Провадження № 2/679/44/2025
Справа № 679/920/24
03 лютого 2025 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стасюка Р.М.,
секретаря судового засідання Плазій Н.В.
представника позивача Рахімової А.А.,
представника відповідача адвоката Крутень І.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого нерухомого майна.,-
У травні 2024 року акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самостійно побудованого нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 1978 земельна ділянка площею 56,8 га, кадастровий номер 6810500000:03:003:0099, перебуває у постійному користуванні ДП «НАЕК «Енергоатом», цільове призначення якої розміщення, будівництво, експлуатація та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ організацій.
Зазначена земельна ділянка знаходиться в межах санітарно-захисної зони, що визначена рішенням сьомої сесії Нетішинської міської ради шостого скликання №7/139 від 25.02.2011 року «Про затвердження розмірів та меж санітарно-захисної зони в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС».
Однак на земельній ділянці розташована будівля (база) промислового типу, що не належить позивачу, не використовується ним у господарській діяльності та не задіяна у виробничому процесі.
25.11.1993 рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів Хмельницької області №129 було надано МП «АРС» у постійне користування земельну ділянку для будівництва виробничої бази, що розташована в районі відділу обладнання Хмельницької АЕС, площею 0,5 га, а також видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №000466 від 09.06.2000.
Проте, Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.09.2013 в справі №2-а/679/158/2013, яка набрала законної сили 20.11.2013, було визнано протиправною та скасовано п.2.5 рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 25.11.1993 №129 та державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №000466 від 09.06.2000.
Тобто, МП «АРС» не був ані власником, ані користувачем земельної ділянки, призначеної для будівництва виробничої бази, що розташована в районі відділу обладнання Хмельницької АЕС, площею 0,5 га на момент побудови оспорюваної споруди.
13.09.2013 між Славутською ОДПІ в особі Нетішинського відділення від імені якої діє ДП «Сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6533 відчуження майна, що перебуває в податковій заставі.
Пунктом 2 Договору № 6533 від 13.09.2013 визначено, що предметом даного договору є вказана в Договорі (лот №2) Виробнича база у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м (незавершена будівництвом) та будівля гаражного боксу, загальною площею 728,0 кв.м (незавершена будівництвом).
Тобто, виробнича база у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м та будівля гаражного боксу, загальною площею 728,0 кв.м є незавершеним будівництвом, та не є об'єктом нерухомого майна.
МП «АРС», як попереднім власником незавершеного будівництва, та ОСОБА_1 , як новим власником, не було здійснено державну реєстрацію права власності на будівлю виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м (незавершена будівництвом) та будівлю гаражного боксу, загальною площею 728,0 кв.м (незавершена будівництвом), у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Власником зазначеної будівлі є ОСОБА_1 , який використовує будівлю (базу) у власних цілях на території земельної ділянки позивача, чим створив для позивача перешкоди у реалізації права повноцінного користування земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» просило зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно побудоване нерухоме майно, що знаходиться на території будівельного майданчика ВП «Хмельницька АЕС».
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
29.08.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для забезпечення ретельної підготовки виконання доручення клієнта, оскільки договір про надання професійної правничої допомоги між Адвокатським бюро «Крутень і партнери» та ОСОБА_1 укладено, лише 29.08.2024.
09.09.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України. В обґрунтування клопотання вказав, що позов ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 56,80 га, що знаходиться у м. Нетішин, Хмельницької обл., на території будівельного майданчика ВП «Хмельницька АЕС», а саме зобов'язати відповідача звільнити вказану земельну ділянку, шляхом знесення розташованої на ній господарської споруди, що належить ОСОБА_1 , є тотожним з позовом АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 про знесення самочинного побудованого нерухомого майна.
У справі №679/715/22 предметом позову зазначено усунення перешкод у здійсненні права користування ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Хмельницька АЕС» земельною ділянкою площею 56,80 га, яка знаходиться на території будівельного майданчика ВП «Хмельницька АЕС», а саме: звільнити земельну ділянку, шляхом знесення розташованої на ній господарської споруди (кадастровий номер земельної ділянки №6810500000:03:003:0099).
У справі №679/920/24 предметом позову є знесення об'єктів самочинного будівництва, які розташовані на земельний ділянці кадастровий номер №96810500000:03:003:0099 у місті Нетішин, Хмельницької області.
Підстави подачі позову по справі №679/920/24 аналогічні підставам звернення по справі №679/715/22.
Позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, а саме: позивач - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (АТ «НАЕК «Енергоатом») (ЄДРПОУ: 24584661); відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Таким чином, представник відповідача вважає, що позови у справах №679/920/24 та №679/715/22 є тотожними, оскільки в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору.
Також, 09.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень вказав, що позовні вимоги позивача є неправомірними, а їх задоволення призведе до порушення права ОСОБА_1 на мирне володіння майном (як це вже було встановлено Нетішинським міським судом Хмельницької області та залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду по справі №679/715/22).
Виробнича база у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв. м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728,0 кв. м (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС», які раніше належали МП «АРС» не є об'єктом самочинного будівництва.
Судами у справі № 679/715/22 встановлено, що ОСОБА_1 правомірно набув у власність виробничу базу у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,3 кв.м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728,0 кв.м (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС», і відповідно до положень статті 120 ЗК України набув право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих об'єктів нерухомості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 25.12.2024 року у справі №679/715/22 постановив, що задоволення позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», та зобов'язання відповідача, який є добросовісним набувачем спірних об'єктів нерухомого майна, знести ці об'єкти нерухомого майна, призведе до непропорційного втручання в його право на мирне володіння майном та, відповідно, буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Позовна заява не містить жодних і допустимих доказів щодо визнання об'єктів нерухомості, що належать на праві власності ОСОБА_1 об'єктом самочинного будівництва та не містить будь-яких обґрунтувань в чому полягає порушене право позивача.
11.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача.
Крім того, 11.09.2024 представник позивача надала заперечення на клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. В якому зазначила, що, у справах №679/715/22 та №679/920/24 матеріально-правові вимоги та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду не є тотожними.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача Рахімова А.А. підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надала пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову та надав пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у відзиві на позов.
Заслухавши представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що 1978 року виконавчим комітетом Славутської районної рад народних депутатів було видано державний акт Хмельницькій АЕС на безстрокове та безоплатне користування 66.35 га. та в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується державним актом на право користування землею серії Б №041600 (а.с. 14-16).
Як вбачається з державного акта на право користування землею серії Б №041600, земля надана для Хмельницької АЕС для будівництва об'єктів підготовчого періоду.
На підставі державного акту серії ЯЯ № 334553 від 12.12.2008 ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є постійним користувачем земельної ділянки площею 56,8 га, цільовим призначенням якої є обслуговування земельної ділянки № 40 «Будівельний двір». Вказаний державний акт видано на підставі рішення 34 сесії Нетішинської міської ради п'ятого скликання № 32 від 30.09.2008 (а.с. 20-21).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 366071769 від 16.02.2024, вказана земельна ділянка, правокористувачем якої є АТ «НАЕК «Енергоатом», має кадастровий номер 6810500000:03:003:0099 та належить до державної форми власності, а її цільовим призначенням є розміщення, будівництво, експлуатація та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ організацій (а.с. 26).
Рішеннями Нетішинської міської ради Хмельницької області № 7/139 від 25.02.2011, Ізяславської районної ради Хмельницької області № 18 від 29.10.2009 та Славутської районної ради Хмельницької області № 4 від 21.10.2009, було затверджено розмір та межі санітарно-захисної зони, в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС радіусом 2,7 км (а.с. 22, 23, 24).
Згідно з протоколом №1 про проведення аукціону на товарній біржі «Подільська» від 13.09.2013 ОСОБА_1 був визнаний переможцем аукціону щодо придбання лота №2, а саме: виробничої бази у складі будівлі виробничого корпусу, загальною площею 323,2 кв.м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728,0 кв.м (незавершена будівництвом), кран козловий КС5-А-00-00-00, які раніше належали МП «АРС» (а.с.37)
13.09.2013 між Славутською ОДПІ в особі Нетішинського відділення від імені якої діє ДП «Сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6533 відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС».
Пунктом 2 договору № 6533 від 13.09.2013 визначено, що предметом даного договору є вказана в договорі (лот №2) виробнича база у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м (незавершена будівництвом) та будівля гаражного боксу, загальною площею 728,0 кв.м (незавершена будівництвом).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 376 ЦК України знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20 (провадження № 61-5435св24) вказано, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення ( постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 459/2076/21, провадження № 61-8047св23).
За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20, провадження № 61-5435св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частинами першою, четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Та обставина, що спірні об'єкти нерухомості, які на праві приватної власності належать відповідачу та розташовані на земельній ділянці площею 56,8 га, яка на праві постійного користування належить позивачу, що, зокрема, підтверджується і постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.09.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року, державним актом на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ №334553 від 12.12.2008 року з план-схемою, картографічними матеріалами, не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 правомірно набув у власність об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування позивача, тому у відповідності до вимог ст.120 ЗК України, він отримав право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування відповідних об'єктів нерухомості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 25.12.2024 року у справі №679/715/22 постановив, що задоволення позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», та зобов'язання відповідача, який є добросовісним набувачем спірних об'єктів нерухомого майна, знести ці об'єкти нерухомого майна, призведе до непропорційного втручання в його право на мирне володіння майном та, відповідно, буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини, зважаючи на предмет та підстави позову, суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають, а залишаються на стороні позивача у понесеному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволені позову Акціонерного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 про знесення самочинного побудованого нерухомого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ЄДРПОУ 24584661 (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)
філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» ЄДРПОУ 21313677 (місцезнаходження: вул. Енергетиків, 20 м. Нетішин, Хмельницька область, 30100)
Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Р.М. Стасюк