Справа № 320/4287/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Аліменка В.О., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бюро економічної безпеки України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бюро економічної безпеки України ( далі -БЕБ), Міністерство фінансів України (далі - МФУ) в якому, з урахування уточнених позовних вимог просив:
-визнати бездіяльність КМУ протиправною в ухиленні від зазначення органу державної влади (повну назву та код ЄДРПОУ), який являється правонаступником органів податкової міліції ДФС (Уточнення: загальновідомим фактом являється те, що саме Уряд уповноважений визначати правонаступника державного органу. Уряд визначив правонаступників ДФС, окрім податкової міліції ДФС. Уряд мав визначити і правонаступника податкової міліції ДФС, однак стійко ухиляється), зокрема податкової міліції ОВПП ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) з урахуванням укладеного передавального акту з БЕБ (Уточнення: без слова «шляхом», описка);
- зобов'язати відповідача вказати орган державної влади (повну назву та код ЄДРПОУ), який являється правонаступником органів податкової міліції ДФС (Уточнення: Уряд визначив правонаступників ДФС, окрім податкової міліції ДФС. Суд може зобов'язати Уряд визначити правонаступника податкової міліції ДФС. Уряд по закону зобов'язаний визначити правонаступника), зокрема податкової міліції ОВПП ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) (Уточнення: тому що відповідний орган належить до податкової міліції ДФС та формально являється стороною ряду виконавчих проваджень. Водночас, згідно матеріалів справи ДФС припинила функції державного органу) з урахуванням укладеного передавального акту з БЕБ (Уточнення: наявний передавальний акт, відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 20.10.2011 №1074, статей 104, 107 Цивільного кодексу України передавальний акт можливо укласти лише з правонаступником).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Уряд зобов'язаний виконувати закони України. Предмет позову стосується невиконання урядом законодавства, а не відмови в розгляді звернення. Позивач зазначив, що відсутня жодна заборона у вимаганні громадянами від уряду виконання законів. Апелянт зазначив, що порушення його інформаційних прав стосується у праві знати правонаступника держоргану, а не в зобов'язанні розглянути звернення. Відповідач не виконав ряд чинних норм законодавства про що зазначено в позові. Апелянт вказав, що він не просить в позові особисто для нього визначити правонаступника. Вказати правонаступника мається на увазі в межах повноваження і у формі визначеній законодавством: постанові або розпорядженні. Не визначення урядом правонаступника держоргану дає право уряду не виконувати чинні закони.
У додаткових поясненнях позивач вказав, що протягом минулого року він неодноразово звертався до КМУ з метою визначення правонаступника податкової міліції ДФС. Уряд уповноважений визначати правонаступника, проте ухиляється від відповіді, пересилаючи звернення Мінфіну та БЕБ. Мінфін та БЕБ зазначають, що припинення діяльності ДФС здійснювалось без утворення правонаступника, що суперечить законодавству. Про відповідні листи Мінфіну та БЕБ відомо Уряду, натомість Уряд продовжує переадресовувати звернення щодо визначення правонаступника податкової міліції ДФС до Мінфіну та БЕБ, ухиляючись від своїх обов'язків. Позивач зазначив, що відповідно до принципів відкритості та прозорості діяльності Уряду він має право знати який орган являється правонаступником податкової міліції ДФС.
У відзиві на апеляційну скаргу КМУ зазначив, що Київський окружний адміністративний суд проаналізував усі позовні вимоги та підстави позову позивача, а також доводи відповідача й пояснення третіх осіб та встановив усі обставини справи, про які зазначали сторони, у зв'язку з чим прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.
Міністерство фінансів України у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване та законне рішення з дотриманням норм процесуального законодавства, повно і всебічно досліджено положення чинного законодавства, що підлягають обов'язковому застосуванню при вирішенні цієї справи.
Щодо прохання позивача вказати орган державної влади МФУ зазначило, що оскільки органи податкової міліції ДФС, зокрема Офісу великих платників податків ДФС не утворювались, то вказати орган, який є їхнім правонаступником не є можливим. Про відсутність правонаступника підрозділів податкової поліції ДФС було повідомлено позивача в листі.
Бюро економічної безпеки України також надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позицію апелянта про визначення БЕБ правонаступником «органів податкової міліції ДФС, зокрема податкової міліції Офісу великих платників податків ДФС», БЕБ вважає необгрунтованою та такою, що не базується на законодавчих нормах. БЕБ зазначило, що органи податкової міліції ДФС, зокрема податкової міліції Офісу великих платників податків ДФС не були окремою юридичною особою, а входили до структури центрального органу виконавчої влади - ДФС України або її територіальних органів. В результаті зміни законодавства мала місце передбачена Законом ліквідація органу ДФС, а не реорганізація. БЕБ України - це новоутворений орган, який не є правонаступником жодного органу державної влади, до повноважень якого увійшли підслідні статті КПК України у сфері економічної безпеки різних правоохоронних органів.
Додатковим свідчення того, що БЕБ не є правонаступником жодного органу державної влади є те, що функції БЕБ увійшли, окрім правоохоронної - аналітична, економічна та інформаційна, якими до створення БЕБ не був наділений жодний орган державної влади та вказані функції утворилися одночасно з ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 14 грудня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.12.2020 № 333-о «Про звільнення працівника податкової міліції ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 , зарахованого у розпорядження Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на посаду та у податкову міліцію з 24 грудня 2020 року. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.12.2020 по 02.11.2021. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.12.2020 № 92 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». У решті позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, замінено сторону виконавчого провадження у справі № 460/2112/21 з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (44082145). Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 460/2112/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду та у податкову міліцію з 24.12.2020 та нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.12.2020 по 02.11.2021 в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження. У іншій частині ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року залишено без змін.
28 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просив замінити сторону виконавчого провадження з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Бюро економічної безпеки України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постановою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі №460/2112/21, відмовлено повністю.
Як свідчать матеріали справи протягом 2023 року позивачем було направлено до КМУ декілька електронних звернень, в яких останній просив вказати юридичну особу, яка є правонаступником податкової міліції ДФС.
Звернення позивача були розглянуті КМУ та переадресовані до Мінфіну, БЕБ, які у свою чергу надіслали на адресу позивача листи-відповіді, в яких повідомили останнього про відсутність правонаступника податкової міліції ДФС після припинення діяльності без утворення центрального органу виконавчої влади - правонаступника в частині виконання правоохоронної функції. Крім того зазначили, що БЕБ не є правонаступником жодного органу державної влади.
Зокрема у матеріалах справи наявні наступні листи відповідача:
-Лист КМУ від 09.03.2023 №Р-3066/17-23/2 про розгляд електронних звернень позивача (№РО-15323359 від 06.03.2023, №РО-15323392 від 06.03.2023, №РО-15335982 від 09.03.2023), в якому зазначено, що всі наведені звернення надіслано до Мінфіну 09.03.2023 за №Р-3066/17-23/1 відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян»;
-Лист КМУ від 07.03.2023 №Р-2890/17-23/2 про розгляд електронного звернення (№РО-15312669 від 03.03.2023), в якому зазначено, що звернення опрацьовано Департаментом з питань фінансового та економічного розвитку Секретаріату КМУ та надіслано Мінфіну для розгляду і надання відповіді.
-Лист КМУ від 02.01.2024 №Р-102/17-24/2 про розгляд електронного звернення №РО-16670337 від 30.12.2023, в якому зазначено, що наведене звернення надіслано до Мінфіну;
-Лист КМУ від 06.02.2023 №Р-1386/17-23/2 про розгляд електронного звернення №РО-1386/17-23/1 від 30.12.2023, в якому зазначено, що наведене звернення надіслано до Мінфіну;
-Лист КМУ від 02.03.2023 №Р-2737/17-23/2 про розгляд електронного звернення №РО-15297120 від 28.02.2023, в якому зазначено, що наведене звернення надіслано до Мінфіну;
-Лист КМУ від 15.03.2023 №6067/0/2-23 про розгляд запиту позивача від 09.03.2023, в якому зазначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів не є розпорядником інформації за запитами стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб;
-Лист від 28.02.2023 №4641/0/2-23, яким відповідач перенаправив запит позивача від 21.02.2023 до Мінфіну;
-Лист КМУ від 15.03.2023 №6127/0/2-23 про розгляд запиту позивача від 19.02.2023, який надійшов від БЕБ від 10.03.2023 №11/8.1/5410-2301, в якому зазначено про відсутність у розпорядженні відповідача запитуваної інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб;
-Лист КМУ від 08.03.2023 №5404/01/2-23 про розгляд запиту позивача від 01.03.2023, що надійшов від Мінекономіки, яким повідомлено про відсутність у відповідача запитуваної інформації;
- Лист КМУ від 30.03.2023 №Р-3587/17-23/1, яким розглянуто запит позивача про надання роз'яснень щодо направлення відповідачем його звернень до Мінфіну та БЕБ, в якому повідомлено позивача про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» з урахуванням положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України» відповідач реалізує свої повноваження, зокрема, через міністрів, що очолюють міністерства, які забезпечують реалізацію та формування державної політики у відповідних сферах суспільних відносин. У свою чергу, завданням міністерства відповідно до статті 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» є, зокрема, інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики, узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та КМУ. Враховуючи викладене, звернення надсилаються на розгляд (для надання роз'яснень) органам державної влади, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Позивач, вважаючи, що відповідачем порушено його інформаційні права, які стосуються права знати правонаступника держоргану, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Органи державної влади зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст. 14 Закону № 393/96-ВР).
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, зокрема Кабінета Міністрів України, може мати зовнішню форму поведінки (діяння), що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто, бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 990/46/22).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено до КМУ декілька електронних звернень, в яких останній просив вказати юридичну особу, яка є правонаступником податкової міліції ДФС.
Всі звернення позивача були розглянуті відповідачем та переадресовані до Мінфіну, БЕБ, які у свою чергу надіслали на адресу позивача листи-відповіді, в яких повідомили останнього про відсутність правонаступника податкової міліції ДФС після припинення діяльності без утворення центрального органу виконавчої влади - правонаступника в частині виконання правоохоронної функції. Крім того зазначили, що БЕБ не є правонаступником жодного органу державної влади.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Право позивача на обов'язкове прийняття, розгляд та отримання відповіді по суті поданих ним звернень не було порушено відповідачем, оскільки звернення були відповідачем розглянуті, перенаправлені для розгляду до Мінфіну, БЕБ, про що позивача було повідомлено. Суд наголосив на тому, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено правонаступництво територіальних органів ДФС, зокрема, ОВПП ДФС у частині виконання правоохоронної функції, про що позивача було повідомлено листами Мінфіну, БЕБ, ОВПП ДФС тощо.
На переконання суду першої інстанції відповідачем було вчинено усі залежні від нього дії, направлені на організацію здійснення розгляду звернень громадян шляхом з'ясування суті звернення та прийняття рішення, зокрема, щодо перенаправлення такого звернення за належністю в установлений Законом строк до інстанції, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань, для розгляду по суті, та інформування автора про реалізацію прийнятого рішення.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні жодні доводи позивача щодо неправильності чи неповноти вище наведених висновків суду першої інстанції, а тому в цій частині апеляційній суд не вважає за потрібне надавати оцінку.
Разом з тим в апеляційній скарзі позивач зазначив, що КМУ в межах повноважень і у формі визначеній законодавством повинен був визначити правонаступника податкової міліції ДФС, проте таких дій не вчинив.
Щодо вказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ст. 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" № 794-VII від 27.02.2014 (далі - Закон № 794) діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ст. 4 Закону № 794).
Приписами ст. 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 21 Закону № 794 Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
У абзаці 3 п. 3 ст. 20 Закону № 794 вказано, що Кабінет Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина забезпечує проведення державної правової політики (абзац другий); вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, запобігання і протидії корупції (абзац четвертий).
Отже, Уряд України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, наділений повноваженнями вчиняти дії з метою захисту прав людини.
Основним Законом України встановлено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 95), Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ч. 1 ст. 117).
Тобто Уряд України для реалізації своїх повноважень може внести проект закону України або ухвалити власний нормативно-правовий акт з метою захисту прав та інтересів осіб.
18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.
Пунктом 2 постанови № 1200 встановлено, що ДПС та Держмитслужба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності.
Отже ДПС та Держмитслужба є правонаступниками ДФС лише у тих сферах, що їм були передані згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» (далі - розпорядження № 682-р) та від 04.12.2019 № 1217-р «Питання Державної митної служби».
В абзаці 8 пункту 2 постанови № 1200 зазначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
19.06.2019 Кабінетом Міністрів України винесено постанову №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», у п.2, 4 якої зазначено, що Офіс великих платників податків ДПС було визначено правонаступником майна, прав та обов'язків Офісу великих платників податків ДФС у відповідних сферах діяльності, а саме у сферах визначених розпорядженням № 682-р.
25.03.2021 набрав чинності Закон від 28.01.2021 № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України», яким визначено, що Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
24.11.2021 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки», згідно з яким погодився із пропозицією Бюро про початок його діяльності та можливість виконання зазначеним Бюро функцій і завдань щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Пунктом 134 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII визначено виключити з Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI розділ XVІІІ-2 (Податкова міліція), тим самим ліквідувавши останню, як правоохоронний орган.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: 1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; 2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; 3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; 4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; 5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; 6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; 7) виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; 8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.
Тобто, функції, що виконувала податкова міліція, передані Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», на службу до Бюро економічної безпеки України приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку громадяни України, які здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Прийняття громадян України на службу до Бюро економічної безпеки України без проведення конкурсу забороняється.
При цьому колегія суддів зазначає, що жодним законодавчим та/або нормативно-правовим актом Бюро економічної безпеки України не було визначене правонаступником прав та обов'язків підрозділів податкової міліції ДФС та Офісу великих платників податків ДФС.
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Водночас, жодним законодавчим та/або нормативно-правовим актом не визначено, що у разі ліквідації/реорганізації відповідного органу виконавчої влади має визначатися правонаступник того чи іншого структурного підрозділу органу виконавчої влади, що ліквідується/реорганізується. В листі від 02.01.2023 №16040-03/р-2253/2 Міністерство Фінансів України повідомляло позивача про те, що припинення діяльності ДФС проводилося без утворення центрального органу виконавчої влади - правонаступника в частині виконання правоохоронної функції.
Посилання позивача на передавальний акт суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, оскільки зміст останнього проголошує наступне: ОВПП ДФС у зв'язку з ліквідацією на виконання положень Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» щодо передачі матеріально-технічних ресурсів, озброєння та спеціальних засобів до БЕБ та доручення Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки України від 02.12.2021 №45199/4/1-21 здійснено передачу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та інших матеріальних цінностей відповідно до висновків (рекомендацій) Робочої групи з проведення аудиту матеріально-технічних ресурсів, озброєння та спеціальних засобів ОВПП ДФС на виконання розпорядження КМУ від 21.07.2021 №816-р «Про проведення аудиту матеріально-технічних ресурсів, озброєння та спеціальних засобів Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України».
Отже вказаний акт не є доказом правонаступництва БЕБ, оскільки ним не підтверджується здійснення публічного правонаступництва від органів податкової міліції ДФС до БЕБ.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки органи податкової міліції ДФС, зокрема Офісу великих платників податків ДФС не утворювалися, то, як правильно зазначили КМУ та МФУ, вказати орган, який є їхнім правонаступником не є можливим.
При цьому у суду відсутні підстави для дослідження процедури припинення ДФС з огляду на те, що вказане питання не є предметом спору у межах заявлених позовних вимог.
У свою чергу, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем було вчинено усі залежні від нього дії, направлені на організацію здійснення розгляду звернень громадян шляхом з'ясування суті звернення та прийняття рішення, зокрема, щодо перенаправлення такого звернення за належністю в установлений Законом строк до інстанції, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань, для розгляду по суті, та інформування автора про реалізацію прийнятого рішення.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 12.02.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.О. Аліменко
А.Ю. Коротких