вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4645/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури (Київська обл., м. Обухів) в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради (Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик),
Відділу освіти Кагарлицької міської ради (Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик),
Північного офісу Держаудитслужби (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів
Представники:
прокурор: Федотова О.П.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від позивача-3: Аіріней М.-С.С.;
від відповідача: не з'явився.
Керівник Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради, Відділу освіти Кагарлицької міської ради, Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в якій просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 14.04.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг";
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.04.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг";
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 04.11.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Кагарлицької міської ради безпідставно сплачені кошти в розмірі 186112,50грн.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 позовну заяву прокурора залишено без руху на підставі статті 164 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків.
05.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано докази доплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, та усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2024.
15.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-3 надішли письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора, в яких підтверджено обставини, які викладені прокурором в позовній заяві.
25.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача-1. Також, позивач-1 зазначив, що підтримує позов в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.
09.12.2024 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку та через систему "Електронний суд" від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача-2. Позивач-2 зазначив, що підтримує позов в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.01.2025.
У судове засідання 14.01.2025 позивачі-1,2 і відповідач не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 04.02.2025.
У судове засідання 04.02.2025 позивачі-1,2 і відповідач не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.
Господарським судом направлялися ухвали суду від, 06.11.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 28.11.2024, 12.12.2024 та 14.01.2025 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 111, 173, 191, 202 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 06.11.2024 - 06.11.2024 (о 19:41), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 22.11.2024 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.
Станом на 04.02.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, тому суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
У судовому засіданні 04.02.2025 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора та позивача-3, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Прокурор зазначає, що за результатами закупівлі UA-2021-01-27-001804-а 01.03.2021 між Відділом освіти Кагарлицької міської ради (далі - покупець, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір на поставку палива №12 від 01.03.2021 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується у 2021 році поставити покупцю товар, зазначений у додатку до цього договору - специфікації, а саме: до 31.12.2021, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування товару: Дизельне паливо по талонам, Бензин А-95 по талонам Код ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти. Кількість товару зазначена у додатку №1 до цього договору - специфікації (пункт 1.2 договору).
Приписами пункту 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 1031650,00грн, у т. ч. ПДВ 171941,67грн.
Розрахунки за цим договором, при наявному фінансуванні, здійснюються шляхом оплати у безготівковій формі на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.4 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконанні зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків встановлених частиною п'ятою статті 41 Закону Україні "Про публічні закупівлі".
Строк поставки товару: до 31.12.2021 (пункт 5.1 договору).
Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків, взятих на себе згідно з умовами даного договору.
Пунктом 10.2 договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Збільшення ціни на товар на відповідно до пункту 2 частини 10.3, розділу X цього договору можуть вноситися лише при умові, що були коливання середньої ціни на ринку, по відношенню до ціни постачальника на день подання тендерної пропозиції, що підтверджується відповідними підтверджувальними документами.
Ціна на товар збільшується лише на відсоток(ки) коливання середньої ціни на ринку по відношенню до дня середньої ціни на день подання тендерної пропозиції постачальником.
Відсоток коливання вираховується наступним чином: Середня ціна на ринку на день звернення постачальника про збільшення ціни мінус (-) середня ціна на ринку на день подання тендерної пропозиції постачальника.
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію цього договору. Відтак, зазначений договір є чинними на час розгляду справи.
14.04.2021 між позивачем-2 та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою збільшено ціну за одиницю товару та зменшено обсяг постачання, а саме: ціна за 1л бензину А-95 становить 21,54грн без ПДВ (25,85грн з ПДВ), обсяг постачання - 909л, ціна за 1л дизельного палива становить 21,54грн без ПДВ (25,85грн з ПДВ) обсяг постачання - 39000л. Пункт 3.1 договору виклали в наступній редакції: "3.1 Ціна цього договору становить 1031647,65грн, у т.ч. ПДВ 171941,28грн." (а.с. 34, 35 том 1).
Як обґрунтування збільшення ціни надано цінову довідку №1062/08.1-7.3 від 13.04.2021, видану Торгово-промисловою палатою України, в якій зазначено, що експертизою установлено, що середня роздрібна ціна палива на внутрішньому ринку України становить станом на: 22.02.2021 за 1л бензину А 95 - 24,98грн та цінову довідку №1063/08.1-7.3 від 13.04.2023, видану Торгово-промисловою палатою України, в якій зазначено, що експертизою установлено, що середня роздрібна ціна палива на внутрішньому ринку України становить станом на: 30.03.2021 за 1л бензину А-95 - 24,43грн, дизельного пального - 30,98грн, за 1л скрапленого газу - 16,59грн (а.с. 36, 37 том 1).
15.04.2021 між позивачем-2 та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно з якою збільшено ціну за одиницю товару та зменшено обсяг постачання, а саме: ціна за 1л бензину А-95 становить 23,33грн без ПДВ (28,00грн з ПДВ), обсяг постачання - 8399л, ціна за 1л дизельного палива становить 23,33грн без ПДВ (28,00грн з ПДВ) обсяг постачання - 36005л. Пункт 3.1 договору виклали в такій редакції: "3.1 Ціна цього договору становить 1031632,00грн, у т.ч. ПДВ 171938,67грн." (а.с. 38, 39 том 1).
Як обґрунтування збільшення ціни надано вищезгадані цінові довідки, видані Торгово-промисловою палатою України.
04.11.2021 між позивачем-2 та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до договору, згідно з якою збільшено ціну товару, а саме: 23,33грн без ПДВ (28,00грн з ПДВ) за 1 л бензину А-95 в кількості 830л, 23,33 грн без ПДВ (28,00грн з ПДВ) за 1л дизельного пального в кількості 23000л та 25,00грн без ПДВ (30,00грн з ПДВ) за 1л дизельного пального в кількості 12135л. Пункт 3.1 договору виклали у новій редакції: "3.1 Ціна цього договору становить 1031290,00грн, у т.ч. ПДВ 171881,67грн." (а.с. 40, 41 том 1).
Як обґрунтування пропозиції зміни ціни надано цінову довідку Хмельницької Торгово-промислової палати №22-05/1118 від 28.10.2021, що визначає середнє значення рівня роздрібних цін станом на 27.10.2021: 31,70грнза 1л бензину А-95, 30,60грн за 1л дизельного пального (а.с. 42 том 1).
Прокурор зазначає, що поступове укладення додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 призвело до збільшення ціни за бензин марки А-95 з 23,50грн з ПДВ до 28,00грн з ПДВ, тобто на 19,1%, ціна дизельного палива збільшилася з 23,50грн з ПДВ до 30,00грн з ПДВ тобто на 27,6%, а обсяги постачання бензину марки А-95 зменшились з 1000л до 830л, тобто на 17%, обсяги постачання дизельного палива зменшились з 42900л до 35135л тобто на 18%. Відділом освіти Кагарлицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" укладено вказані додаткові угоди до договору без належного підтвердження відсотка коливання ціни бензину марки А-95 та дизельного палива на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору.
Прокурор зазначає, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" передало, а Відділ освіти Кагарлицької міської ради отримав бензин марки А-95 в обсязі 830л за ціною 28,00грн на загальну суму 23240,00грн та дизельне паливо в обсязі 8000л за ціною 28,00грн, на загальну суму 224000,00грн, 5000л за ціною 28,00грн на суму 140000,00грн, 10000л за ціною 28,00грн на суму 280000,00грн та 12135л за ціною 30,00грн на суму 364050,00грн з ПДВ, всього 35135л на загальну суму 1008050,00грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:
- №0075/0000261 від 15.04.2021 про поставку бензину марки А-95 (830л) та дизельного палива (8000л) на суму 247240,00грн з ПДВ (а.с. 43 том 1);
- №0075/0000863 від 21.10.2021 про поставку дизельного палива (10000л) на суму 280000,00грн з ПДВ (а.с. 44 том 1);
- №0075/0000720 від 13.09.2021 про поставку дизельного палива (5000л) на суму 140000,00грн з ПДВ (а.с. 45 том 1);
- №0075/0000910 від 04.11.2021 про поставку дизельного палива (12135л) на суму 364050,00грн з ПДВ (а.с. 46 том 1).
Відділ освіти Кагарлицької міської ради сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" за поставлене у період з 15.04.2021 по 04.11.2011 дизельне паливо та бензин марки А-95 грошові кошти у загальному розмірі 1031290,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- №108 від 19.04.2021 про сплату 23240,00грн;
- №40 від 19.04.2021 про сплату 15120,00грн;
- №150 від 19.04.2021 про сплату 208880,00грн;
- №540 від 15.09.2021 про сплату 140000,00грн;
- №716 від 22.10.2021 про сплату 280000,00грн;
- №758 від 05.11.2021 про сплату 364050,00грн (а.с. 47-49 том 1).
Прокурор зазначає, що оскільки вищевказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлене дизельне паливо повинен здійснюватися за ціною, вказаною в пункті 3.1 договору та додатку №1 до договору.
Таким чином, за поставлене за договором дизельне паливо (35135л) та бензину марки А-95 (830л) позивач-2 повинен був сплатити кошти за узгодженою договором ціною 23,50грн з ПДВ за 1л в сумі 845177,50грн (23,50грн х 365965л). Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни та зменшення обсягу товару, шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 186112,50грн (1031290,00грн - 845177,50грн).
В даному випадку в результаті укладення додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 державі в особі Відділу освіти Кагарлицької міської ради були заподіяні збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в сумі 186112,50грн.
Враховуючи викладене, прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Кагарлицької міської ради грошові кошти в сумі 186112,50.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Обухівською окружною прокуратурою листами за №56/3-6564вих-24 від 25.07.2024 та за №56/3-8370вих-24 від 27.09.2024 повідомлено Кагарлицьку міську раду та Відділ освіти Кагарлицької міської ради про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень (а.с.59-62, 70, 71 том 1). Також з метою забезпечення вжиття уповноваженим органом заходів реагування: у зв'язку з виявленими порушеннями, Обухівською окружною прокуратурою листом №56/3-6610вих-24 від 25.07.2024 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення та наголошено на необхідності і усунення, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом або повідомленням причин, що цьому перешкоджають (а.с 64 том 1).
Листом №262616-17/5293-2024 від 02.08.2024 Північний офіс Держаудитслужби повідомив про відсутність повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод (а.с. 68, 69 том 1).
У відповідь, Кагарлицька міська рада та Відділ освіти Кагарлицької міської ради листами №1759/04-19 від 13.08.2024 та №2-15-3/354 від 10.10.2024 відповідно повідомили прокурора про те, що враховуючи, що Кагарлицькій міській територіальній громаді нанесені збитки, внаслідок укладання додаткових угод до договору №12 від 05.03.2021 останні не заперечують щодо захисту інтересів громади Обухівською окружною прокуратурою (а.с. 63, 72 том 1).
Таким чином, з боку уповноваженого органу (Відділ освіти Кагарлицької міської ради) допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави: не пред'явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 186112,50грн.
У зв'язку з чим, Обухівською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листами за №56/3-8958вих-24 від 15.10.2024, за №56/3-8960вих-24 від 15.10.2024, №56/3-8962вих-24 від 15.10.2024 повідомлено позивача-1, позивача-2, позивача-3 про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову (а.с. 73-75 том 1).
Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 правовою позицією прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок порушення вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору №12 від 01.03.2021 шляхом визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 186112,50грн, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.
Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Кагарлицької міської ради безпідставно сплачених коштів у сумі 186112,50грн.
Предметом доказування у справі є обставини наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору та стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів за договором №12 від 01.03.2021.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (частина перша статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Приписи частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).
Частина третя статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина перша статті 207 Господарського кодексу України).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, внаслідок укладення вищезгаданих додаткових угод до договору сторони підвищили ціну дизельного палива до 30,00грн з ПДВ за 1 літр, а бензину марки А-95 - до 28,00грн з ПДВ за літр.
Таким чином, вбачається, що ціна за 1л дизельного палива збільшилася на 27,6%, а ціна за 1л бензину марки А-95 збільшилася на 19,1%, у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору.
Під час розгляду справи №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) Об'єднана Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
- передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).
Відповідно до статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (пункт 126 постанови).
У пункті 127 вказаної постанови Об'єднана Палата Верховного Суду зазначила про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Таким чином, згідно з вищенаведеним висновком Верховного Суду Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.
На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б слугували достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №12 від 01.03.2021 в частині підвищення ціни за одиницю товару.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.
Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Також, господарський суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 24.01.2024 по справі № 922/2321/22 дійшла наступних висновків:
"На вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої - третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку".
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору суперечить частині п'ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, господарський суд зазначає, що додатковою угодою №3 від 04.11.2021 до договору сторони вирішили внести зміни до пункту 3.1 договору та викласти його в наступній редакції: "3.1 Ціна цього договору становить 1031290,00грн, у т.ч. ПДВ 171881,67грн". Додаток №1 до договору "Специфікацію" затвердили в новій редакції, в якій зафіксовано ціни та кількість товару:
бензин марки А-95 - 890л, сума за одиницю - 23,33грн, ПДВ - 4,67грн, сума з ПДВ - 23240,00грн;
дизельне паливо - 23000л, сума за одиницю - 23,33грн, ПДВ - 4,67грн, сума з ПДВ - 644000,00грн;
дизельне паливо - 12135л, сума за одиницю - 25,00грн, ПДВ - 5,00грн, сума з ПДВ - 364050,00грн.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, оскільки укладання спірних додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору про закупівлю товару №12 від 01.03.2021 суперечить частині п'ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України вони підлягають визнанню недійсними.
Господарський суд зазначає, що прокурором допущена в прохальній частині позовної заяви технічна описка в частині вказівки дати договору про закупівлю товару №12. В той же час по тексту позовної заяви прокурор правильно визначає дату договору, а також під час судових дебатів просив визнати недійсними додаткові угоди №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору про закупівлю товару №12 саме від 01.03.2021.
Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.04.2021, №2 від 15.04.2021 та №3 від 04.11.2021 до договору про закупівлю товару №12 від 01.03.2021, укладених між Відділом освіти Кагарлицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша, п'ята статті 216 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що прокурор кваліфікує грошові кошти у розмірі 186112,50грн як безпідставно набуті та просить стягнути їх з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між Відділом освіти Кагарлицької міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товару №12, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2021 році поставити покупцю товар, зазначений у додатку до цього договору - специфікації, а саме: до 31.12.2021, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
На виконання умов договору позивач-2 сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 1031290,00грн (до складу яких входить заявлена до стягнення прокурором сума 186112,50грн).
Відповідно до пункту 3.1 договору, ціна договору становить 1031650,00грн з ПДВ. Згідно зі специфікацією до договору (додаток № 1) (бензин А-95, в кількості 1000л, ціною за одиницю товару 19,58333грн без ПДВ (23,50грн з ПДВ) та дизельне паливо, в кількості 42900л, ціною за одиницю товару - 19,58333грн без ПДВ (23,50грн з ПДВ)).
Господарський суд зазначає, що загальний обсяг поставленого позивачу у період з 15.04.2021 по 04.11.2021 дизельного палива та бензину марки А-95 за спірним договором склав 35965л, в договорі від 04.11.2021 сторонами визначена ціна 23,50грн з ПДВ за 1л та об'єм товару: 1000л бензину марки А-95, 42900л дизельного палива. Тобто позивач-2 повинен був сплатити за поставлений обсяг дизельного палива та бензину марки А-95 845177,50грн, натомість покупець фактично сплатив 1031290,00грн.
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни та зменшення обсягу товару, шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 186112,50грн (1031290,00грн - 845177,50грн).
Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано позивачем-2 за нафтопродукти, визначеній з урахуванням додаткових угод, які визнані судом недійсними, та сумою за нафтопродукти по ціні відповідно до договору, становить 186112,50грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 186112,50грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Кагарлицької міської ради грошових коштів в сумі 186112,50грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь Київської обласної прокуратури підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 12112,00грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради, Відділу освіти Кагарлицької міської ради, Північного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 14.04.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, ідентифікаційний код 04054613) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359).
Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.04.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, ідентифікаційний код 04054613) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359).
Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 04.11.2021 до договору №12 від 05.03.2021, укладену між Кагарлицькою міською радою (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, ідентифікаційний код 04054613) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь Кагарлицької міської ради (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, ідентифікаційний код 04054613) грошові кошти у розмірі 186112,50грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996, р/р - UA028201720343190001000015641, банк - ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12112,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 14.02.2025.
Суддя В.О. Татарчук