12 лютого 2025 рокуСправа №160/31094/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням уточнень, позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом № 17 від 25.09.2024 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) та повторно розглянути заяву позивача від 20.09.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з заявою позивачем були надані відповідачу копії документів на підтвердження того, що позивач є здобувачем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти. Вказана підстава для відстрочки передбачена ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачу надано не було в зв'язку з тим, що згідно довідки з ЄДБО порушено вимоги частини 2 статті 10 ЗУ «Про освіту» щодо черговості здобуття освіти. При цьому, черговість здобуття освіти не порушена позивачем, оскільки до вступу до Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» позивач має єдину освіту - повна загальна середня освіта. Також, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці та довідкою про реєстрацію місця проживання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
13.12.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач для отримання відстрочки звернувся до РТЦК та надав документи, що підтверджують право на відстрочку від призову під час мобілізації. Враховуючи вимоги чинного законодавства та інформацію, вказану у довідці ЄДБО про порушення послідовності отримання освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», комісією було прийняте рішення про відмову в наданні відстрочки позивачу.
Крім того, позивачем порушено правила військового обліку, а саме, не отримано військово-облікового документу як військовозобов'язаного, не уточнено персональні дані з 18.05.2024 р. по 17.07.2024 р.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 20.09.2024 р., в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивачем додано оригінал та копії підтвердних документів: оригінал Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 272077 від 04.09.2024 р.; копії: посвідчення про приписку до призовної дільниці №789/128-Г95/24 від 17.08.2012 р., паспорту громадянина України, картки платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання особи №1/304 від 18.01.2021 р.
Рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим протоколом №17 від 25.09.2024 р. ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки заявник не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також до заяви додав Довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з порушенням послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
В Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 272077 від 04.09.2024 р. ОСОБА_1 зазначено, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти Ні, порушує послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
У Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 272077 від 04.09.2024 р. в графі «Інформація про документи про освіту» зазначено, що видано наступні документи:
- атестат про повну загальну середню освіту Серія НР Номер № 47502980 Коледж електрифікації Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, дата видачі: 01.07.2014 року;
- свідоцтво про базову загальну середню освіту Серія СМ № 42679604 Овлашівська загальна школа І-ІІ ступенів Роменської районної ради Сумської області, дата видачі: 31.05.2012 року.
Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 навчається в закладі освіти Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу», ступінь/рівень освіти кваліфікований робітник, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 01.09.2024 р., дата завершення здобуття освіти 15.02.2026 р.
Згідно до відмітки посвідчення про приписку до призовної дільниці №789/128-Г95/24 від 17.08.2012 р. ОСОБА_1 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2012 р.
Відміток про зняття з обліку військово-обліковий документ не містить.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі - Порядок №560) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Додаток 5 до Порядку №560) частина третя статті 23 Закону здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури: довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим протоколом №17 від 25.09.2024 р. ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки заявник не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також до заяви додав Довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з порушенням послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Тобто, оскаржуване рішення містить дві підстави для відмови в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації:
- заявник не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, містить відомості про порушення послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
В Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 272077 від 04.09.2024 р. ОСОБА_1 зазначено, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти Ні, порушує послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
При цьому, відповідно до положень чинного законодавства обов'язковою умовою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ є здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Документом, що підтверджує дотримання вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надання якої до заяви про надання відстрочки передбачена п. 62 Порядку №560.
ІНФОРМАЦІЯ_4 не уповноважений на власний розсуд трактувати відомості, зазначені в довідці про здобувача освіти, сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, та самостійно робити висновки про наявність або відсутність порушень послідовності здобуття освіти.
Таким чином, підстава для відмови в наданні відстрочки позивачу в зв'язку з тим, що довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, містить відомості про порушення послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», є обґрунтованою.
Стосовно підстави, що позивач не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд зазначає наступне.
Згідно до відмітки посвідчення про приписку до призовної дільниці №789/128-Г95/24 від 17.08.2012 р. ОСОБА_1 прийнятий на облік
ІНФОРМАЦІЯ_6 про зняття з обліку військово-обліковий документ не містить.
У відзиві відповідач вказує, що по досягненні 27-річного віку ОСОБА_1 повинен був прибути до органу військового управління для постановки на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу, а саме: військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. Проте до цього часу до органу військового управління для постановки на облік військовозобов'язаних Позивач не звертався, внаслідок чого і відповідно не отримав військово-обліковий документ військовозобов'язаного. Приписне посвідчення на ім'я позивача є недійсним, оскільки це документ призовника, а не військовозобов'язаного.
У період з 18.05.2024 по 17.07.2024 та до теперішнього часу позивач так і не уточнив свої персональні дані, чим порушив вимоги пункту 101 частини 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів зняття позивача з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебування його на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_7 або не перебування на обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Наведені у відзиві обставини свідчать про наявність, на думку відповідача, порушень позивачем правил військового обліку.
Відповідно до п.19 Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для відмови в задоволенні його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, підстава для відмови в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в зв'язку з тим, що позивач не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , є необґрунтованою.
При цьому, в зв'язку з тим, що судом встановлено та сторонами не заперечується наявність в довідці про здобувача освіти, сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, відомостей про порушення позивачем послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №17 від 25.09.2024 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук