12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №560/3337/24
адміністративне провадження № К/990/49864/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Малькута Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року
у справі № 560/3337/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №13 від 13.01.2024, згідно з яким, заступника командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого на виконання наказу Командувача Сил логістики Збройних сил України №205 від 16.10.2023 року відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "г" в запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 13 січня 2024, в частині дати звільнення на 01 березня 2024;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 провести службове розслідування з приводу травм та хвороб отриманих 24 серпня 2023 року та 17 жовтня 2023 лейтенантом ОСОБА_1 під час захисту Батьківщини на посаді заступника командира ремонтної роти;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 направити до відповідних комісій документи про безпосередню участь лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях для отримання останнім статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за весь період служби з 2004 по дату звільнення;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 врахувати у вислугу років проходження військової служби час державної служби в органах державної влади, а саме в Дунаєвецькому районному суді Хмельницької області з 20 січня 2004 року по 27 лютого 2006 року та час перебування на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості з 10 березня 2006 по 24 січня 2007;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022, 2023, 2024 роки, та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2024 рік;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 підйомну допомогу при переміщенні ОСОБА_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №123 від 30.11.2023, та наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №1626 від 11.11.2022;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 компенсувати вартість проїзду до місця відрядження ОСОБА_1 згідно з наказів командира військової частини НОМЕР_1 №209 від 22.07.2023, №302 від 21.10.2023, а також згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 №310 від 30.10.2023.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним ненаправлення Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України уповноваженій комісії документів ОСОБА_1 необхідних для оформлення ним статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України направити до уповноваженої комісії документи ОСОБА_1 , необхідні для вирішення питання про отримання/оформлення ним статусу учасника бойових дій.
Визнано протиправною невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 вартості проїзду до місця відрядження і у зворотному напрямку згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 №209 від 22.07.2023, №302 від 21.10.2023, а також наказом командира військової частини НОМЕР_3 №310 від 30.10.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України відшкодувати ОСОБА_1 вартість проїзду до місця відрядження і у зворотному напрямку згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 №209 від 22.07.2023, №302 від 21.10.2023, наказом командира військової частини НОМЕР_3 №310 від 30.10.2023.
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
23 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків разом з касаційною скаргою у новій редакції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так скаржник зазначає у касаційній скарзі, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 року у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 року у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 року у справі № 140/2006/19 (щодо застосування норм КЗпП України при вирішення питання про затримку розрахунку при звільненні), від 21.11.2024 року у справі № 240/34142/23, від 09.01.2024 року у справі №400/5062/22, від 04.02.2020 року у справі №825/1571/16 (щодо обов'язку командира провести розслідування факту травмування), від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18, від 30.07.2020 року у справі №820/5767/17 (щодо компенсації вартості неотриманого речового майна). При цьому не вказує конкретний пункт частини 4 ст. 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки, не зазначає конкретну норму права, яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
При цьому в кінці касаційної скарги, посилаючись на п.п. 1, 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник зазначає про обґрунтованість прохальної частини касаційної скарги. Однак, жодних доводів та обґрунтувань за вищезазначеними пунктами ч. 4 ст. 328 КАС України касаційна скарга не містить.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Крім того, як убачається із матеріалів касаційного провадження, скаржником не зазначено про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, про що повідомлялося в ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2025 року.
З огляду на те, що станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не усунені недоліки касаційної скарги у визначений строк, касаційна скарга підлягає поверненню.
За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Малькута Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 560/3337/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. М. Мартинюк
Ж. М. Мельник-Томенко