13 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 684/522/24
Провадження № 22-ц/820/316/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 684/522/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року ( в складі судді Гринчука С.М.) у цивільній справі за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У жовтні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 06 червня 2019 року в розмірі 34 729 грн 95 коп, яка утворилася станом на 23 вересня 2024 року, яка складається з 29 731 грн 72 коп - заборгованості за кредитом; 4 998 грн 23 коп - заборгованості по відсотках, а також 3028 грн судового збору.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 06 червня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент -Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.2- 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Окрім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у АТ «Акцент -Банк» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Отже, АТ «Акцент -Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач належним чином умови договору не виконував, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, а також іншим витратам відповідно до умов договору, банку не повертав, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором. Тому, станом на 23 вересня 2024 року, у відповідача виникла заборгованість, яка складається з 29 731 грн 72 коп - заборгованості за кредитом; 4 998 грн 23 коп - заборгованості по відсотках, а всього 34 729 грн 95 коп, вказану суму заборгованості банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 червня 2019 року у розмірі 23 820 грн 31 коп та 2074 грн витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та вирішити питання щодо сплати судового збору.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Посилається, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердив факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому знайомитися із змінами до них. Крім того, відповідач користувався кредитними коштами та сплачував періодичні платежі по кредиту, тому банк має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до ст. 1048 ЦК України. Також, на думку апелянта, навіть в разі непідписання позичальником Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, позичальник все одно отримав кредитну картку та користувався кредитним коштами, а тому мав сплачувати і проценти за користування коштами, розмір яких повинен бути стягнутий, виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України. Окрім того, вказує, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, який містить всю актуальну інформацію щодо умов кредитування, адже паспорт споживчого кредиту є складовою частиною кредитного договору. Зазначає, що сумніви суду першої інстанції відносно розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки на підтвердження вірності розрахунку банк надав банківську виписку.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 23 820 грн 31 коп апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 06 червня 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», у анкеті-заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг і погодився з його умовами.
Відповідно до довідки АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 строком дії до грудня/2031.
Із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , за період з 06.06.2019 року по 23.09.2024 року, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично погашаючи заборгованість.
За розрахунком банку, станом на 23.09.2024 року відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 34 729 грн 95 коп, а саме 29 731 грн 72 коп - заборгованості за кредитом, 4 998 грн 23 коп - заборгованості по відсотках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав щодо стягнення заборгованості за кредитом в повному обсязі, оскільки банк не довів, що надані ним Умови є складовою частиною кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету - заяву та відповідно взявши на себе зобов'язання зі сплати прострочених зобов'язань по тілу кредиту та відсотків в обумовленому позивачем розмірі. Проте, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті не були, стягнув з відповідача на користь банку кошти в розмірі 23 820 грн 31 коп.
З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак належним чином взятті на себе зобов'язання за цим договором не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надав суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 06 червня 2019 року станом на 23 вересня 2024 року, виписку по картці ОСОБА_1 , довідку про картки клієнта, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», довідку за карткою та лімітами, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 06 червня 2017 року станом на 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 34 729 грн 95 коп, а саме 29 731 грн 72 коп - заборгованості за кредитом, 4 998 грн 23 коп - заборгованості по відсотках.
Однак, підписана відповідачем ОСОБА_2 анкета-заява не містить істотних умов щодо користування кредитними коштами в тому числі даних щодо процентної ставки.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_2 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 06 червня 2019 року.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Крім того, суд не бере до уваги твердження апелянта про можливість судом самостійно стягнути відсотки за користування кредитом на підставі норм ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України.
Адже, АТ «Акцент-Банк», не заявляв вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу у суду були відсутні підстави для стягнення процентів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Роздруківка з тарифами за користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» не містить підпису позичальника щодо ознайомлення з ними, в той же час довідка за картою та довідка за лімітами також не містить об'єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору.
Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_2 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в позові.
Також колегія суддів зазначає, що підписання ОСОБА_2 паспорту споживчого кредиту також не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили всі умови кредитування в тому числі і відсоткову ставку за користування кредитними грошима, оскільки зі змісту цього документу вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та не заміняє собою відповідні умови договору кредиту (постанова Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20).
При цьому розрахунок заборгованості, сам по собі, достатньо та достовірно не свідчить про факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором і розмір невиконання відповідачем цього зобов'язання. Вказаний розрахунок не відповідає обставинам справи, не є вмотивованим і не відображає дійсного стану карткового рахунку відповідача за договором.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з ОСОБА_2 підлягають стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не були повернуті в повному обсязі, кредитор має право вимагати від позичальника повернення всіх отриманих коштів.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь банку суми фактично отриманих та не повернутих ним коштів в розмірі 23 820 грн 31 коп, а підстав для стягнення заборгованості в розмірі визначеному банком, апеляційний суд не вбачає з огляду на встановлені обставини.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.
Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, оскільки в справах, у яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова