П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4545/24
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо не призначення та невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» призначити та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, згідно положень ст.10-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він належить до членів сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України як дитина, що не має (і не мала) своєї сім'ї.
19.10.2023р. звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
14.12.2023р. Міжвідомчою комісією Міністерства у справах ветеранів України, прийнято рішення оформлене протоколом №11, яким позивачу призначено частку одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 як повнолітній дитині, яка не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Не погодившись з призначенням одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2, позивач звернувся до суд із даним позовом.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо не призначення та невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму ОСОБА_1 , встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» призначити та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України.
В апеляційній скарзі Міністерство у справах ветеранів України просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у п.5 Порядку №336 (в редакції на час загибелі батька позивача) мова йшла про те, що якщо один із членів сім'ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім'ї, які мають право на її отримання, у рівних частинах. Бабуся позивача своїм правом на отримання грошової допомоги згідно з цим Порядком взагалі не скористалася.
За таких обставин, суд вважав, що позивачу протиправно призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в повному обсязі одноразової грошової допомоги у розмірі як повнолітній дитині.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є сином загиблого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , радіотелефоніста першого стрілецького взводу другої стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , від мінно-вибухової травми, множинних осколкових поранень внаслідок мінометного обстрілу противника з боку в Херсонській області, виконуючи завдання на лінії зіткнення з противником згідно з бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 ОАеМБр від 11.09.2022р. №159, який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
31.07.2023р. позивач отримав посвідчення на користування пільгами, встановленими законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
19.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, яка передбачена ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
26.12.2023р. Міністерство у справах ветеранів України листом №14220/5/5.2-23 повідомило позивача про прийняте 14.12.2023р. Міжвідомчою комісією рішення, яким ОСОБА_1 призначено частку одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 як повнолітній дитині, яка не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
31.01.2024р. позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою, в якій просив повідомити в зв'язку з чим така допомога призначена в половинному розмірі.
8.04.2024р. відповідач повідомив ОСОБА_1 , що Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб на підставі протоколу від 14.12.2023р. №11, було прийнято рішення на підставі п.6 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою КМУ від 29.04.2016р. №336, яким передбачено, що якщо у разі коли за одноразовою грошовою допомогою звернулися повнолітні діти загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених в абз. 6 підпункту 1 пункту 3 цього Порядку (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які не реалізували своє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», такі діти мають право на виплату частки одноразової грошової допомоги згідно з цим Порядком незалежно від реалізації такого права іншими членами сім'ї, зазначеними в абз. 2 пункту 5 цього Закону.
Вважаючи такі дії відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій Міністерства у справах ветеранів України у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.41 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами 1, 2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ч.3 ст.16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 1, 8, 9 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 ст.16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).
Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Разом з тим, згідно із ч.7 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) членам сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому - восьмому пункту 1 ст.10-1 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) члена сім'ї у розмірі, визначеному підпунктом "а" пункту 1 ст.16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв'язку із загибеллю (смертю) члена сім'ї одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.4 ст.10-1 Закону №3551-XII до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.
Постановою КМУ №336 від 29.04.2016р. затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону №3551-XII (далі - Порядок №336).
Пунктом 5 Порядку №336 визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у пунктах 1-6 ч.1 ст.10-1 Закону, призначається та виплачується членам сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зазначеним в ч.4 ст.10-1 Закону, у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому загинули (померли) особи, зазначені у пунктах 1-6 частини першої статті 10-1 Закону, рівними частинами.
Якщо один із членів сім'ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім'ї, які мають право на її отримання, рівними частинами.
У такому випадку подається заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Згідно із п.6 Порядку №336 у разі коли за одноразовою грошовою допомогою звернулися повнолітні діти осіб, зазначених у п.5 ч.1 ст.10-1 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), які не мають права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253), такі діти мають право на виплату частки одноразової грошової допомоги згідно з цим Порядком незалежно від реалізації такого права іншими членами сім'ї, зазначеними в ч.4 ст.10-1 Закону.
Абзацом 2 п.10 Порядку №336 визначено, що для визначення частки одноразової грошової допомоги, яка належить до виплати особам, зазначеним у пункті 6 цього Порядку, міжвідомча комісія уточнює в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу в розмірі, визначеному Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022р., №25, ст.1253), інформацію про всіх осіб з числа тих, що зазначені в абзаці другому пункту 5 цього Порядку, які зверталися за її призначенням, та про виплату або відмову у її виплаті.
Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, судова колегія вважає, що Порядок №336 покликаний здійснювати регулювання спірних правовідносин з метою недопущення виплати фактично двох одноразових грошових допомог у зв'язку із загибеллю одного військовослужбовця.
При цьому, підставою для виплати одноразової грошової допомоги у повному обсязі на підставі Закону №3551-XII одній особі є відмова від отримання такої допомоги інших осіб, які також мають на неї право.
Як вбачається із обставин справи, ОСОБА_1 на момент смерті батька, ОСОБА_2 не був його утриманцем, разом з ним не проживав, був лише повнолітньою дитиною, яка не мала своєї сім'ї, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги лише за Законом №3551-XII як дитина загиблого, яка не має (і не мало) своєї сім'ї.
Разом з тим, бабуся позивача, ОСОБА_3 , як матір загиблого ОСОБА_2 , входить до кола осіб, які мають право на отримання двох допомог на вибір, однак обрала допомогу, передбачену Законом №2011-XII, відповідно до ст.16-2 якої розмір одноразової грошової допомоги становить 15,0 млн грн., яка виплачується відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Постановою КМУ від 17.03.2023р. №239 були внесені зміни до вказаного Порядку, який був викладений в новій редакції. Та за новою редакцією пунктом 6 передбачено, що у разі коли за одноразовою грошовою допомогою звернулися повнолітні діти загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених в абзаці шостому підпункту 1 пункту 3 цього Порядку (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які не реалізували своє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253), такі діти мають право на виплату частки одноразової грошової допомоги згідно з цим Порядком незалежно від реалізації такого права іншими членами сім'ї, зазначеними в абзаці другому пункту 5 цього Порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовній вимоги, вважав, що на час загибелі батька позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), п.6 був викладений зовсім в іншій редакції, яка не стосувалася виплати повнолітнім дітям частки одноразової грошової допомоги.
Натомість, судова колегія вважає такий висновок помилковим, оскільки абз.3 п.5 Порядку №336 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачав, що якщо один із членів сім'ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім'ї, які мають право на її отримання, у рівних частинах.
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що обрання особою, яка має право на отримання двох одноразових грошових допомог, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, однієї з них, не може розцінюватись як відмова від отримання іншої допомоги.
Відтак, судова колегія дійшла висновку, що при наявності факту виплати другому члену сім'ї загиблого військовослужбовця іншої одноразової грошової допомоги у повному обсязі (15,0 млн грн.), виплата ще однієї одноразової грошової допомоги у повному обсязі є порушенням сутності принципу однієї допомоги за одного загиблого військовослужбовця, передбаченого ч.8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, ч.7 ст.15 Закону №3551-ХІІ та Порядку №336.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при прийнятті рішення, оформленого протоколом №11 від 14.12.2023р., діяла в межах та на підставі норм чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2024р. скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко