Справа № 202/14899/24
Провадження № 1-кс/202/950/2025
05 лютого 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника володільця майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024040000000375 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 29.01.2025 майно, а саме:
- відео реєстратор @lhua NVR2 S/N 8L06A77PAZ5A9EF;
- договір про надання транспортних послуг від січня 2025 між «УК Жилкомсервіс» та ОСОБА_7 у двох примірниках на 5 арк.;
- договори ТОВ «Гидроспецмонтаж» у кількості 31 з додатками.
Клопотання вмотивовано тим, що в провадженні слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42024040000000375 від 28.08.2024 за фактом вимагання групою осіб у ОСОБА_8 грошових коштів та майна останнього, за попередньою змовою між собою, поєднаного із погрозою насильства над потерпілим, пошкодження його майна, вчиненого в умовах воєнного стану, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснюється відділом нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, за попередньою змовою, протягом тривалого часу вчиняла дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами та майном потерпілого ОСОБА_8 , поєднані з погрозами фізичної розправи над ним і його родиною. 12.08.2024 ОСОБА_8 був викликаний до офісу ОСОБА_7 , де йому висунули вимогу сплатити 60 000 доларів США, аргументуючи це його борговими зобов'язаннями. Після відмови потерпілого, йому почали погрожувати, зокрема фізичною розправою та знищенням майна.
Залякування продовжувалося із залученням інших осіб, унаслідок чого ОСОБА_8 13.08.2024 передав ОСОБА_7 169 000 грн. Надалі сума вимагання зросла до 200 000 доларів США, а на потерпілого чинився систематичний тиск. У ході реалізації злочинного плану було здійснено підпали автомобілів, а також кинуто світлошумові гранати на подвір'я потерпілого. Факти злочинної діяльності зафіксовані в матеріалах слідства.
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що до складу групи, які здійснюють вимагання грошових коштів у ОСОБА_8 входить ОСОБА_7 .
30.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
29.01.2025 слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, проведено обшук за місцем здійснення злочинної діяльності ОСОБА_7 , за адресою: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Цегельна, 2.
Під час обшуку за вказаною адресою тимчасово вилучено наступне:
- відео реєстратор @lhua NVR2 S/N 8L06A77PAZ5A9EF;
- договір про надання транспортних послуг від січня 2025 між «УК Жилкомсервіс» та ОСОБА_7 у двох примірниках на 5 арк.;
- договори ТОВ «Гидроспецмонтаж» у кількості 31 з додатками.
30.01.2025 слідчим винесено постанову про визнання вилученого майна в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Слідчий вказує, що наразі виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою забезпечення його як речових доказів, у зв'язку з чим слідчий звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив накласти арешт на вилучене під час обшуку майно, оскільки воно має важливе доказове значення в цьому кримінальному провадженні.
Представник володільця майна в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що вилучені оригінали договорів не мають ніякого доказового значення в цьому кримінальному провадженні та вони необхідні для продовження роботи Товаристві з обмеженою відповідальністю «ГИДРОСПЕЦМОНТАЖ»,
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши клопотання, дослідивши надані прокурором матеріали кримінального провадження, слідчий суддя виходить з наступного.
Так, в слідчим суддею встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за №42024040000000375 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку - 29.01.2025 року виявлено та вилучено:
- відео реєстратор @lhua NVR2 S/N 8L06A77PAZ5A9EF;
- договір про надання транспортних послуг від січня 2025 між «УК Жилкомсервіс» та ОСОБА_7 у двох примірниках на 5 арк.;
- договори ТОВ «Гидроспецмонтаж» у кількості 31 з додатками.
Постановою слідчого від 30.01.2025 вищевказане майно було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що прокурор просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Разом з тим, зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зазначеним у ст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вилучені під час обшуку договори не мають значення речових доказів, оскільки вони не є знаряддям вчинення злочину, на них відсутні сліди кримінального правопорушення, вони не містять інформації, що має доказове значення у цьому кримінальному провадженні.
На думку слідчого судді, накладення на вказані договори в даному випадку буде явно непропорційним, неспіврозмірним, нерозумним та покладе надмірний тягар на власника цього майна - ТОВ «Гидроспецмонтаж».
Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності, слідчий суддя приходить до висновку, що в частині накладенні арешту на договір про надання транспортних послуг від січня 2025 між «УК Жилкомсервіс» та ОСОБА_7 у двох примірниках на 5 арк. та на договори ТОВ «Гидроспецмонтаж» у кількості 31 з додатками слід відмовити.
В іншій частині клопотання, на думку слідчого судді, прокурором доведено, що вилучене під час обшуку майно, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, має доказове значення у даному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На думку слідчого судді, органом досудового розслідування доведено, що незастосування в даному випадку арешту вказаних речових доказів може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, перетворення, оскільки відомості, які будуть встановлені під час проведення експертних досліджень можуть підтвердити або спростувати вину особи, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що накладення арешту, наразі, на зазначене майно буде відповідати тим завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, а отже відповідатимуть вимогам ст. 2, 98, 170 КПК України.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання прокурора/слідчого слідчий суддя постановляє ухвалу, у якій, зокрема, зазначає, порядок виконання ухвали.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити спосіб виконання даної ухвали, з урахуванням вимог Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.
При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, зокрема проведення експертизи, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.
За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на відео реєстратор @lhua NVR2 S/N 8L06A77PAZ5A9EF, який було вилучено у ОСОБА_7 під час обшуку 29.01.2025 за адресою: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Цегельна, 2.
Заборонити власнику володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Арештоване майно зберігати відповідно до вимог Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1