П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4049/24
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 400/4049/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2024 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з адміністративним позовом , у якому просило:
- стягнути з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують відповідача, на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 181 121,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач має податковий борг перед бюджетом зі сплати податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, що сплачується фізичними особами, якi є власниками об'єктiв нежитлової нерухомості на загальну суму 181 121,94 грн, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є непогашеним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27 вересня 2024 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській задовольнив повністю.
Стягнув з ОСОБА_1 , на користь місцевого бюджету податковий борг у сумі 181 121,94 (сто вісімдесят одна тисяча сто двадцять одна гривня дев'яносто чотири копійки) грн
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції неправомірно не прийняв жоден з доводів позивача, не дослідив всіх обставин справи, внаслідок чого прийняв незаконне рішення;
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до розрахунку податкової заборгованості, відповідач має податковий борг перед бюджетом зі сплати податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, що сплачується фізичними особами, якi є власниками об'єктiв нежитлової нерухомості на загальну суму 181 121,94 грн.
Податковий борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання, що виникло на підставі:
- податкового повідомлення - рішення від 27.02.2022 № 1294106-2404-1409 - сума 9 061,20 грн;
- податкового повідомлення - рішення від 20.01.2023 № 0000381-2413-1409 - сума 73 897,74 грн;
- податкового повідомлення - рішення від № 0172006-2413-1409-UA48080150000083195 вiд 21.07.2023 - сума 98 163 грн.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується податковий борг, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положеннями статті 15.1 -15.2 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до ст.16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Так, положеннями статті 57.3 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до ст.287.5. ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
З аналізу наведених норм та в контексті спірних правовідносин можна дійти висновку, що однією з визначальних умов виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, є факт належним чином отримання таким платником відповідних податкових повідомлень-рішень, та лише після такого отримання та у разі не оскарження таких рішень в судовому або адміністративному порядку, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженим та підлягає сплаті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов'язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання .
Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 420/2649/21 зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі».
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що спірне зобов'язання виникло відповідно до податкового повідомлення - рішення від 27.02.2022 № 1294106-2404-1409 - сума 9 061,20 грн; податкового повідомлення - рішення від 20.01.2023 № 0000381-2413-1409 - сума 73 897,74 грн; податкового повідомлення - рішення від № 0172006-2413-1409-UA48080150000083195 вiд 21.07.2023 - сума 98 163 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення належним чином вручені відповідачу.
Варто зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Пункт 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із п. 56.17 ст. 56 вказаного Кодексу процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Колегія суддів зазначає, що відповідних належних доказів оскарження та скасування у судовому порядку прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 27.02.2022 № 1294106-2404-1409 ; від 20.01.2023 № 0000381-2413-1409; від 21.07.2023 № 0172006-2413-1409, відповідач до суду першої та апеляційної інстанцій не надав.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, ГУ ДПС у Миколаївській області направило на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми “Ю» №0002419-1307-1429 від 25.03.2024 (а.с.59-61).
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів оскарження або відкликання даної податкової вимоги.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та п. п. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачкою, визначеної вказаною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
У зв'язку з несплатою суми узгодженого грошового зобов'язання-заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
У підсумку, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову та не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Щодо незгоди апелянта із тим, що деякі із об'єктів нерухомості не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки колегія суддів зазначає про таке.
Так, оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16 , 03.02.2022 № 560/4343/19.
У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.07.20022 у справі № 160/7345/20, 03.02.2022 № 560/4343/19.
Відтак, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вручені особисто, докази оскарження чи скасування вказаних вище податкових повідомлень - рішень у матеріалах справи відсутні, а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 400/4049/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик