Справа № 274/7014/24 Провадження № 2/0274/248/25
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
13.02.25 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", представником якого є Вітинська В.В..,
простягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.12.2024 р. (а. с. 117 - 121), яка ухвалою від 12.12.2024 р. (а. с. 203) була прийнята до розгляду, просить стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - Товариство) заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 55 914,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 390,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював у Товаристві з 29.10.2021 р. по 24.04.2024 р., остання посада - продавець-консультант, та був звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін. У день звільнення ОСОБА_1 була видана тільки трудова книжка, будь-яких інших документів, зокрема, про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, він ні у день звільнення, ні після звільнення від Товариства не отримував. Товариство не виплатило ОСОБА_1 заробітку плату за період з 01.12.2023 р. по 24.04.2024 р. у розмірі 55 914,00 грн. У зв'язку з невиплатою належних ОСОБА_1 сум при звільненні Товариство має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 52 390,00 грн.
Товариство просить відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а щодо вимоги про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, своєї позиції у прохальній частині відзиву не повідомило.
Між тим, зі змісту відзиву випливає, що Товариство визнає, що має перед ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 55 914,00 грн., і проти її стягнення не заперечує.
Заперечення проти позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтовані тим, що Товариство не виплатило ОСОБА_1 у строк, встановлений законодавством України, усі суми, що тому належать, внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а тому звільняється від відповідальності за це порушення.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 було звільнено з посади продавця-консультанта роздрібної торгівлі та продажів Товариства 24.04.2024 р. за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується записом № 10 у його трудовій книжці (а. с. 14 - 16).
Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Товариство не заперечило, що у день звільнення - 24.04.2024 р., ОСОБА_1 працював.
Зважаючи на наведене, Товариство мало провести у день звільнення ОСОБА_1 - 24.04.2024 р., виплату всіх сум, що належать ОСОБА_1 .
У відзиві Товариство визнає, що має перед ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 55 914,00 грн.
Ця обставина підтверджується і розрахунковим листом Товариства щодо ОСОБА_1 за січень - квітень 2024 р., з якого вбачається, що борг Товариства на кінець квітня 2024 р. становив 55 914,67 грн. (а. с. 41).
Таким чином Товариство, в порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, не виплатило ОСОБА_1 у день звільнення - 24.04.2024 р., всіх сум, що тому належать, а та має перед ним відповідну заборгованість у розмірі 55 914,67 грн.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення на його корить з Товариства заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 55 914,00 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позову в частині вимоги про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 390,00 грн., Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Тобто визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, є наявність вини підприємства, установи, організації у невиплаті належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Абзацом першим статті 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та встановлено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05:30 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, та який діє на момент ухвалення рішення.
Ці укази були затверджені Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних законів України.
24.03.2022 р. набрав чинності Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до частин другої та третьої статті 1 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 10 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Частиною першою статі 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Частиною другою статі 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Київська торгово-промислова палата України 23.04.2024 р. видала сертифікат № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила Товариству форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, 1-А, с. Квітневе, Броварський район, Київська область, де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 12.03.2022 р., дата закінчення - тривають на 23.04.2024 р. (а. с. 42 - 47).
Крім того, у постанові Київського апеляційного суду від 22.07.2024 р. у цивільній справі № 757/2043/24-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто у справі, яка є тотожною (аналогічною) даній справі, встановлено, зокрема:
- Товариством надано докази отриманих збитків, а саме: звіти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕО ФІНАНС ГРУП" про оцінку збитків, завданих Товариства внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_1 (сума збитків 892 366,08 доларів США); АДРЕСА_2 (сума збитків 680 376,14 доларів США); АДРЕСА_3 (сума збитків 600 687,25 доларів США); АДРЕСА_4 (сума збитків 719 854,33 доларів США); Донецька область, м. Маріуполь, просп. Перемоги, 21 (сума збитків 666 907,08 доларів США); Херсонська область, м. Херсон, просп. Ушакова, 43 (сума збитків 608 037,72 доларів США); Харківська область., м. Харків, пл. Захисників України, 7/8 (сума збитків 461 580,51 доларів США); АДРЕСА_5 (сума збитків 756 118,08 доларів США); АДРЕСА_6 (сума збитків 664 642,66 доларів США); АДРЕСА_7 (сума збитків 506 011,96 доларів США); Київська обл., м. Ірпінь, вул. Т.Шевченка, 7 (сума збитків 355 457,91 доларів США); м. Київ, пр. Правди, 47, БТРЦ "RETROVILLE" (сума збитків 662 454,84 доларів США); Херсонська область, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18 (сума збитків 1 197 921,83 доларів США); Київська область, м. Буча, бульв. Л.Бірюкова, 2 (сума збитків 564 338,81 доларів США); АДРЕСА_8 (сума збитків 17 245 920,75 доларів США);
- у трудових правовідносинах між Товариством та його працівниками, зокрема ОСОБА_4 , з 12.03.2022 р. виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які Товариство не могло передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких Товариство об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо ОСОБА_4 .
Постанова Київського апеляційного суду від 22.07.2024 р. у цивільній справі № 757/2043/24-ц залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2024 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123552734), остання врахована Судом під час ухвалення даного рішення.
Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що вина Товариства у невиплаті належних ОСОБА_1 сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, відсутня, так як така невиплата відбулася через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у тому числі - внаслідок ведення бойових дій на території України, а тому Товариство звільняється від відповідальності (обов'язку) за це порушення, яка передбачена (який передбачений) частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином Суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 390,00 грн.
На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з Товариства на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,00 грн.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 55 914,00 грн.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут