ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.02.2025Справа № 910/6968/16 (902/837/23)
Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" (81031, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Наконечне Друге, буд. 21, код ЄДРПОУ 43351860)
до Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" (01001, м.Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 38519326)
про стягнення 238 868,18 грн.
в межах справи №910/6968/16
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"
до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (код ЄДРПОУ 38519326)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/6968/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (ідентифікаційний код 38519326).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" про стягнення 238 868,18 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №23/09-1 від 03.02.2021 в частині здійснення оплат за поставлений товар.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 22.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі №902/837/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 14 серпня 2023 року.
08.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі посилаючи на те, що 15.06.2016 Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Укрветсанзавод», справа №910/6968/16 за заявою Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Укрветсанзавод» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.08.2023 серед іншого матеріали справи № 902/837/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" до Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" про стягнення 238 868,18 грн заборгованості передати за виключною підсудністю Господарському суду міста Києва для розгляду спору в межах справи №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства «Укрветсанзавод».
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану справу передано на розгляд судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" до Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" про стягнення 238 868,18 грн заборгованості до розгляду в межах справи № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства «Укрветсанзавод»; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 05.06.2024 була надіслана відповідачу 11.06.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м.Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1) , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600271469419, ухвала суду від 05.06.2024 була вручена відповідачу 18.06.2024.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 05.06.2024 є такою, що вручена Тульчинській філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" 18.06.2024.
02.07.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період лютий 2021 - червень 2024. між Тульчинська філія ДП "Укрветсанзавод" і ТОВ "ВПВ ЗАХІД" за договором №23/09-1 від 03.02.2021 р. заборгованість відсутня, відповідач надав докази погашення заборгованості, у зв'язку з цим просить провадження у справі закрити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" своїм правом на подання відповіді на відзив - не скористалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
03.02.2021 Тульчинська філія Державного Підприємства «УКРВЕТСАНЗАВОД» (далі- відповідач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю « ВПВ ЗАХІД » (далі-позивач/постачальник) уклали Договір № 23/09-1 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець приймати і оплачувати на умовах даного Договору наступний Товар: 1) тріску паливну.
Згідно з п.2.1 Договору сторони погодили ціну на товар у розмірі 366,67 грн/насипний кубічний метр.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що покупець здійснює розрахунок за Товар протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку або поставки товару згідно видаткової накладної (товарно- транспортної накладної).
Відповідно до п. 5.1. Договору передача та приймання товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та/або інших необхідних документів.
Згідно з п. 5.3. Договору перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент підписання уповноваженою особою Покупця відповідної видаткової накладної.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про несвоєчасну оплату поставленого товару згідно Договору № 23/09-1 від 03.02.2024 у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" вказує на наявність правових підстав для стягнення з Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" 238 868,18 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із наданих Тульчинською філією Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" документів вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу в якості оплати кошти у загальному розмірі 110 001,24 грн, а саме:
- згідно платіжної інструкції №866 від 04.02.2021р. на суму 33000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №879 від 10.02.2021р. на суму 10000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №942 від 23.02.2021р. на суму 10000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №956 від 24.02.2021р. на суму 13000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №1005 від 05.03.2021р. на суму 10000,96 грн;
- згідно платіжної інструкції №30 від 25.03.2021р. на суму 8000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №62 від 02.04.2021р. на суму 10000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №85 від 08.04.2021р. на суму 10000,28 грн;
- згідно платіжної інструкції №98 від 08.04.2021р. на суму 6000,00 грн
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.
Із наданих відповідачем доказів вбачається, що на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" до суду із даним позовом (20.06.2023) предмет позову за вимогою про стягнення суми у розмірі 110 001,24 грн не існував, оскільки в цій частині борг був сплачений відповідачем у період з лютого 2021 по квітень 2021, відтак в цій частині слід відмовити в задоволенні позову.
Щодо частини боргу у розмірі 44 000,28 грн, що була сплачена відповідачем у червні 2023 року, та підтверджується платіжною інструкцією №4863 від 27.06.2023р. на суму 44000,28 грн; то провадження у справі в цій частині слід закрити, оскільки борг в цій частині існував на момент звернення позивача до суду із даним позовом та припинив своє існування в процесі розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2. Договору визначено, що покупець здійснює розрахунок за Товар протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку або поставки товару згідно видаткової накладної (товарно- транспортної накладної).
Виходячи з ч.1 ст.530 ЦК України та пункту 2.2 Договору відповідач мав сплатити за поставлений товар, відповідно до:
- Видаткової накладної №РН-0000003 від 03.02.2021р. на суму 33000,48 грн-до 08.02.2021 включно;
- Видаткової накладної №РН-0000004 від 03.02.2021р. на суму 33000,48 грн -до 08.02.2021 включно;
- Видаткової накладної №РН-0000033 від 02.03.2021р. на суму 44000,28 грн - до 05.03.2021 включно;
- Видаткової накладної №РН-0000034 від 16.03.2021р. на суму 44000,28 грн - до 19.03.2021 включно.
Отже, судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено його необґрунтованість.
А саме, із вказаного розрахунку вбачається, що позивач нараховував відсотки річних та інфляційні втрати в тому числі на дати, в якій відповідач сплачував суми боргу та вказані розрахунки були здійснені згідно податкових накладних, що є не вірним.
Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" 3% річних у розмірі 3 104,49 грн :
За видатковою накладною №РН-0000004 від 03.02.2021р. :
- 09.02.2021 - 2.71 грн;
-З 10.02.2021 по 22.02.2021 (з урахуванням оплати від 10.02.2021) - 24.58 грн
-З 23.02.2021( з урахуванням оплати від 23.02.2021) - 1,07 грн.
За видатковою накладною №РН-0000033 від 02.03.2021р.:
- З 06.03.2021 по 24.03.2021 (з урахуванням оплати від 05.03.2021) - 53,09 грн;
- З 25.03.2021 по 01.04.2021 (з урахуванням оплати від 25.03.2021) - 17,10 грн;
- З 02.04.2021 по 07.04.2021 (з урахуванням оплати від 02.04.2021) - 7,89 грн;
За видатковою накладною №РН-0000034 від 16.03.2021р.:
- з 20.03.2021 по 26.06.2023 - 2 998,05 грн.
Інфляційних втрат у розмірі 18 403,65 грн :
За видатковою накладною №РН-0000004 від 03.02.2021 у розмірі 230,00 грн
За видатковою накладною №РН-0000033 від 02.03.2021 у розмірі 577,99 грн;
За видатковою накладною №РН-0000034 від 16.03.2021 у розмірі 17 595,66 грн.
Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює також договірні відносини між суб'єктами господарювання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Відповідно, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Тобто в Договорі сторонами розмір пені не встановлений.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки в п. 4.8 Договору не передбачений конкретний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, крім того, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" за розгляд господарським судом вимог до Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" про стягнення 238 868,18 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 3 583,02 згідно платіжної інструкції № 1046 від 24.04.2023.
В свою чергу, судом було закрито провадження у справі № 910/6968/16 (902/837/23) в частині вимог про стягнення суми коштів у загальному розмірі 44 000,28 грн, в іншій частині позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" суму коштів у загальному розмірі 21 508,14 грн.
Пунктом 5) частини 1 статті 7 Закону України "про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, судовий збір у пропорційній частині до суми, провадження щодо якої закрито, - у розмірі 660,00 грн підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Інша частина сплаченого позивачем судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" (01001, м.Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" (81031, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Наконечне Друге, буд. 21, код ЄДРПОУ 43351860) боргу у розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) грн 28 коп.
3. Стягнути з Тульчинської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" (01001, м.Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" (81031, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Наконечне Друге, буд. 21, код ЄДРПОУ 43351860) 3% річних у розмірі 3 104 ( три тисячі сто чотири) грн 49 коп., інфляційних втрат у розмірі 18 403 (вісімнадцять тисяч чотириста три) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн 06 коп. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.02.2025
Суддя А.В. Яковенко