про відкриття касаційного провадження
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №140/5363/24
адміністративне провадження №К/990/46443/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року
у справі №140/5363/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №907640173369 від 02 травня 2024 року щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VІІІ з 25 квітня 2024 року на підставі довідок про складові заробітної плати за березень 2024 року від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508, виданих Управлінням державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02 травня 2024 року №907640173369.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 25 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону №889-VIII з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - скаржник) 29 листопада 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням підстав касаційного оскарження та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.
Копія ухвали надійшла в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 19 грудня 2024 року о 14:06.
У межах встановленого судом строку представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області направив касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто скаржником у повній мірі.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ), статті 90 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), а також без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, що у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця за віком згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508 для обчислення пенсії.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком з 15 січня 1999 року по 01 березня 2021 року призначену на підставі Закону №3723-XII.
Доводячи незаконність судових рішень відповідач робить посилання на положення пункту 3 Порядку №622 у якому зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач вважає, що враховуючи умови призначення пенсії державного службовця, передбачені пунктом 3 Порядку №622, а також те, що позивачці вже призначалась пенсія за віком за Законом №3723-ХІІ, призначити їй пенсію відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508 підстав немає.
Відповідач також наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, у якому зазначено, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить Верховний Суд скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII) статті 37 Закону №3723-ХІІ, статті 90 Закону №1058-IV, пункту 3 Порядку №622 та з метою перевірки необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1. зареєструвати електронний кабінет у системі "Електронний суд".
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі №140/5363/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/5363/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа