П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2025 р. м. ОдесаСправа № 420/29029/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду клопотання Державного бюро розслідувань про винесення окремої ухвали по справі за апеляційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, в якому просив: - визнати протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни по відмові у наданні інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 16 вересня 2023 року про надання: копії заяви № 10-8-02-3555 від 15.02.2023 директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова про проведення лінгвістичного авторознавчого дослідження, копії договору між Київським КНІСЕ та ДБР щодо цього дослідження та копії платіжного документу ДБР про оплату за проведення цього дослідження; - зобов'язати Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 копію заяви № 10-8-02-3555 від 15.02.2023 директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова про проведення лінгвістичного авторознавчого дослідження, копію договору між Київським КНІСЕ та ДБР щодо цього дослідження та копію платіжного документу ДБР про оплату за проведення цього дослідження, мотивуючи це тим, що він звернувся до відповідача із запитом про публічну інформацію на який надана відмова у задоволенні запиту, що суперечить ч.5 ст.6 Закону України “Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI чим створено перешкоди у доступі до публічної інформації, надання якої є обов'язком розпорядника інформації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державного бюро розслідування викладену у листі від 13.10.2023 року вих.№ 448ПІ/10-13-06-456/23 у наданні ОСОБА_1 публічної інформації. Зобов'язано Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 копію заяви № 10-8-02-3555 від 15.02.2023 про проведення лінгвістичного авторознавчого дослідження, копію договору між Київським КНІСЕ та ДБР щодо цього дослідження та копію платіжного документу ДБР про оплату за проведення цього дослідження. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено. Стягнуто з Державного бюро розслідувань за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 69 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне бюро розслідувань подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
Також, Державне бюро розслідувань звернулось до суду апеляційної інстанції із клопотанням, в якому просить застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу за зловживання процесуальними правами.
Відповідач указує на те, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, а саме: позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, який не відповідає вимогам статті 304 КАС України та являє собою набір не пов'язаних між собою за логікою та змістом речень із вкрапленням норм КАС України.
При цьому, відповідач посилається на вимоги статей 145-149 КАС України, які регулюють заходи процесуального примусу та наполягає на застосуванні до Єрмалатіна В.І. такого виду заходу процесуального примусу, як штраф.
Розглянувши клопотання Державне бюро розслідувань про постановлення окремої ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Передусім слід зазначити, що Державне бюро розслідувань у своїй заяві про постановлення окремої ухвали фактично ставить питання про ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про застосування до відповідача заходів процесуального примусу, зокрема штрафу.
Дослідивши питання чи є в діях позивача ознаки зловживання своїми процесуальними правами, або ж вчинення дій чи допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, або невиконання останнім своїх процесуальних обов'язків, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини 4 статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина 1 статті 144 КАС України).
Види заходів процесуального примусу визначені статтею 145 КАС України
Зокрема, одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини 1 статті 145 КАС України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Доводи заявника про зловживання позивачем своїми процесуальними правами зводяться до того, що останній подав до суду відзив на апеляційну скаргу, який не відповідає вимогам статті 304 КАС України та являє собою набір не пов'язаних між собою за логікою та змістом речень із вкрапленням норм КАС України.
Водночас, подання та написання відзиву на апеляційну скаргу є правом позивача, про що відповідно свідчить стаття 304 КАС України.
Посилання заявника в клопотанні на те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу наводить не судження, а саме твердження, спрямовані на вияв неповаги до честі, гідності та репутації Директора ДБР та інших представників ДБР, які у свою чергу не стосуються предмету доказування у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги щодо вияву неповаги до честі, гідності та репутації розглядається у цивільному судочинстві.
З огляду на наведене у сукупності та враховуючи той факт, що дії позивача у встановленому законом порядку зловживанням процесуальними правами не визнавалися, підстав для застосування до нього заходів процесуального примусу не встановлено.
За таких умов, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які дають підстави для задоволення заяви про постановлення окремої ухвали.
Керуючись статтями 144, 149, 249, 311, 321 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Державного бюро розслідувань про постановлення окремої ухвали щодо застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у виді штрафу за зловживання процесуальними правами, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький