Справа № 308/3436/24
Іменем України
13 лютого 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2024 року у складі судді Голяни О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитний договір №2909690.
Вказувало, що 11.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11082023, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Зазначало, що відповідно до реєстру боржників від 11.08.2023 до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26145 грн.
Стверджувало, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №2909690 в розмірі 26145 грн., з яких 5100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21045 - сума заборгованості за процентами.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №2909690 в розмірі 26145 грн., з яких 5100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21045 - сума заборгованості за процентами.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року в розмірі 5100,00 грн. (сума заборгованості за основною сумою боргу), а також 21 045,00 грн. заборгованості за відсотками.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема ним не надано докази передання права вимоги за кредитним договором, а також первинні бухгалтерські документи за кредитним договором №2909690 від 06.02.2022, що підтверджують факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не може бути належним та допустимим доказом, оскільки такий не відображає необхідні відомості, такі як нарахування, переведення кредиту в прострочений, тощо. Стверджує, що позивачем належним чином не обґрунтовано нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування за кредитним договором №2909690 від 06.02.2022, оскільки такий укладено строком на 360 днів, відповідно його строк сплив 01.02.2023, а договір факторингу укладений 19.06.2023, відтак, враховуючи, що відповідно до описової частини позовної заяви нарахування заборгованості та відсотків позивачем не здійснювалися, відповідно такі відсотки в період після закінчення терміну кредитування до дати укладення договору факторингу №19062023 нараховувалися всупереч положень ст. 625 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2909690 (далі - Договір) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit 7».
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Таким чином, враховуючи, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2909690 від 06 лютого 2022 року укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (позикодавця) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту його укладення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22).
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Таким чином, підписавши договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору сторони узгодили суму кредиту - 5100 грн, строк кредиту - 360 днів. Відповідно до пункту 1.4 Договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №2909690 доведено до відома відповідача інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення» №1-2902 від 29.02.2024 вбачається, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 через платіжний сервіс «iPay.ua» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.02.2022 19:25:15 на суму 5100,00 грн. за маскою картки НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , з призначенням платежу: зарахування 5100 грн. на карту НОМЕР_1 .
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (5100 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
11 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11082023 від 11.08.2023 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» купило право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 цього договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Платіжною інструкцією №20086 від 15.08.2023 підтверджено отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 в сумі 814 326,81 грн.
11 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №11082023.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 11.08.2023 року за договором факторингу вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр боржників кількістю 6063, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до Реєстру боржників від 11 серпня 2023 року до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26145,00 грн., з яких: 5100,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 045,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11.08.2023 за договором №22909690 від 06.02.2022 вбачається, що з 06.02.2022 року по 23.02.2022 року розмір % ставки за користування кредитом становить 1,99 % в день в сумі 101,49 грн.; з 26.04.2022 року по 24.10.2022 року розмір % ставки за користування кредитом становить 0,99 % в день в сумі 50,49 грн.; з 25.10.2022 року по 01.02.2023 року розмір % ставки за користування кредитом становить 1,99 % в день, що становить 101,49 грн. Відсотки нараховані за період з 06.02.2022 по 01.02.2023. Загальний розмір заборгованості за відсотками становить 21 045,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно наданого розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, а саме 05.05.2022 ним було сплачено - 110 грн.; 30.06.2022 - 10 грн., що підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Отже, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, відтак у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2909690 від 06.02.2022 в розмірі 26145 грн., з яких 5100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21045 - сума заборгованості за процентами.
Доводи апеляційної скарги про неналежність та недопустимість наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, оскільки такий не відображає необхідні відомості, такі як нарахування, переведення кредиту в прострочений, тощо, колегія суддів вважає безпідставними, адже у даному розрахунку відображені всі відомості, необхідні для перевірки обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості, зокрема правильності нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Необґрунтованими та безпідставними є також доводи апеляційної скарги про нарахування процентів в період після закінчення терміну кредитування до дати укладення договору факторингу, оскільки вони спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого заборгованість за процентами нарахована останнім до 01.02.2023, тобто в межах строку кредитування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович, - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: