Справа № 306/1176/24
Іменем України
13 лютого 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2024 року, ухвалене головуючою суддею Жиганською Н.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 30.04.2019 вона перебуває в шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їхня донька є дитиною з інвалідністю підгрупи «А», хворіє аутосомними хронічними делеціями, синдром Вільямса-Бойрена Q99,8 та потребує додаткових витрат на лікування, додаткові обстеження та спеціальне харчування. Відповідач від свого обов'язку в утриманні дитини ухиляється, добровільно матеріальної допомоги не надає. Відповідач інших утриманців немає.
З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 грн щомісячно починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 600 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, підлягає до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Додатковим рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 січня 2025 року у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з часу подачі позову і до досягнення дитиною повноліття - відмовлено.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 5 000 грн та додаткових витрат на утримання доньки в розмірі 5 000 грн.
Вказує, що судом не враховано того що відповідач працює за кордоном офіційно, однак матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Донька хворіє, потребує кожного місяця додаткових витрат на ліки, періодичні та додаткові обстеження, спеціальне харчування, масажні та інші процедури. Визначена судом сума аліментів у розмірі прожиткового мінімуму не є достатньою для утримання доньки.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів, з дня вручення копії цієї ухвали, для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2019 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, відповідний актовий запис №6 від 30.04.2019 (а.с. 7).
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія НОМЕР_3 , відповідний актовий запис № 37 від 08.07.2019 року) батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з протоколу ЛКК консультативної поліклініки обласної дитячої лікарні від 17.08.2022 № 020/1053, заключення молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від до 6 років - 2563 гривні.
Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.
Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з'ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов'язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.
Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності та справедливості та рівності між батьками в утриманні дитини. При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.
Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач працює за кордоном та отримує заробітну плату належними доказами не підтверджено, тому такі слід визнати необґрунтованим.
Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, то апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку із хворобою доньки, остання потребує кожного місяця додаткових витрат на ліки, періодичні та додаткові обстеження, спеціальне харчування, масажні та інші процедури. Однак на підтвердження вказаного додала тільки витяг з протоколу ЛКК консультативної поліклініки обласної дитячої лікарні від 17.08.2022 № 020/1053 та заключення молекулярно-генетичного дослідження.
Однак, на переконання апеляційного суду, вказані докази підтверджують тільки встановлення ОСОБА_3 діагнозу без зазначення лікування дитини, необхідних ліків чи встановлення спеціального харчування, показання до додаткових обстежень, проведення реабілітації.
Крім того ОСОБА_1 не надано доказів (квитанції) на придбання необхідних для лікування доньки медичних препаратів, відвідування додатково лікаря, проведення процедур, придбання спеціального харчування.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів про понесення позивачкою додаткових витрат на утримання доньки.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду апеляційний суд не знаходить.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 13 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: