Справа № 212/1530/25
1-кс/212/151/25
13 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025041730000185 від 11.02.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Амурськ Хабарівського краю, Росія, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх та малолітніх дітей не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , та
встановила таке.
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається.
До суду звернувся старший слідчий із зазначеним клопотанням. Обґрунтував його таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.02.2025 року протягом дня ОСОБА_8 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 , вживали спиртні напої спочатку в кафе, пізніше -вдома у ОСОБА_9 в квартирі. Між ними виник словесний конфлікт, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 став ображати, нецензурно висловлюватися на адресу ОСОБА_4 та своєї дружини ОСОБА_10 (рідної сестри ОСОБА_11 ). В цей час у ОСОБА_4 виникла гостра неприязнь до ОСОБА_9 і він умисно завдав йому не менше 2-х ударів предметом, схожим на ніж, в область шиї. В результаті ОСОБА_9 помер від поранень, а ОСОБА_4 втік з місця вчинення кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за ознаками вбивство.
В ході досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 не одружений, ніде офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей не має, отже, не має міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати його не покидати межі м. Кривий Ріг або території України;
2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період воєнного стану на території України та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: не маючи постійного місця мешкання та реєстрації, може не з'являтись до органу досудового розслідування, суду, з метою уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно ч.5 ст.12 КК України до категорії тяжчих злочинів та відповідно до санкції ст.115 ч. 1 КК України карається позбавленням волі на строк від 7 до 15 років;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний вчинив умисний особливо тяжкий злочин, в результаті якого настала смерть людини, та, усвідомлюючи можливість бути позбавленим волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення в період воєнного стану, в якому обґрунтовано підозрюється, може скоювати в подальшому злочини проти життя та здоров'я.
У зв'язку з необхідністю запобігання зазначеним ризикам слідчий просив застосувати найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Позиція учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наполягала.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти застосування до нього тримання під вартою. Просив застосувати домашній арешт. Сказав, що він «нікуди не дінеться»; що йому буде важко перебувати під вартою, оскільки він хворіє на цукровий діабет.
Захисник підозрюваного також заперечив проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив застосувати домашній арешт. Послався на те, що ризики, заявлені слідчим - формальні, що є неприпустимим з огляду на актуальну практику ЄСПЛ, зокрема справу «Комар та інші проти України». Послався також на те, що у підозрюваного - міцний соціальний зв'язок з сестрою ОСОБА_10 ; він проживає у будинку навпроти її будинку, має зареєстроване та фактичне місце постійного проживання. Додав, що дії ОСОБА_4 щодо ОСОБА_9 були викликані тим, що ОСОБА_9 неодноразово бив його рідну сестру ОСОБА_10 (з якою ОСОБА_9 проживав), та вона неодноразово заявляла на ОСОБА_9 до поліції. Підозрюваний визнав свою провину та щиро покаявся, співпрацює з поліцією. Зазначив також, що підозрюваний хворіє на цукровий діабет, хоча на обліку у лікаря з цією хворобою не перебуває.
Застосовані норми права та оцінка суду.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин ( справа «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» («Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»; Заяви № 12244/86; 12245/86; 12383/86; Рішення від 30.08.1990, § 32).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя встановила наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами клопотання слідчого: витягом з ЄРДР, рапортом, протоколом огляду місця події; лікарським свідоцтвом про смерть, постановою про призначення судово-медичної експертизи, протоколом допиту потерпілої, протоколами допиту свідків, постановою про визнання речових доказів та передачі їх на зберігання, протоколом допиту підозрюваного.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У своєму рішенні від 22.06.2023 у справі «Комар та інші проти України» (Заява № 68786/14, Заява ОСОБА_12 № 44069/21 від 23.08.2021, Заява ОСОБА_13 № 2328/22 від 29.12.2021 тощо) Європейський суд з прав людини констатував факт порушення національними судами вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через використання припущень у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю, а також ненадання оцінки особистого становища заявника для зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі.
Слідчий суддя не погоджується з аргументами слідчого про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення та вважає доводи формальними. Заявлений ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - не обґрунтований ні в клопотанні слідчого, ні в судовому засіданні прокурором.
Водночас слідчий суддя погоджується з аргументами слідчого щодо наявності ризику переховування підозрюваного, однак, в сукупності з відсутністю інших ризиків (на думку судді), вважає його недостатнім для утримання саме цього підозрюваного під вартою (з урахуванням особи підозрюваного та встановлених обставин, про що буде мова далі).
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного, та інші питання.
Стаття 178 КПК України містить вказівку на те, що, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Ця стаття містить також вказівку на обставини, які можуть бути враховані. Однак перелік їх - не вичерпний. Зокрема, мова може йти про врахування віку і стану здоров'я підозрюваного, репутацію, наявність судимостей, ризик летальності тощо.
Суддя, обираючи запобіжний захід у цій справі, оцінює як такі, що свідчать проти застосування до підозрюваного тримання під вартою, наступні обставини: те, що він раніше не судимий; наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків (з сестрою ОСОБА_10 ); вік підозрюваного - 60 років; визнання провини та каяття підозрюваного, його співпраця з органом розслідування. На міцний соціальний зв'язок вказують протоколи допитів самої ОСОБА_10 та підозрюваного (а. с. 14-15, 19-20). Крім того, зазначені протоколи вказують на можливий мотив діяння ОСОБА_4 : помста за регулярне домашнє насильство, яке потерпілий (вбитий) чинив щодо сестри підозрюваного. З огляду на це, слідчий суддя оцінює суспільну небезпечність підозрюваного як таку, що не потребує ізоляції у виді тримання під вартою. Аргумент щодо наявності цукрового діабету у підозрюваного слідчий суддя відхилила, оскільки він не підтверджений доказами.
Покаранням за вчинення злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_4 , може бути позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У цій справі сторона обвинувачення не довела обставини, передбаченої пунктом 3 ч. 1 ст. 194 КПК України - недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, статей 12, 177 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Враховуючи те, що запобіжним заходом обмежуються конституційні права і свободи особи ще до визнання її винною у вчиненні злочину, а тому обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Також слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (Buzadji v. the Republic of Moldova) (заява № 23755/07, п. 112-114) в частині того, що тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт є за своїм змістом ідентичними запобіжними заходами.
З огляду на це, суддя вважає за необхідне призначити більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт; цей захід є достатнім для запобігання ризику, встановленого судом.
Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби; його може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі; строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців; у разі необхідності він може бути продовжений.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 202, 395 КПК України, слідчий суддя
постановила:
клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області -задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 12 квітня 2025 року включно.
На виконання цієї ухвали підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити у супроводі працівників поліції до місця проживання підозрюваного, тобто до квартири АДРЕСА_2 .
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово протягом усього часу домашнього арешту строком до 12 квітня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки на весь строк дії домашнього арешту:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами у кримінальному провадженні.
Ухвалу передати до ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та контроль за виконанням ухвали в цій частині покласти на прокурора.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена учасниками досудового розслідування протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Роз'яснити підозрюваному, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 12.04.2025 року включно.
Повний текст ухвали складений та проголошений 14 лютого 2025 року о 08:15 годині.
Суддя ОСОБА_1