Справа № 199/8548/24
(2/199/680/25)
Іменем України
31.01.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року представник позивача звернувся до Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 2911020224 від 02 лютого 2024 року у розмірі 37375,00 грн, з яких 5000,00 грн тіло кредиту та 32375,00 грн. проценти, покликаючись на невиконання останнім взятих на себе зобов'язань.
В своїй позовній заяві посилається на те, що 02 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» і ОСОБА_2 був укладений Договір про надання грошових коштів у позику № 2911020224.
Як вбачається із змісту Договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 02 лютого 2024 року, складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного і підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику у розмірі 5000,00 гривень шляхом перерахунку на банківську картку на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4 та/або 1.5 цього Договору, його додатків. Тип позики - кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; строк позики (строк дії Договору) - 30 днів; дата надання позики 02.02.2024 року; дата повернення позики 03.03.2024 року.
Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000.00 гривень. У той же час відповідач ОСОБА_1 усупереч умовам договору позики свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.
30 жовтня 2024 року ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач не надала заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та не скористалась правом надання відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526,530 ЦК України). За умовамист.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст.1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Як регламентовано ст.13 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
02 лютого 2024 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір надання коштів у позику № 2911020224 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 1vh09rcwr, про що зазначено у самому договорі в графі «Реквізити сторін».
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
За умовами договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику у сумі 5000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти.
За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами визначено наступні умови: строк позики 30 днів, до 03.03.2024 2024 року; знижена процентна ставка 1,75 % на день; базова процентна ставка 2,5% на день.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу 5000,00 грн кредиту, які перераховано на карту відповідача, яку ним зазначено у договорі, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19755-1354-85393232.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, докази протилежного у матеріалах справи відсутні, та обов'язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 5000,00 грн є підставними та підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 32375,00 грн, то такі задоволенню не підлягають, так як позивачем не надано детальний розрахунок заборгованості, який містив би порядок, розмір і час нарахування, а тому вказане унеможливлює суд здійснити дослідження та перевірку такого. Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому установлені у своїй сукупності обставини свідчать щодо не підтвердженості позивачем позовних вимог у розмірі 32375,00 грн, що має наслідком відмови у позові в цій частині.
Суд акцентує увагу, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому справа вирішується за наявними матеріалами. Водночас неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування. Принцип змагальності не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом(постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).
У порядку ст.141ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 2422,40 грн судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №2911020224 від 02 лютого 2024 року в розмірі 5000,00 грн., що складає тіло кредиту, а також 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко