13 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022150000000966.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30.03.2025 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно останнього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку захисника, прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризик переховування від слідства та суду не доведений, ризик знищення речей чи документів - безпідставний, з огляду на те, що єдиним доказом є мобільний телефон, який вилучений органом досудового розслідування, ризик незаконного впливу на свідків - не обґрунтований, зважаючи на те, що надані свідком ОСОБА_7 показання навпаки виправдовують обвинуваченого ОСОБА_5 .
За цих обставин, з урахуванням відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник вважає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, відносно обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник просить врахувати, що будь-яких негативних наслідків від дій обвинуваченого ОСОБА_5 не настало, а судовий розгляд справи, зводиться лише до продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22022150000000966, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, існують ризики того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може переховуватись від слідства та суду, знищити, сховати, або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Врахувавши ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, за найтяжчий з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, наявність ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час. не зменшились та продовжують існувати.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження № 22022150000000966 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів до 30.03.2025 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
На даний час, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, має проросійські політичні погляди, співпрацював з представниками держави-агресора, тому може перетнути лінії розмежування та перейти на непідконтрольні Україні території.
З огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_5 обіймав посаду директора КП ММР «Миколаївська ритуальна служба», а свідком у кримінальному провадженні є працівниця вказаного підприємства, тому ризик незаконного впливу на вказаного свідка, яка ще не допитана судом першої інстанції - має місце.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 , того, що на даний час, на території України продовжує діяти воєнний стан, частина територій Миколаївської та Херсонської областей перебувають під тимчасовою окупацією ВС РФ, ведуться активні бойові дії, тому ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення також є дійсним.
Наведені обставини, у своїй сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків чи продовжити злочинну діяльність, тобто ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не відпали.
Крім наведеного, апеляційним судом враховуються й імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, і, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3