач подав до Верховного Суду заперечення, у яких просив відмовити у відкритті касаційного провадження; зазначив, що Скаржник не надав жодних інших заяв (обґрунтувань, доповнень) на виконання ухвали Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №917/1212/22, не усунув недоліки касаційної скарги, оскільки сама лише сплата судового збору не була єдиною підставою для залишення касаційної скарги без руху.
19. Проаналізувавши Заяву Скаржника та заперечення Відповідача, вважаю, що виявлені недоліки касаційної скарги не були усунуті у спосіб, встановлений ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025. Скаржник не вжив жодних дій, спрямованих на визначення та належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зважаючи на викладене в пунктах 10-22 ухвали.
20. Відкривши провадження у справі №917/1212/22, Верховний Суд залишив цю обставину поза увагою.
21. Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно змісту касаційної скарги.
22. Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушення принципу "правової визначеності".
23. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу та інші процесуальні документи скаржника (зокрема, заяву про усунення недоліків) міркуваннями, які він не навів у їх тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України, здійснювати його додаткове тлумачення.
24. В ухвалі від 27.01.2025 Верховний Суд констатував потребу чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх належного обґрунтування. Водночас Скаржник не усунув недоліки в цій частині, фактично проігнорувавши висновки Суду.
25. Статтею 292 ГПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, тобто суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг.
26. Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви протягом 10 днів з дня з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
27. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
28. У пункті 48 рішення ЄСПЛ в справі "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996 (заява № 21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежується перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
29. З урахуванням зазначеного, вважаю, що касаційна скарга Позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22 підлягала поверненню на підставі статті 174 та частини п'ятої статті 292 ГПК України. Недоліки, встановлені ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025, у частині потреби визначення та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження залишилися неусунутими.
Суддя Г. Вронська