14 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1041/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Засядьвовк А.І.,
від відповідача - Котенко О.О., Чернюк В.М.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; е-mail: kanc@uie.kiev.ua; код ЄДРПОУ 19480600) до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; e-mail: kanc@energy.mk.ua; код ЄДРПОУ 23399393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; e-mail: nec-kanc@ua.energy; код ЄДРПОУ 00100227), про визнання недійсним одностороннього правочину, -
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 05.08.2024 № 01/01-26-3953, посилаючись на наступне.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ.
Позивач вказує, що публічний договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є додатком 7 до ПРРЕЕ та є типовим договором приєднання. Згідно з положеннями пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».
За ствердженнями позивача, він постачав електричну енергію відповідачу за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в січні 2022 року. За цей період відповідач спожив електричну енергію на загальну суму 4352169,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05 грудня 2023 року стягнуто з АТ «Миколаївобленерго» на користь ДПЗД «Укрінтренерго» грошові кошти у загальній сумі 5359451,09 грн., із яких: 4352169,00 грн. - основний борг; 70678032 грн. - 15 % річних 936603,77 грн. - інфляційне збільшення, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 89928,82 грн. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 року відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 у справі № 915/824/23 до 05.08.2024 (включно).
Як зазначає позивач, 05.08.2024 року листом № 01/01-26-3953 АТ «Миколаївобленерго» звернулось до ДПЗД «Укрінтеренерго» із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог відповідно до положень статті 603 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, у вказаній заяві відповідач підтверджує свою заборгованість перед ДПЗД «Укрінтеренерго» у сумі 5449379,91 грн. Так, відповідно до заяви АТ «Миколаївобленерго» заявляє про припинення зобов'язань щодо сплати ним заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго» на виконання зобов'язань по сплаті за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 5449379,91 грн. в рахунок погашення боргу ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за послугу з розподілу електричної енергії, пені та судового збору, згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 та на виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 на загальну суму 5388183,50 грн. Позивачем листом від 12.08.2024 року № 44/09-1449 було надано відповідь на заяву АТ «Миколаївобленерго» про відсутність правових підстав для задоволення заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з тим, що дії АТ «Миколаївобленерго» призведуть до порушення правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Позивач зауважує, що у листі від 22.11.2023 № 12605/22.3.1/7-23 НКРЕКП було повідомлено, що оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оскільки законом та договором передбачено особливий механізм розрахунків між споживачем та постачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який передбачає, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, застосування неттінгу за вказаними договорами не вбачається можливим.
Водночас позивач із посиланням на норми п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та ст. 602 ЦК України вказує, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема в інших випадках, встановлених договором або законом. Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на спец рахунок постачальника. Наразі позивач стверджує, що у договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відсутні положення, які передбачають право сторін зараховувати зустрічні однорідні вимоги.
Відповідно до частини другої статті 75 Закону покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Положеннями частини п'ятої цієї ж статті Закону встановлено, що кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються згідно з алгоритмом, який встановлюється Регулятором. Такий алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника передбачає, за звичайних умов, перерахування всіх коштів, що надходять від покупців на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у повному обсязі на поточні рахунки електропостачальника.
При цьому, згідно з вимогами абзацу третього частини п'ятої статті 75 Закону внесення змін до зазначеного алгоритму здійснюється виключно у разі прострочення електропостачальником у строки та порядку, що визначені правилами ринку, оплати вартості його небалансів електричної енергії. Такі зміни до алгоритму діють до повного погашення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму вносяться на підставі подання оператора системи передачі у разі виникнення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму мають передбачати, що кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення недоплати за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.
Згідно з положеннями пункту 1.5 Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 (із змінами, далі - Порядок), плата за отриману електричну енергію покупцями електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, у тому числі споживачами, яким здійснюється постачання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу, вноситься виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Наразі позивач зауважує, що для застосування ст. 601 Цивільного кодексу України мають бути дотримано наступні умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними (тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим); строк виконання зустрічних однорідних вимог має настати або має бути таким, що не був установлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов'язань за однією і за іншою угодою.
Як зазначає позивач, із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 910/11116/19, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
На думку позивача, ні ст. 203 Господарського кодексу України, ні ст. 601 Цивільного кодексу України не визначають порядку і форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. Відтак, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за загальними правилами про правочини. Здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік у зв'язку, наприклад, з недійсністю вимоги або відсутністю передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України умов для заліку.
Позивач вказує, що АТ «Миколаївобленерго» у заяві № 01/01-26-3953 від 05.08.2024 про зарахування зустрічних вимог зазначає, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання АТ «Миколаївобленерго» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 № 915/824/23 є виконаним в частині оплати боргу в сумі 5388183,50 грн. та зобов'язання ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21 (сума до стягнення 4691727,77 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 (сума до стягнення 472357,10 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 (сума до стягнення 224098,63 грн.) є виконаними в частині оплати боргу в сумі 5388183,50 грн.
На думку позивача, з аналізу норм ст. 11, 509, 525, 526, 598, 599, 610, 626 ЦК України слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.06.2019 по справі № 916/190/18 вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. За змістом статті 11 ЦК України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
За ствердженням позивача, відповідач має на меті здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог саме на підставі рішень господарських судів, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування зустрічних вимог, оскільки суперечить правилам, встановленим ст. 601 Цивільного кодексу України. На думку позивача, процесуально вірним було б зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі договірних зобов'язань сторін, на підставі яких були винесені рішення господарськими судами по справам № 915/824/23 та № 910/12434/21, № 910/20548/21, № 910/18570/20, оскільки судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання. Разом з тим позивач вказує, що не може бути зарахований як зустрічний в порядку статті 601 ЦК України обов'язок боржника відшкодувати стягувачу судовий збір, оскільки за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а має іншу правову природу.
Відтак, позивач вважає, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, адже є результатом реалізації права на відновлення порушеного іншою стороною зобов'язання права, тобто відсутні правові підстави вважати, що стягнуті з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь АТ «Миколаївобленерго» за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 кошти та стягнуті з АТ «Миколаївобленерго» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 у справі № 915/824/23 кошти є зобов'язаннями щодо оплати грошових коштів, які мають одну правову природу, та, які відповідно можуть припинитися шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Як зазначає позивач, на виконання ч. 5 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі, функції якого виконує НЕК «Укренерго», надає до уповноваженого банку (АТ «Ощадбанк») довідку про наявність у ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованості з оплати вартості небалансів електричної енергії. АТ «Ощадбанк», на виконання ч. 5 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26», кожного банківського дня о 12:00 та 16:00, а в останній банківський день місяця о 12:00 та 17:30, здійснює перерахування всіх коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальника «останньої надії» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Відтак, оператор системи передачі з 05.08.2019 року фактично «розпоряджається» банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника «останньої надії».
Позивач стверджує, що положеннями статті 75 Закону, ПРРЕЕ та Порядку не передбачені механізми проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу та договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відтак, на думку позивача, дії АТ «Миколаївобленерго», а саме припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, призвели до порушень нормативно- правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а саме положень статей 58 та 75 Закону, постанов НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26» та від 27.06.2019 року № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів».
Поряд з наведеним позивач із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 року у справі № 910/9268/22, зазначає, що у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним.
Крім того, у позовній заяві позивач зазначив про наявність підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператора системи передачі. Так, позивач зазначає, що ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі, відповідальним за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, тому вирішення даного спору по суті впливає на обсяг прав вказаного товариства щодо виконання ним своїх повноважень.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2024 р. вказану позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1041/24 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 03.10.2024 р. об 11:00, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
20.09.2024 р. від представника відповідача - Чернюка В.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11284/24 та № 11286/24), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві, не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідач, із посиланням на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 та у постанові Верховного суду від 29.07.2024 у справі №824/224/21, зазначає, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як стверджує відповідач, з огляду на положення чинного законодавства, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Оспорювана заява АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який спричиняє припинення взаємних грошових зобов'язань сторін, визначених у цій заяві. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №914/2326/18).
На думку відповідача, наведене свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Як вказує відповідач, із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №910/9268/22 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі №761/33621/18, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Разом із тим відповідач зауважує, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18).
Відтак, за ствердженням відповідача, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 5.9 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладеного між ДПЗД «Укрінтеренерго» та АТ «Миколаївобленерго», зазначає, що покупці електричної енергії, які і купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. Розрахунки споживача за публічним договором про постачання електричної енергії здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Відтак, на думку відповідача, положення ч. 2 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 5.9 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» стосуються саме встановлення певних форм проведення розрахунків за спожиту електричну енергію. При цьому, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», встановлюючи порядок проведення розрахунків при здійсненні оплати спожитої електричної енергії, не містять жодної заборони на здійснення припинення зобов'язанням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, встановлення певних форм проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, за відсутності прямої вказівки про це у відповідному нормативному акті, не означає саме по собі встановлення заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 ЦК України «Припинення зобов'язань».
Як зазначає відповідач, зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601, 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов'язанням відрізняється від виконання зобов'язанням (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов'язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України). Аналогічні за змістом висновки містяться зокрема у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, що є прикладом позитивного застосування неттінгу між учасниками ринку електричної енергії України, а відтак відсутні жодні обмеження щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У Законі України «Про ринок електричної енергії», який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, в редакції станом на 29.08.2021, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання шляхом зарахування.
Отже, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що в даному випадку застосування неттінгу не вбачається можливим, спростовуються наведеними вище доводами.
Відповідач зазначає, що в заяві від 05.08.2024 №01/01-26-3953 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог він заявляв про припинення зобов'язань перед ДПЗД «Укрінтеренерго» на виконання зобов'язань по договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 08.10.2021 в сумі 5388183,50 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 по справі №915/824/23 та ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» на виконання зобов'язань по договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 06.10.2021 у справі №910/12434/21 та рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21, на виконання зобов'язань по договорам електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі №910/18570/20 в загальній сумі 5388183,50 грн. Зазначеними судовими рішеннями передбачено винятково стягнення грошових коштів, в тому числі і витрати по сплаті судового збору. Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням. Зі змісту публічного договору про надання електричної енергії постачальником «останньої надії» що укладений між сторонами у справі, вбачається, що форма проведення розрахунків за цими договорами - грошові кошти, що свідчить про однорідність вимог. Згідно з довідковою інформацією «...грошовий характер...» це важлива ознака фінансів, які завжди мають грошову форму вираження, оскільки гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. А однакова форма проведення розрахунків за зустрічними вимогами - грошові кошти є однією з обов'язкових умов припинення зобов'язання зарахуванням - однорідністю вимог (ст. 601 ЦК України та ч. З ст. 203 ГК України).
Також відповідач, із посиланням на висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладені в постановах від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 19.02.2020 у справі №686/5108/18, від 19.08.2020 у справі №911/2560/19, від 02.04.2021 року у справі №918/539/18, вказує, що зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей, при цьому, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо), відповідно, можна зараховувати грошовий борг проти грошового. Грошові вимоги мають розглядатися як однорідні в силу не диференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, які дозволяють проводити обмін та інші операції з ними. Вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною з іншою вимогою про сплату коштів, відтак, якщо зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами, грошові, то вони є однорідними.
За ствердженнями відповідача, Закон України «Про ринок електричної енергії», а також Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 не містять заборон щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, не містять таких заборон і умови укладених між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ДПЗД «Укрінтеренерго». Договір про постачання електричної енергії, укладений між ДПЗД «Укрінтеренерго» та АТ «Миколаївобленерго», також не містить жодних заборон щодо припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідач стверджує, що позивач не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної із сторін на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 №01/01-26-3953 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, що в свою чергу підтверджує безспірність вимог, які зараховуються. Отже, безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №922/3850/23).
Як зазначає відповідач, за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Відтак, відповідач стверджує, що на час проведення зарахування ані діючим законодавством, ані договорами не було встановлено заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач вважає, що 05.08.2024 зробив заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наслідком подання якої, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Відтак, відповідач не погоджується з позовом ДПЗД «Укрінтеренерго», відхиляє його в повному обсязі та наголошує, що припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (заява від 05.08.2024 №01/01-26-3953) здійснено АТ «Миколаївобленерго» з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Відповідач зазначає, що аналогічна практика застосування на ринку електричної енергії України між учасниками ринку положень ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, а саме визнання факту припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Оператором системи розподілу, викладена зокрема в постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №927/1644/23 (постанова набрала законної сили 29.05.2024). Також відповідач стверджує, що одне з найбільших державних підприємств на ринку електричної енергії - ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (наразі АТ «НАЕК «Енергоатом») використало застосування положень ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, а саме визнання факту припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, на свою користь у справі №910/11116/19 за позовом ДП «Енергоринок» (постанова Верховного Суду від 22.01.2021).
Отже, відповідач вважає, що доводи позивача необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а відтак не є тими умовами, що виключають можливість для зарахування зустрічних однорідних вимог за оспорюваним правочином. Односторонній правочин у формі заяви АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 №01/01-26-3953 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам ст. ст. 601, 602 ЦК України та ст. 203 ГК України, оскільки грошове зобов'язання є безспірним, а відтак правочин щодо припинення взаємних зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним.
30.09.2024 р. від представника позивача Засядьвовк А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 03.10.2024 р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 11654/24).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2024 р. у справі №915/1041/24 задоволено клопотання представника позивача про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 03.10.2024 р. об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Також 30.09.2024 р. від представника позивача - Засядьвовк А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 11656/24), в якій позивач підтримує позовні вимоги.
Так, позивач зазначає, що доводи, викладені у відзиві АТ «Миколаївобленерго», спрямовані лише на те, щоб уникнути законного повернення коштів.
На думку позивача, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей) при цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог, а отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вказує позивач, за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 № 915/824/23 предметом позову є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21 (сума до стягнення 4691727,77 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 (сума до стягнення 472357,10 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 предметом позовів є стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Позивач зауважує, що положеннями статті 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема в інших випадках, встановлених договором або законом. У договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 відсутні положення, які передбачають право сторін зараховувати зустрічні однорідні вимоги.
Відтак, позивач вважає, що відповідач має на меті здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог саме на підставі рішень господарських судів, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування зустрічних вимог, оскільки суперечить правилам, встановленим ст. 601 Цивільного кодексу України. На думку позивача, процесуально вірним було б зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі договірних зобов'язань сторін, на підставі яких були винесені рішення господарськими судами по справам № 915/824/23 та № 910/12434/21, № 910/20548/21, № 910/18570/20, оскільки судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання.
Як вказує позивач, відповідно до заяви про зарахування зустрічних вимог відповідач вважає, що зобов'язання АТ «Миколаївобленерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 по справі № 915/824/23 є виконаними частково на суму 5388183,50 грн., та зобов'язання ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 по справі № 910/12434/21 на загальну суму 4691727,77 грн., рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 по справі № 910/20548/21 на загальну суму 472357,10 грн., рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 по справі № 910/18571/20 на загальну суму 224 098,63 грн. є виконаними в повному обсязі на суму 5388183,50 грн. Разом з тим, позивач стверджує, що жодних доказів виконання зобов'язання відповідач не надав. Так, АТ «Миколаївобленерго» не здійснювало з ДПЗД «Укрінтеренерго» узгодження існуючої заборгованості та жодним чином не задокументовувало її результати, зокрема шляхом складання акта звірки.
Позивач, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 р. у справі № 927/738/19, вказує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
За ствердженням позивача, Подільським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито ВП № 66780403 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 № 910/18570/20, ВП № 69594606 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 № 910/12434/21, ВП № 69594085 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 № 910/20548/21, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 61120697. Так, від Подільського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції до ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 25.09.2024 не надійшло постанови про закінчення вищезазначених виконавчих проваджень та постанови про виведення цих проваджень зі складу зведеного виконавчого провадження, що, на думку позивача. є доказом виконання даних наказів.
Позивач вважає, що заява № 01/01-26-3953 від 05.08.2024 про зарахування зустрічних вимог є лише наміром АТ «Миколаївобленерго», яка жодним чином не підлягає виконанню, так як призведе до порушення відповідачем нормативно - правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Відтак, жодних доказів про взаєморозрахунки чи зменшення заборгованості між АТ «Миколаївобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 25.09.2024 року не надано.
Позивач зазначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відтак, позивач вважає, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, адже є результатом реалізації права на відновлення порушеного іншою стороною зобов'язання права, тобто відсутні правові підстави вважати, що стягнуті з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь АТ «Миколаївобленерго» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 кошти та стягнуті з АТ «Миколаївобленерго» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 у справі № 915/824/23 кошти є зобов'язаннями щодо оплати грошових коштів, які мають одну правову природу, та, які відповідно можуть припинитися шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Отже, на думку позивача, все вищезазначене вказує на те, що відповідач намагається уникнути відповідальності перед постачальником «останньої надії».
03.10.2024 р. від представника третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Курбанова А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення по справі (вх. № 11857/24).
Як зазначає третя особа, боргове зобов'язання АТ «Миколаївобленерго» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» полягає в заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в січні 2022 року, згідно з яким АТ «Миколаївобленерго» як споживач спожив електричну енергію, поставлену ДПЗД «Укрінтеренерго», на загальну суму 4352169,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 р. вирішено стягнути з АТ «Миколаївобленерго» на користь ДПЗД «Укрінтренерго» грошові кошти у загальній сумі 5359451,09 грн., із яких: 4352169,00 грн. - основний борг; 70678,32 грн. - 15 % річних; 936603,77 грн. - інфляційне збільшення. Боргове зобов'язання ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» полягає в заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 та на виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 на загальну суму 5388183,50 грн. Отже, мова йде про взаємну заборгованість позивача та відповідача, що виникла в результаті порушення сторонами грошових зобов'язань за договорами:
- договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (заборгованість відповідача);
- договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (заборгованість позивача).
Третя особа вказує, що на офіційному сайті позивача ДПЗД «Укрінтеренерго» (uie.kiev.ua) розміщено редакції договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в яких в розділі « 14. Місцезнаходження, платіжні реквізити та підписи Сторін» вказано номер рахунку зі спеціальним режимом використання - НОМЕР_1 , в ГУ АТ "Ощадбанк", який також зазначено в ММS.
Стосовно СУР та ММS третя особа пояснює, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 307 затверджено Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України (п. 1.1.1 Правил ринку). Пунктом 1.1.4. Правил ринку встановлено скорочення, що застосовуються в цих Правилах, зокрема скорочення СУР має значення - Система управління ринком. Система управління ринком (в перекладі на англійську мову - Мarket Мanagement System - MMS). Тобто платформа MMS, в якій відображаються процеси, передбачені Правилами ринку.
Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою системи управління ринком (скорочено - СУР) здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Згідно п. 1.11.8. Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31 Закону України «Про ринок електричної енергії», далі - Закон).
Третя особа стверджує, що відповідно до Закону та Правил ринку ДПЗД «Укрінтеренерго» заявою надало письмову згоду НЕК «Укренерго» на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії. Повідомленням за № 01/15789 від 03.05.2019 (підписаний електронним цифровим підписом), НЕК «Укренерго» повідомив позивача про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - № 044-01022 з датою акцептування - 03.05.2019р. Згідно даного договору ДПЗД «Укрінтеренерго» є СВБ (сторона відповідальна за баланс електричної енергії). Згідно частини 2 Закону покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Третя особа зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 75 Закону кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються згідно з алгоритмом, який встановлюється Регулятором. Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 за № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів» та постановою від 18.06.2019 за № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26», про що також позивач вказує в позові.
Свою позицію у справі №915/1041/24 ДПЗД «Укрінтеренерго» пояснює зокрема тим, що відповідно до частини другої статті 75 Закону «Про ринок електричної енергії» покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. ,
Отже, враховуючи специфіку взаєморозрахунків між учасниками ринку, а саме позивачем та відповідачем в рамках розрахунків по договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з застосування рахунку зі спеціальним режимом використання - НОМЕР_1 , в ГУ АТ "Ощадбанк", та специфіку розрахунків між ДПЗП «Укрінтеренерго» як СВБ та НЕК «Укренерго» як ОСП (оператор системи передачі) в рамках договору з надання послуг з врегулювання небалансів електричної енергії з застосування рахунку зі спеціальним режимом використання - НОМЕР_1 , в ГУ АТ "Ощадбанк", який (рахунок зі спеціальним режимом використання) є одним і тим в рамках розрахунків по вказаним договорам, та беручи до уваги вимоги частин 2, 5 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання визначений постановою НКРЕКП від 27.06.2019 за № 1246 та алгоритм розподілу коштів визначений постановою НКРЕКП від 18.06.2019 за № 1041, в разі проведення взаємозаліку по заяві АТ «Миколаївобленерго» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 05.08.2024 року № 01/01-26-3953, НЕК «Укренерго» фактично буде позбавлено права здійснити розрахунок щодо оплати ДПЗД «Укрінтеренерго» по його зобов'язанням перед НЕК «Укренерго» по сплаті вартості небалансів електричної енергії в розмірі суми, яку АТ «Миколаївобленерго» просить зарахувати, як свій борг перед ДПЗД «Укрінтеренерго» згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а саме в розмірі 5449379,91 грн.
У підготовчому засіданні господарського суду 03 жовтня 2024 року по справі №915/1041/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 24 жовтня 2024 року о 15 год. 15 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 03.10.2024 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено третю особу.
08.10.2024 р. від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Курбанова А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.10.2024 р. о 15:15, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 12074/24).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2024 р. у справі №915/1041/24 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 24.10.2024 р. о 15:15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15.10.2024 р. від представника позивача - Засядьвовк А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 12432/24) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 по справі № 915/824/23, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 по справі № 910/18570/20, від 06.10.2021 по справі № 910/12434/21, від 21.02.2022 по справі № 910/20548/21, а також копій договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", договорів електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії .
17.10.2024 р. від представника відповідача - Чернюка В.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на пояснення ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх. № 12584/24).
Так, з приводу заяви ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на те, що в разі проведення взаємозаліку по заяві АТ «Миколаївобленерго» його буде позбавлено права здійснити розрахунок щодо оплати ДПЗД «Укрінтеренерго» по його зобов'язанням перед НЕК «Укренерго» по сплаті вартості небалансів електричної енергії, відповідач вказує, що у своїх правовідносинах ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» неодноразово застосовувало та використовувало на свою користь норми чинного законодавства, а саме ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України і припиняло свої грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що вбачається з судових рішень, які розміщенні в Єдиному реєстрі судових рішень, зокрема:
- у постанові Верховного суду від 24.09.2024 по справі №910/12499/23 за позовом ПАТ «Донбасенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення грошових коштів, де зазначено, що «частина грошових зобов'язань відповідача з оплати купленої у позивача балансуючої електричної енергії за спірний період була припинена внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується підписаними сторонами актами. Факт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з актами зарахування зустрічних вимог відповідачем не заперечується.
- у постанові Верховного суду від 09.03.2023 по справі №910/18613/21 за позовом ТОВ «ДТЕК Східенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», де зазначено, що «частина спірних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по сплаті вартості балансуючої електричної енергії за договором була припинена шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України»;
- у постанові Верховного суду від 02.03.2023 по справі №910/18611/21 за позовом АТ ДТЕК «Західенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», де зазначено, що частина спірних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по сплаті вартості балансуючої електричної енергії була припинена шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач вважає, що суб'єкти господарювання для припинення своїх зобов'язань на власний розсуд використовують положення ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України і здійснюють врегулювання своїх відносин, у спосіб, не заборонений законодавством.
На думку відповідача, наведені в поясненнях ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» підстави не підтверджені належними доказами та не можуть бути перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою АТ «Миколаївобленерго». Крім того, третьою особою не наведено обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Відтак, відповідач вважає надані ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» пояснення безпідставними, та такими, що не можуть братися судом до уваги при розгляді позовної заяви ДПЗД «Укрінтеренерго».
Крім того, відповідач просив долучити до матеріалів справи судову практику з розгляду аналогічних спорів, а саме постанови Верховного суду від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 30.07.2024 у справі №910/16576/23 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №927/1644/23.
У підготовчому засіданні господарського суду 24 жовтня 2024 року по справі №915/1041/24 за участю представників сторін і третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 07 листопада 2024 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
29.10.2024 р. від представника відповідача - Чернюка В.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 13175/24).
Відповідач зазначає, що в низці судових рішень суди, зокрема Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі №911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц).
На думку відповідача, з наведеного вбачається, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Отже, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Саме поняття «кредитор» та суб'єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності безумовного (безспірного) зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти). Відтак, вимоги, які підлягають зарахуванню (стаття 601 ЦК України), мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим). Зарахування - це погашення зустрічних однорідних вимог, коли сторони були взаємно і боржниками, і кредиторами. Термін «однорідний» означає «який належить до того самого роду, розряду, характеризується однаковими рисами, ознаками». Зарахування завжди розглядалось як спосіб припинення зустрічних зобов'язань, що мають однорідний предмет.
За ствердженням відповідача, необов'язково, щоб вимога, яка пред'являється до зарахування, випливала з того ж зобов'язання або зобов'язань одного виду, тобто не є обов'язковою наявність однорідності підстав виникнення вимог, але повинна мати місце однорідність предмета зобов'язань. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними (постанова Верховного суду від 29.12.2021 у справі №826/17678/15).
Отже, за ствердженням відповідача, умова однорідності стосується лише предмета, який пред'являється до зарахування вимог, але не підстав їх виникнення та їхньої правової природи. Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.
Відтак, на думку відповідача, зарахування може відбуватися між двома вимогами, які однаково мають своїм предметом грошову суму або певну кількість замінних речей одного роду. Це, зокрема, пов'язано з тим, що грошові вимоги мають презюмуватися як однорідні через недиференційованість грошей як предмета виконання зобов'язань, а також, як предмет задоволення майнової вимоги, мають ознаку замінності, абсолютної еквівалентності та інші властивості, що дають змогу проводити обмін та інші грошові операції.
Відповідач вказує, що однорідними є вимоги, предмет яких визначено одними і тими ж родовими ознаками (гроші, пшениця певного сорту, товар із певної партії). Найбільш часто підлягають заліку вимоги, що виникають із грошових зобов'язань. Під час визначення вимог, які підлягають зарахуванню, слід мати на увазі, що закон вимагає однорідності саме вимог, а не зобов'язань, на яких вони засновані. З цього випливає, що можуть бути зараховані однорідні вимоги, засновані, зокрема, на договорі перевезення (про сплату провізної плати) та на договорі оренди (про внесення орендних платежів), а також вимоги з договірного і позадоговірного зобов'язання. Вимоги мають бути однорідні, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду. Частіше зарахуванням погашаються зустрічні грошові вимоги.
Відповідач стверджує, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог між АТ «Миколаївобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідає всім вимогам законодавства щодо однорідності вимог і тому просить суд відмовити ДПЗД «Укрінтеренерго» в задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2024 р. у справі №915/1041/24 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 915/1041/24 на тридцять днів.
Також у підготовчому засіданні господарського суду 07 листопада 2024 року по справі №915/1041/24 за участю представників сторін і третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 25 листопада 2024 року о 12 год. 40 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
08.11.2024 р. від представника відповідача - адвоката Котенка О.О. надійшло клопотання по справі № 915/1041/24 (вх. № 13831/24), згідно з яким відповідач, з метою уникнення суперечностей щодо повноважень представників АТ "Миколаївобленерго", додатково надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 20.09.2024 №01/01-22-4762; відповідь на пояснення ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 17.10.2024 №01/01-22-5258; пояснення від 28.10.2024 №01/01-22-5468.
25.11.2024 р. від представника позивача - Засядьвовк А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 14692/24). Так, позивач зазначає, що положеннями пункту 5.9 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" встановлено, що оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Відповідно до положень ч. 7 ст. 75 Закону на кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями цих учасників ринку. Операції за поточними рахунками із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку не підлягають зупиненню. Таким чином, на думку позивача, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, як односторонній правочин, суперечить вимогам ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 4.5 ПРРЕЕ та умовам договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", є недопустимим відповідно п.5 ч.1 ст. 602 ЦК України, йде всупереч інтересам держави. Також позивач заперечує проти застосування наведеної відповідачем практики Верховного Суду та вважає її незастосовною в даній справі, оскільки, на думку позивача, постанови Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, від 22.11.2021 у справі № 910/11116/19 та від 30.07.2024 у справі № 910/16576/23 містять лише факт наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, проте ухвалені, виходячи з різних предмету спору, підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин. Позивач зауважує, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин, тому наведені постанови Верховного Суду позивач вважає незастосовними в даній справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 р. по справі № 915/1041/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.12.2024 о 10:00.
Так, у судовому засіданні господарського суду 16 грудня 2024 року по справі №915/1041/24 судом було протокольно оголошено перерву до 14 січня 2025 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
06.01.2025 р. від представника третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Курбанова А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про розгляд справи № 915/1041/24 без участі представника ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх. № 107/25).
В судове засідання, призначене на 14.01.23025 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не з'явився.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 14.01.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник) та Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції, розроблених відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Публічний договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є додатком 7 до ПРРЕЕ та є типовим договором приєднання.
Відповідно до п. 2.1. договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору (п. 6.2 договору).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком № 1 до договору; умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), Комерційної пропозиції, та є однаковими для всіх споживачів (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору).
Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена цим договором (п. 3.5 договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника; ціна на електричну енергію визначається постачальником. Що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором (п.п. 5.2-5.3 договору).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни; розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п. 5.7-5.8 договору).
Розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок); при цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9 договору).
Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п. 5.10 договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ; у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені, яка нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п. 5.11 договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 договору).
Умовами п. 4 комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року, яка є невід'ємним додатком до договору, передбачено обов'язок оплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі неотримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
У відповідності до п. 4.2 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Відповідно до п. 4.4 комерційної пропозиції, акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 15 комерційної пропозиції).
Як з'ясовано судом, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 р. по справі № 915/824/23, яке набрало законної сили 09.01.2024 р., стягнуто з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" грошові кошти в загальній сумі 5359451,09 грн., з яких: 4352169,00 грн. - основний борг; 70678,32 грн. - 15 % річних; 936603,77 грн. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 89928,82 грн.
У вказаному судовому рішенні судом було встановлено, що на виконання умов договору ДПЗД "Укрінтеренерго" поставлено відповідачу електричну енергію в загальному обсязі 780778 кВт.*год, відповідно до акту купівлі продажу електроенергії від 31.01.2022 №019827 за розрахунковий період січень 2022 на суму 4352169 грн. На оплату зазначеного обсягу електроенергії ДПЗД "Укрінтеренерго" виставлено відповідачу рахунок від 22.02.2022 № 000023399393/12/О01/27303, який 24.03.2022 направлено на електронну пошту відповідача. Також суд визнав правильними нарахування на суми вартості врегулювання небалансів електричної енергії за час прострочення їх оплати, 15 % річних у період 01.04.2022-30.04.2023 та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів. Разом з тим, виходячи з інтересів обох сторін, суд врахував складне фінансове становище відповідача, та виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, зменшив розмір нарахованих 15% річних до суми 70678,32 грн.
Крім того, судом також встановлено, що між Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі заяви-приєднання був укладений договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020 №45/31, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам постачальника як послуги оператора системи.
У відповідності до п. 2.1 договору оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС - кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.
Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.
Отримувачем інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів, є постачальник.
Згідно умов п. 3.1 договору ціна договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яка обраховується з застосуванням тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на відповідних класах напруги, затверджених НКРЕКП відповідними постановами на певний період, на обсяги електричної енергії, розподілені споживачами постачальника, за яких, згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії, оплату послуг з розподілу електричної енергії здійснює постачальник.
Згідно з п. 3.1-3.2 договору ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послу, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором.
Вартість договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбаває постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.
Відповідно до п. 3.3 - 3.5 договору розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць.
Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником на поточний рахунок оператора системи.
Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1 договору).
Додатком №1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020 №45/31 (далі - додаток) сторони передбачили, що вартість послуг з розподілу електричної енергії оператору системи визначається на основі заявлених обсягів купівлі електричної енергії у Учасників ринку відповідно до положень Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, і затверджених Регулятором для оператора системи тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на відповідних класах напруги.
На вартість послуг з розподілу електричної енергії нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Пунктом 4.1 додатку сторони погодили, що постачальник зобов'язаний до 16.00 24 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, надати електронною поштою підписані електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) уповноваженою особою постачальника до оператора системи на електронну адресу: dir_com@energy.mk.ua та pshenishniuk o@energy.mk.ua:
- реєстр точок комерційного обліку споживачів балансуючої групи постачальника за формою, зразок якого додається до цього додатку 1 до договору.
Оператор системи в день отримання на електронну адресу: dir_com@energy.mk.ua та pshenishniuk o@energy.mk.ua, від постачальника зазначених документів зобов'язаний надіслати відповідь: постачальнику про отримання цих документів з цієї ж електронної адреси.
Пунктами 5-6 додатку передбачено, що постачальник до 27 числа місяця до початку розрахункового періоду здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100 % замовленого обсягу купівлі електричної енергії, який визначено згідно з п.4 цього додатку 1 до договору, на поточний рахунок оператора системи. Датою здійснення оплати за виставленими оператором системи постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи.
Постачальник зобов'язаний до 16.00 27 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, надавати електронною поштою підписане електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) уповноваженою особою постачальника до оператора системи на електронну адресу: tamarovich_l@energy.nik.ua, платіжне доручення з зазначенням суми оплати по кожному відповідному споживачу постачальника.
В разі необхідності постачальник може скоригувати замовлений обсяг купівлі електроенергії до 14-го числа (включно) розрахункового місяця за умови надання до оператора системи електронною поштою скоригованого підписаного ЕЦП уповноваженою особою постачальника Реєстру з зазначенням скоригованих обсягів кВг*год по кожному відповідному споживачу постачальника, на електронну адресу оператора системи: dir_com@energy.mk.ua та pshenishniuk_o@energy.mk.ua.
Постачальник зобов'язаний донараховані суми сплатити оператору системи протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного Реєстру-рахунків оператора системи. В день оплати донарахованих сум за Реєстром-рахунків оператора системи постачальник зобов'язаний надавати електронною поштою підписане електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) уповноваженою особою постачальника до оператора системи на електронну адресу: tamarovich_l@energy.mk.ua, платіжне доручення з зазначенням суми оплати по кожному відповідному споживачу постачальника.
Вартість послуг з розподілу додатково заявленого обсягу купівлі електроенергії у скоригованому Реєстрі розраховується за встановленою НКРЕКП ціною на відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 8-9 додатку після закінчення розрахункового періоду, з 9 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператор системи оформлює та підписує ЕЦП остаточний Реєстр рахунків з зазначенням обсягу кВт*год та суми оплати по кожному споживачу постачальника за підсумками розрахункового періоду (за наявності) та рахунок па здійснення штрафних санкцій (за наявності) електронною поштою на електронну адресу pon@uie.kiev.ua.
Постачальник в день отримання на електронну адресу pon@uie.kiev.ua від оператора системи зазначених документів зобов'язаний надіслати відповідь оператору системи про отримання цих документів з цієї ж електронної адреси.
Якщо фактичне розподілення обсягу електричної енергії споживачам постачальника за відповідний розрахунковий період виявиться більшим ніж сума сплаченої постачальником попередньої оплати по кожному споживачу постачальника, остаточний Реєстр-рахунків (різниця між сумою вартості фактичного розподіленого обсягу електричної енергії по кожному споживачу постачальника та сумою сплаченої постачальником попередньої оплати по кожному споживачу постачальника) має бути сплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання остаточного Реєстра-рахунків.
Якщо сума попередньої оплати по кожному споживачу постачальника перевищує вартість фактичного розподіленого обсягу електричної енергії споживачам постачальника за відповідний розрахунковий період, сума Реєстра-рахунків на попередню оплату по кожному споживачу постачальника на наступний розрахунковий період зменшується на суму цієї попередньої оплати.
У разі зміни Регулятором тарифу на послуги з розподілу електричної енергії відповідно до нормативно-правових актів Регулятора після здійснення постачальником оплати послуг з розподілу електричної енергії. Оператор системи здійснює перерахунок належної до сплати вартості послуги з розподілу електричної енергії за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу. Донараховані суми мають бути сплачені постачальником у 5-денний термін з моменту отримання Реєстра рахунків від оператора системи електронною поштою на електронну адресу роn@,uie.kiev.ua.
Постачальник в день отримання на електронну адресу pon@uie.kiev.ua від Оператора системи зазначеного Реєстра рахунків зобов'язаний надіслати відповідь Оператору системи про отримання їх з цієї ж електронної адреси.
Як з'ясовано судом, АТ "Миколаївобленерго" зверталось до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з ДПЗД «Укрінтеренерго» за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020 № 45/31.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 р. по справі № 910/12434/21, яке набрало законної сили 10.11.2021 р., позовні вимоги АТ "Миколаївобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення 4657342,04 грн. задоволено частково, стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" на користь АТ "Миколаївобленерго" заборгованість в сумі 4656801,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 34926,02 грн.; у решті позовних вимог - відмовлено; повернуто АТ "Миколаївобленерго" з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 4290 від 27.07.2021 р., що становить 34926,02 грн.
Як встановлено судом у вказаній справі, на виконання умов укладеного договору, у грудні 2020 р. - травні 2021 р. АТ "Миколаївобленерго" надало ДПЗД "Укрінтеренерго" послуги з розподілу електроенергії на загальну суму 4656801,75 грн., про що свідчать акти прийняття-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії № 45/31 за грудень 2020 р., за січень 2021 р., за лютий 2021 р., за березень 2021 р., за квітень 2021 р., за травень 2021 р., рахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії № 45/31/12/1 від 11.01.2021 р. у грудні 2020 р., № 45/31/1/1, № 45/31/2/1 від 17.03.2021 р., № 45/31/3/1 від 12.04.2021 р., № 45/31/4/1 від 17.05.2021 р., № 45/31/5/1 від 10.06.2021 р., направлені на адресу відповідача листами від 13.01.2020 р., від 16.02.2021 р., від 19.03.2021 р., від 13.04.2021 р., від 25.05.2021 р., від 10.06.2021 р., а також акт звірки розрахунків за послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2020 р. у сумі 508,92 грн., підписаний відповідачем без зауважень.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 р. по справі № 910/20548/21, яке набрало законної сили 15.03.2022 р., позов АТ "Миколаївобленерго" задоволено повністю, стягнуто з ДЛЗД «Укрінтеренерго» на користь АТ "Миколаївобленерго" 465376,45 грн. основного боргу та 6980,65 грн. витрат по сплаті судового збору. В межах вказаної справи судом було встановлено, що в період з червня-жовтень 2021 позивач надав відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на загальну суму 465376,45 грн (з урахуванням проведеного позивачем коригування корисного відпуску по розподіленій електроенергії за серпень 2021 року), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг з розподілу електричної енергії та звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпустку електричної енергії за точками обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".
Також судом з'ясовано, що між Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі отриманої заяви-приєднання було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу послуг з розподілу електричної енергії з 27.12.2018.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що умови цього договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.
Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язок оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи - надання послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.
Цим договором оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.
Порядок розрахунків за надання послуг з розподілу електричної енергії визначені п. 2.2 р.2, р. 3 Типового договору (додаток № 4 до ПРРЕЕ) та гл. 11.8 р. 11 КСР.
Відповідно до умов п. 4 договору постачальник зобов'язаний здійснювати оплату послуг з розподілу (передачу) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.
Відповідно до п. 3.2. договору зазначено, що постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.
Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником плановими авансовими платіжками (п. 3.4. Типового договору). Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником на поточний рахунок оператора системи (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 1 додатку 1 «Порядок розрахунків» до договору, обсяги розподіленої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць, тобто з 01 числа місяця по 31 число цього місяця (або іншого останнього дня місяця).
Відповідно до п. 4.3. додатку 1 «Порядок розрахунків» до договору постачальник зобов'язується:
1) щоденно до 9-30 години надавати Оператору системи електронною поштою на електронну адресу: topolskaya_t@energy.mk.ua; tyutyukova_m@energy.mk.ua, за встановленою формою підписану ЕЦП уповноваженою особою Постачальника заявку про погодинний обсяг купівлі електроенергії в Оптовому ринку електричної енергії України на наступну добу;
2) до 8 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим, надавати Оператору системи електронною поштою на електронну адресу: topolskaya_t@energy.mk.ua; tyutyukova_m@energy.mk.ua, підписаний ЕЦП уповноваженою особою постачальника акт прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України (далі - акт прийому-передачі електричної енергії) з ДП «Енергоринок» за розрахунковий період за формою, що є додатком 2 до договору купівлі-продажу електричної енергії між Державним підприємством «Енергоринок» та електропостачальником, а також довідку про фактичні погодинні обсяги споживання електричної енергії по всім споживачам постачальника у розрахунковому місяці. Обсяги електроенергії, вказані в акті прийому-передачі електричної енергії, мають відповідати фактичним даним довідки електроспоживання за місяць наростаючим підсумком по всім споживачам постачальника.
3) до 9 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, надсилати оператору системи для підписання поштою оригінал акту прийому-передачі електричної енергії з ДП «Енергоринок» за розрахунковий місяць в паперовому вигляді у двох примірниках.
Відповідно до п. 4.1. додатку 1 «Порядок розрахунків» до договору-1 постачальник зобов'язався: до 16.00 24 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, надати електронною поштою підписані електронно - цифровим підписом (далі - ЕЦП) уповноваженою особою постачальника до оператора системи на електронну адресу: kubyshkina_e@energy.mk.ua: - реєстр точок комерційного обліку споживачів балансуючої групи постачальника за формою, зразок якого додається до цього додатку 1 до договору. Оператор системи в день отримання на електронну адресу: kubvshkina e@energy.mk.ua, від постачальника зазначених документів зобов'язаний надіслати відповідь постачальнику про отримання цих документів з цієї ж електронної адреси.
Згідно п.п. 5, 6 цього додатку постачальник до 27 числа місяця до початку розрахункового періоду здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100% замовленого обсягу купівлі електричної енергії, який визначено згідно з п.4 цього додатку 1 до договору, на поточний рахунок оператора системи. Датою здійснення оплати за виставленими оператором системи постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи.
В разі необхідності постачальник може скоригувати замовлений обсяг купівлі електроенергії до 14 -го числа (включно) розрахункового місяця за умови надання до оператора системи електронною поштою скоригованого підписаного ЕЦП уповноваженою особою постачальника Реєстру з зазначенням скоригованих обсягів кВт*год по кожному відповідному споживачу постачальника, на електронну адресу оператора системи: kubyshkina_e@energy.mk.ua.
Постачальник зобов'язаний донараховані суми сплатити оператору системи протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку оператора систем.
Судом з'ясовано, що АТ "Миколаївобленерго" зверталось до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з ДПЗД «Укрінтеренерго» за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 р. по справі № 910/18570/20, яке набрало законної сили 23.02.2021 р., позов АТ "Миколаївобленерго" задоволено повністю, стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" на користь АТ "Миколаївобленерго" заборгованість у розмірі 222091,68 грн. та судовий збір у розмірі 3331,38 грн. У вказаному судовому рішенні судом було встановлено, що ДПЗД "Укрінтеренерго" в порушення взятих на себе зобов'язань не сплатило за надані послуги з розподілу електричної енергії за договором від 27.12.2018 за серпень 2019 року у розмірі 325,92 грн. та за лютий - вересень 2020 року у розмірі 221765,76 грн, що стало наслідком звернення АТ "Миколаївобленерго" з позовом до суду про стягнення 222091,68 грн.
Відтак, вказаними рішеннями встановлено факт невиконання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» зобов'язань з оплати наданих Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» послуг з розподілу електричної енергії за договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії у встановлений строк.
Як свідчать матеріали справи, в подальшому АТ «Миколаївобленерго» звернулося до ДПЗД «Укрінтеренерго» із заявою від 05.08.2024 № 01/01-26-3953, в якій заявило про припинення зобов'язань щодо сплати ним заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго» на виконання зобов'язань по сплаті за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 5449379,91 грн. в рахунок погашення боргу ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за послугу з розподілу електричної енергії, пені та судового збору, згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 та на виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 на загальну суму 5388183,50 грн.
В свою чергу ДПЗД «Укрінтеренерго» листом від 12.08.2024 року № 44/09-1449 було надано відповідь на заяву АТ «Миколаївобленерго» про відсутність правових підстав для задоволення заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з тим, що дії АТ «Миколаївобленерго» призведуть до порушення правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Наразі позивач вказує, що згідно з роз'ясненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в листі від 22.11.2023 №12605/22.3.1/7-23, оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оскільки законом та договором передбачено особливий механізм розрахунків між споживачем та постачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який передбачає, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, застосування неттінгу за вказаними договорами не вбачається можливим.
Відтак, позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсною заяви АТ «Миколаївобленерго» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 05.08.2024 року № 01/01-26-3953.
Між тим згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень частин 1-3 та 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
В даному випадку оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зі змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.
Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Положеннями статті 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, в якій з поміж іншого також вказано, що правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №910/9268/22.
Із змісту заяви відповідача від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 вбачається, що АТ «Миколаївобленерго» заявило про припинення з 06.08.2024 зобов'язань щодо сплати ним заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго» на виконання зобов'язань по сплаті за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 5449379,91 грн. в рахунок погашення боргу ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за послугу з розподілу електричної енергії, пені та судового збору, за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 та на виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 на загальну суму 5388183,50 грн.
З приводу однорідності вказаних зустрічних вимог у цій справі, суд зазначає наступне.
Зазначеними вище судовими рішеннями передбачено винятково стягнення грошових коштів, в тому числі і витрати по сплаті судового збору. Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням.
Зі змісту публічного договору про надання електричної енергії постачальником «останньої надії» що укладений між сторонами у справі, вбачається, що форма проведення розрахунків за цими договорами - грошові кошти, що свідчить про однорідність вимог.
Відтак, однакова форма проведення розрахунків за зустрічними вимогами - грошові кошти, є однією з обов'язкових умов припинення зобов'язання зарахуванням - однорідністю вимог (ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України).
Згідно з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеними в постановах від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 19.02.2020 у справі №686/5108/18, від 19.08.2020 у справі №911/2560/19, від 02.04.2021 року у справі №918/539/18:
- зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей, при цьому, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо), відповідно, можна зараховувати грошовий борг проти грошового;
- грошові вимоги мають розглядатися як однорідні в силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань;
- гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, які дозволяють проводити обмін та інші операції з ними;
- вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною з іншою вимогою про сплату коштів, відтак, якщо зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами, грошові, то вони є однорідними.
Закон України «Про ринок електричної енергії», а також Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 не містять заборон щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, не містять таких заборон і умови укладених між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування таких вимог.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Відтак, на час вчинення відповідачем правочину у вигляді направлення заяви позивачу щодо проведення зарахування ані діючим законодавством, ані договорами не було встановлено заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, також є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.
Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 24.04.2024 у справі №922/3850/23.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
Враховуючи вказану правову позицію, саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, якими він обґрунтовує підстави позову (заява сторони щодо спірності вимог має бути аргументована та підтверджена доказами).
Проте, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної із сторін на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заява АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, що в свою чергу підтверджує безспірність вимог, які зараховуються.
Наразі позивач вказує, що НКРЕКП було застосовано до позивача (у зв'язку з набуттям ним статусу «Дефолтний») алгоритм розподілу коштів, передбачений положеннями статті 75 Закону, постановою НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26» та постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів», а законом та договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» передбачено особливий механізм розрахунків між споживачем та постачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, позивач вважає, що заява відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог не містить правових підстав для задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», покупці електричної енергії, які і купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Згідно з п. 5.9 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Згідно з ч. 1 статті 599 ЦК України, положення якої кореспондуються із частиною 1 статті 203 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У свою чергу форми розрахунків визначені статтею 1087 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Вказаною статтею визначено способи здійснення розрахунків та закріплено дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову.
Як вбачається з наведеного, положення частини 2 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 5.9 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» стосуються саме встановлення певних форм проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.
При цьому, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», встановлюючи порядок проведення розрахунків при здійсненні оплати спожитої електричної енергії, не містять жодної заборони на здійснення припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Тобто, встановлення певних форм проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, за відсутності прямої вказівки про це у відповідному нормативному акті, не означає саме по собі встановлення заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, виходячи з наведеного вище та враховуючи обставини даної справи, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а є однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 ЦК України "Припинення зобов'язань".
Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601, 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов'язання відрізняється від виконання зобов'язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов'язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).
Аналогічні за змістом висновки містяться зокрема у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
Щодо доводів третьої особи ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про те, що в разі проведення взаємозаліку по заяві АТ «Миколаївобленерго» його буде позбавлено права здійснити розрахунок щодо оплати ДПЗД «Укрінтеренерго» по його зобов'язанням перед НЕК «Укренерго» по сплаті вартості небалансів електричної енергії, суд зауважує, що такі доводи третьої особи не підтверджені жодними доказами. Натомість, як з'ясовано судом, третьою особою застосовується у своїй діяльності норми ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України по припиненню грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідних правовідносинах, що вбачається з судових рішень, зокрема:
- у постанові Верховного суду від 24.09.2024 по справі №910/12499/23 за позовом ПАТ «Донбасенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення грошових коштів, де зазначено, що частина грошових зобов'язань відповідача з оплати купленої у позивача балансуючої електричної енергії за спірний період була припинена внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується підписаними сторонами актами. Факт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з актами зарахування зустрічних вимог відповідачем не заперечується».
- у постанові Верховного суду від 09.03.2023 по справі №910/18613/21 за позовом ТОВ «ДТЕК Східенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», де зазначено, що «частина спірних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по сплаті вартості балансуючої електричної енергії за договором була припинена шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України»;
- у постанові Верховного суду від 02.03.2023 по справі №910/18611/21 за позовом АТ ДТЕК «Західенерго» до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», де зазначено, що частина спірних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по сплаті вартості балансуючої електричної енергії була припинена шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.
Отже, з наведеного вбачається, що суб'єкти господарювання для припинення своїх зобов'язань на власний розсуд використовують положення ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України і здійснюють врегулювання своїх відносин, у спосіб, не заборонений законодавством.
Враховуючи викладене вище, суд зауважує, що Закон України "Про ринок електричної енергії" не містить заборон щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, не містять таких заборон і умови укладених між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача.
Відтак, суд вважає, що у даній справі зустрічні вимоги АТ «Миколаївобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» є однорідними, грошове зобов'язання є безспірним, тому зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином можливе та не суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України.
Отже, предметом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача відповідачем цілком правомірно визначені грошові зобов'язання АТ «Миколаївобленерго» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо сплати заборгованості по сплаті за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно з договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 5449379,91 грн. в рахунок погашення боргу ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Миколаївобленерго» за послугу з розподілу електричної енергії, пені та судового збору, згідно з договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 17.12.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 910/12434/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20548/21 та на виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018 та від 20.12.2019, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 910/18570/20 на загальну суму 5388183,50 грн.
За таких обставин, доводи позивача не підтверджені належними доказами, та не є умовою, що виключає можливість для зарахування зустрічних однорідних вимог за оспорюваним правочином.
При цьому слід зазначити, що обставини стосовно відповідності вимогам законодавства вчиненого відповідачем одностороннього правочину у формі заяви АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 5388183,50 грн. позивач не спростував. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що односторонній правочин у формі заяви АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 5388183,50 грн. відповідає вимогам статей 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, відтак відсутні підстави для визнання недійсним вказаного правочину, направленого на припинення взаємних зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам учасників справи, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного одностороннього правочину у формі заяви АТ «Миколаївобленерго» від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 5388183,50 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 05.08.2024 № 01/01-26-3953 необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; е-mail: kanc@uie.kiev.ua; код ЄДРПОУ 19480600) до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; e-mail: kanc@energy.mk.ua; код ЄДРПОУ 23399393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; e-mail: nec-kanc@ua.energy; код ЄДРПОУ 00100227), про визнання недійсним одностороннього правочину відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 12 лютого 2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва