Справа № 274/1071/25
Провадження №2-а/0274/30/25
Ухвала
про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні
14.02.2025 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -
11.02.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мусевич А.І., у якій позивач просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №744 від 13.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Вдовиченко Т.М
Згідно ч.1 ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно постанови КАС ВС від 05.10.2022 у справі № 813/1813/18, у випадку оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань) встановлюється альтернативна підсудність розгляду справи за вибором позивача.
У Постанові КАС ВС від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а вказано, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Оскільки, предметом позову є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч.1 ст.25 КАС України для визнання підсудності, а тому, така позовна заява може бути пред'явлена: за місцем реєстрації позивача; за місцезнаходженням відповідача.
Місцезнаходженням відповідача є: м.Бердичів, вул.Л.Карастоянової, 49, що територіально відноситься до підсудності Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Разом за позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення процесуальних строків звернення до суду.
З матеріалів заяви вбачається, що позивач перебуває на військовій службі з 12.12.2024 по теперішній час, а оскаржувану постанову відносно нього винесено 13.12.2024 - у його відсутності. З копією постанови він ознайомився 03.02.2025 року. В зв'язку з проходженням служби, був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у передбачений десятиденний строк.
У статті 121 КАС України зазначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тому, враховуючи те, що позивач під час винесення оскаржуваної постанови проходив військову службу, і не міг знати про розгляд справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку для її оскарження.
У ч.ч.1-2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті
Враховуючи критерії, передбачені ч.3 ст.257 КАС України, на підставі яких суд може вирішити питання про порядок розгляду справи, беручи до уваги відсутність заборон, передбачених ч.4 ст.257 КАС України для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частинами 1, 2, 4 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Судом встановлено, що матеріали адміністративної справи не містять матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у якій було винесено постанову №744 від 13.12.2024, тобто доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що зазначені матеріали справи можуть бути використані як докази у справі, суд дійшов висновку про необхідність їх витребування.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для оскарження постанови №744 від 13.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
Роз'яснити учасникам справи, що справа буде розглянута у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у якій було винесено постанову №744 від 13.12.2024, встановивши строк для надання доказів - п'ять з днів з дня отримання копії ухвали суду.
Зобов'язати витребувані судом докази направити безпосередньо до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області засобами поштового зв'язку, або через електронний кабінет в системі "Електронний суд".
У разі неможливості виконання вимог ухвали повідомити суд про причини у письмовому вигляді.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 262 КАС України).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову, з одночасним направленням позивачеві - копії відзиву з доданими матеріалами.
У разі ненадання відзиву розгляд справи буде здійснено за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня одержання відзиву на позов, подати до суду відповідь на відзив, з одночасним направленням відповідачу копії відповіді на відзив.
Запропонувати відповідачу у п'ятиденний строк з дня одержання відповіді на відзив, подати до суду заперечення на відповідь на відзив, з одночасним направленням позивачці копії такого заперечення.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи про наявність у них процесуальних прав і обов'язків, що передбачені ст. ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://bd.zt.court.gov.ua/sud0603/.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М.Вдовиченко