м. Вінниця
13 лютого 2025 р. Справа № 120/10579/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ037163 від 30.07.2024 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки доводи позовної заяви не підтверджують порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
В свою чергу, представником позивача подано додаткові пояснення у яких вказано, що паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №11/4 від 11.02.2019 року було надано інспектору на момент рейдової перевірки. Отже, відповідачу було відомо про наявність схеми руху та розкладу руху.
Крім того вказано, що тимчасовий реєстраційний талон видається виключно за бажанням власника або особи, якій передано транспортний засіб, його оформлення не є обов'язковим.
Ухвалою суду заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково та зупинено стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №037163 від 30.07.2024 року, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/10579/24.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
08.07.2024 року посадовими особами відповідача, проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача.
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом за №АР036670, яким зафіксовано, що під час перевезення пасажирів на міському маршруті №12А "Західний автовокзал-Сабарів" перевізник не забезпечив водія розкладом руху, схемою маршруту та тимчасовим реєстраційним талоном.
30.07.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову №ПШ037163, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн., який передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.
Вважаючи постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №ПШ037163 від 30.07.2024 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку №1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
В силу вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 року №278 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за № 408/17703 (далі - Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п. 1.4 Порядку №278).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту, окрім іншого, включає:
- схему маршруту;
- копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.
Так, підставою для прийняття спірної постанови №ПШ037163 від 30.07.2024 року слугували висновки відповідача про відсутність у водія під час здійснення пасажирських перевезень, зокрема, схеми маршруту та розкладу руху.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час проведення перевірки водій надав паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №11/4 від 11 лютого 2019 року у якому наявні схема автобусного маршруту та розклад руху.
Факт пред'явлення водієм вказаних документів, також підтверджується відеозаписами з рейдової перевірки.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву вказано, що у паспорті автобусного маршруту регулярних перевезень №11/4 від 11 лютого 2019 року позивачем було здійснено закреслення та виправлення даних щодо особи автомобільного перевізника на власне ім'я, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Проте, акт перевірки не містить опису вказаних обставин, а спірною постановою притягнуто позивача до відповідальності саме за відсутність схеми маршруту та розкладу руху, а не за неналежне оформлення паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень.
Наведене вказує на безпідставність посилань відповідача на відсутність у водія під час проведення рейдової перевірки схеми маршруту та розкладу руху.
Крім того, судом враховано, що на час прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ037163 від 30.07.2024 року, задля уникнення будь-яких сумнівів контролюючого органу, позивач розробив новий паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №66/1 від 10.07.2024 року, однак такий взятий до уваги не був.
З огляду на вище викладене, твердження відповідача про відсутність у позивача схеми маршруту та розкладу руху є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Стосовно відсутності тимчасового реєстраційного талону, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (Порядок №1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У разі звернення до сервісного центру МВС власника транспортного засобу - фізичної особи чи фізичної або юридичної особи, якій власник передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами до закінчення строку дії виданого тимчасового реєстраційного талона, такий документ визнається недійсним, про що відповідні відомості в день звернення вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Вжите в пункті 16 Порядку № 1388 слово за бажанням означає, що на власника транспортного засобу, який передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, не покладається обов'язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону.
Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону законодавець залишив на розсуд особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами.
Отже, тимчасовий реєстраційний талон видається виключно за бажанням власника або особи, якій передано транспортний засіб, його оформлення не є обов'язковим.
Аналогічного висновку про необов'язковість наявності тимчасового реєстраційного талону дійшов і Верховний Суд у постановах від 10.07.2020 у справі №826/24642/15, від 06.07.2023 у справі №560/514/22 та від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22.
Відтак, не надання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі або ж про використання транспортного засобу на незаконних підставах.
В свою чергу, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність факту передачі позивачу транспортного засобу від власника чи незаконність такої передачі або ж використання вказаного транспортного засобу на незаконних підставах.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/5237/23 від 10 лютого 2025 року.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому наявні правові підстави для визнання протиправною та скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ037163 від 30.07.2024 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Василя Порика, 29, 3 поверх, м. Вінниця, 21021, ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Свентух Віталій Михайлович