іменем України
13 лютого 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11020/24
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/268/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Шарапової О.Л.,
суддів - Висоцької Н.В., Скрипки А.А.,
з участю секретаря: Шапко В.М.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Чернігівська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко Володимир Васильович.
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 жовтня 2024 року, повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , Чернігівської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32.3 кв.м., житловою площею 16.9 кв.м., складається з однієї кімнати, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача (дружина рідного брата батька позивача) - ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 01 листопада 2021 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В., яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 . У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, нотаріусом 15 вересня 2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу частину вказаної квартири позивачу було відмовлено, оскільки, як повідомив їй усно нотаріус, до нього засобами зв'язку із заявою звернувся громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 , в якій повідомив, що він є сином померлої ОСОБА_3 та непрацездатним за віком, а тому має право на обов'язкову частку в майні після смерті його матері. 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на іншу частину вказаної квартири посилаючись на те, що ОСОБА_2 не було надано нотаріусу належних доказів на підтвердження його права на обов'язкову частку в спадщині, а саме доказів родинного зв'язку та доказів на підтвердження його непрацездатності. Але 15 вересня 2023 року нотаріусом було прийнято постанову про відмову у видачі свідоцтва на частку квартири у зв'язку із наявністю іншого спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадковому майні. Враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , а тому має право на спадщину за заповітом на все майно спадкодавця.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що відповідач на момент відкриття спадщини не є непрацездатною особою, тобто пенсіонером, оскільки він не досяг пенсійного віку у зв'язку з відсутністю відповідного страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до положень ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, ОСОБА_2 не відноситься до переліку осіб (повнолітні непрацездатні діти спадкодавця), які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відповідно до положень ст.1241 ЦК України.
Особа, яка подала апеляційну скаргу не погоджується і з висновком суду щодо неправильного способу захисту своїх прав, обраного позивачем, вважаючи помилковою думку суду, що позивач мала б оскаржувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій не призведе до відновлення прав позивачки, так як суд позбавлений можливості зобов'язати нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право на спадщину, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень нотаріуса.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а твердження суду, що ОСОБА_2 міг бути сином померлої, оскільки міг народитися за межами України, а тому відсутні актові записи про його народження є припущенням. Орган РАЦС надав інформацію про відсутність запису про народження ОСОБА_2 . А єдиним доказом родинних зв'язків є свідоцтво про народження, актовий запис про народження, а не сам заповіт в якому вказано, що ОСОБА_2 є сином померлої.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , уродженка м. Кемерово російської федерації, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.11.2021 (а.с.17).
Згідно копії довідки Борзнянської міської ради № 3954 від 09 листопада 2021 року, її похованням займалася ОСОБА_1 за власний рахунок (а.с.9 зворот).
Відповідно до копії довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 2073 від 12 квітня 2024 року, за життя ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10 зворот).
Згідно копії акту від 22 травня 2024 року, підписаного сусідами, майстром технічної дільниці та начальником ДОЖФ № 3, ОСОБА_2 за адресою своєї реєстрації фактично не проживає (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
01 листопада 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В., яким усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_1 (а.с.51).
У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с.48).
15 вересня 2023 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. було видано позивачу свідоцтво про право власності на 1/2 частину вказаної квартири (а.с.22).
Постановою нотаріуса № 233/02-31 від 15 вересня 2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу 1/2 частину квартири у зв'язку із наявністю іншого спадкоємця, який має право на обов'язкову частку в спадковому майні (а.с.11 зворот) та яка обґрунтована тим, що 17 лютого 2022 року до нотаріуса надійшла заява про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом від ОСОБА_2 . Із документів спадкової справи та відповідно до відомостей, зазначених у поданій заяві вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є сином померлої, який відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадковому майні (а.с.11 зворот).
Як вбачається з копії спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_3 , 24 жовтня 2012 року ОСОБА_3 складала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої чернігівської нотаріальної контори Моклигіною О.С., яким все своє майно заповіла сину - ОСОБА_2 (а.с.52).
Також з матеріалів спадкової справи вбачається, ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.53).
За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Чернігові № 28818/2232-10-24-33.23/33.23 від 12.09.2024 актові записи про народження дітей у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відділу відсутні (а.с.87).
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Отже ураховуючи правову природу заповіту можна дійти висновку, що основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна (прав та обов'язків спадкодавця), що виступає об'єктом спадкового наступництва.
Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що нотаріусом прийнято заяву від іншого спадкоємця за законом, у зв'язку з чим винесено постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на частину спадщини, дану постанову позивач не оскаржувала; доказів на спростування того, що ОСОБА_2 має право на частку у спадщині, позивачем не надано. Крім того, позивачкою обраний невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії нею не оскаржено, а визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе лише в разі відсутності інших способів захисту.
Апеляційний суд в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, вказані доводи вказують на необхідність позивачці оскаржити дії нотаріуса у встановленому законодавством порядку.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 лютого 2024 року.
Головуюча: Судді: