про повернення касаційної скарги
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №240/17941/24
адміністративне провадження № К/990/45620/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року
у справі №240/17941/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про стягнення матеріальної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- просить стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду у виді збитків, завданих недоотриманням як непрацюючим пенсіонером проживаючим на радіоактивно забрудненій території підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці за період з 01 лютого 2024 року по 31 серпня 2024 року у сумі 71400 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі, з огляду на те, що у справах №240/15029/24, №240/15764/24, №240/16323/24, №240/16907/24 судом постановлено ухвали про відмову у відкритті провадження за адміністративним позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки позивач не усунув недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 27 листопада 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстави, передбаченої статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Копія ухвали надійшла в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 12 грудня 2024 року о 16:44.
У межах встановлено судом строку ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції із заявою про усунення недоліків та обґрунтуванням підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги і необмеження у доступі до правосуддя.
На обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору позивачкою зазначено, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому судовий збір за подання касаційної скарги у справі нею не сплачується.
Також, позивачка зазначила, що детальний і конкретний перелік найменувань процесуальних документів, дій, за які справляється судовий збір визначено положеннями частини другої статті 4 Закону №3674-VI. За змістом її приписів такий перелік є вичерпним. Відтак, справляння судового збору за подання до суду інших процесуальних документів, які не визначені у частині другій статті 4 Закону, суперечить його вимогам.
Надаючи оцінку зазначеним у заяві про усунення недоліків доводам колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість виходячи з такого.
Так, згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення суб'єкта владних повноважень, а таким рішенням повинна бути заподіяна шкода.
Частиною п'ятою статті 21 КАС України, визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до касаційної скарги не було додано судового рішення, яким, було б визнано протиправною бездіяльність відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об'єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання щодо застосування положень Закону №3674-VI в контексті сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 28 травня 2018 року у справі №915/955/15 зазначено, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Ця позиція додатково застосована неодноразово Касаційним адміністративним судом у складів Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 грудня 2023 року у справі №400/1715/20 та від 30 травня 2024 року у справі №216/3590/23.
В силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Беручи до уваги, що застосування положень Закону №3674-VI у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон №3674-VI в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Відтак такі висновки мають бути застосовані і під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору у даній справі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів про те, що вона належить до пільгової категорії осіб, які відповідно до положень статті 5 Закону №3674-VI звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у цій справі судовий збір має справляється на загальних підставах.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
На думку колегії суддів, скаржнику надано достатньо часу для надання документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 та частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.
Повернення касаційної скарги і надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що передбачено пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), оскільки забезпечує практичну можливість реалізації права особою на доступ до суду у формі касаційного оскарження судового рішення.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №240/17941/24.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №240/17941/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди повернути особі, яка її подала.
3. Повернути скаржнику касаційну скаргу та додані до неї матеріали.
4. Надіслати іншим учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.
5. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа