Номер провадження: 22-з/813/89/25
Справа № 521/8013/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року у складі судді Громіка Д.Д.,
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР, в якому просила:
- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2024 грудня апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року в частині витрат на професійну правничу допомогу змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень в суді першої інстанції.
13.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій остання просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача витрат позивачки на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він посилається на неспівмірність витрат та необхідність відмови в задоволенні заяви про їх стягнення.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в апеляційній інстанції Габатель Г.В. надано наступні докази:
1.копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1362576;
2.копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
3.копію договору №155/03-05-2024 про надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2024;
4.копію попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивача у суді апеляційної інстанції;
5.копію рахунку на оплату №64 від 07.05.2024;
6.копію платіжної інструкції №8K3X-QFT3-OG31-9AUY від 07.05.2024 (Том ІІ: а.с. 24-31).
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 03.05.2024 між Адвокатським об'єднанням «ПРОЛІГАЛС» в особі Голови Об'єднання Майборода Д.О. та ОСОБА_1 укладено Договір №155/03-05-2024 про надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2024, у відповідності до п. 1.1. якого, Об'єднання бере на себе зобов'язання надати професійну правничу (правову) допомогу Клієнту, у рамках представництва інтересів Клієнта як позивача в суді апеляційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини. Клієнт, в свою чергу, зобов'язаний оплатити винагороду (гонорар) у порядку та строки обумовлені Договором.
Згідно із п. 3.1. вищевказаного договору, за надання правової допомоги Об'єднанням за даним Договором, Клієнт сплачує Об'єднанню винагороду у розмірі 10 000,00 грн. Додаткові витрати оплачуються окремо.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивача у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 понесла наступні витрати, на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №155/03-05-2024 від 03.05.2024, укладеного з АО «ПРОЛІГАЛС», у зв'язку з необхідністю захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 :
1.Ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження від 08.05.2024 - 1000,00 грн.;
2.Зустріч з клієнтом 08.05.2024. Оцінка суті та обґрунтованості апеляційної скарги відповідача. Визначення перспективи подання відзиву та правової позиції по справі - 1000,00 грн.;
3.Підготовка відзиву на апеляційну скаргу та доказів правової позиції позивача - 6000,00 грн.;
4.Представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції до моменту ухвалення судом рішення по справі - 2000,00 грн.
Таким чином, АО «ПРОЛІГАЛС» було надано ОСОБА_1 послуги з правової (правничої) допомоги на загальну суму 10 000,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 заперечує щодо розміру понесених судових витрат, посилаючись на їх неспівмірність.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов'язку такої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з пункту 2 Попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, зустріч з клієнтом, оцінка суті та обґрунтованості апеляційної скарги відповідача та визначення перспективи подання відзиву та правової позиції по справі адвокат оцінює в 1000,00 грн.
Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду від 17.01.2022 по справі N? 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Також у пункту 3 Попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат вбачається, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу та доказів правової позиції позивача адвокат оцінює в 6000,00 грн.
Проте, колегія судів зазначає, що звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення оскаржувалося лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відповідно у поданому на цю апеляційну скаргу відзиві, ОСОБА_1 надала свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги на понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Тобто справа не потребувала вивчення документів щодо суті спору, а тому сума за надання відзиву є завищеною.
Відтак, з урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 5 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки вважає, що саме такий розмір згаданих судових витрат (з урахуванням часу наданих адвокатом послуг) буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, понесених у суді апеляційної інстанції.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст складено 13.02.2025
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда