майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1351/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання Звєрєвої С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Бернацька О.В., адвокат, довіреність №133 від 12.12.2024 (в режимі відеоконференції )
від відповідача: Лях І.М. представник, Виписка з ЄДР від 07.11.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія " Нафтогаз Трейдинг"
до Коростишівської міської ради
про стягнення 26 188, 11 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарським судом Житомирської області відповідно до ухвали суду від 30.12.2024 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Коростишівської міської ради про стягнення 26 188, 11 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначив на 11.02.2025 о 12:00.
Суд ухвалою від 15.01.2025 ухвалив провести судове засідання 11.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю уповноваженого представника позивача адвоката Олени Бернацької.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з позовом до Відповідача Коростишівської міської ради про стягнення 26188,11грн, з яких: 9882,68грн основного боргу, 11230,81грн пені, 1097,22грн 3% річних, 3977,40грн інфляційних втрат (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
В обґрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №05-1212/21-БО-Т. На виконання умов вказаного Договору протягом листопада-грудня 2021, січня-квітня, жовтня-грудня 2022 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 508 585, 77 грн.
У позові Позивач доводить, що Відповідач розрахувався за поставку природного газу у листопаді-грудні 2021, січні-квітні, жовтні-листопада 2022, однак не провів розрахунки за використаний природний газ у грудні 2022 на суму 9882,68 грн.
Позивач у позові доводить, що з урахуванням суми та строку прострочення оплати основного боргу Відповідача за договором, нараховано пеню в розмірі 11 230, 81 грн.
У позові Позивач доводить, що додатково застосовано до Відповідача приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних на суму 1097,22грн та 3977,40грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними та доводить, що Відповідач розрахувався за поставку природного газу у листопаді-грудні 2021, січні-квітні, жовтні-листопаді 2022 в повному обсязі. У грудні 2022 від Позивача надійшов рахунок -фактура №05-1212/21-БО/12/2 від 26.12.2022 в якому вказано платіж за грудень в розмірі 84 424,82 грн.
Відповідач стверджує, що міська рада здійснила оплату згідно вказаного рахунку-фактури в повному обсязі згідно платіжного доручення №1829 від 28.12.2022.
Відповідач доводить, що у розділі 11 Договору визначено, що у разі виникнення спорів (розбіжностей), сторони зобов'язуються розв'язати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку. Позивач, маючи грошові претензії до міської ради не ініціював переговорів, тобто не здійснив досудове врегулювання спору, чим було порушено умовам Договору та ст. 19 ГПК України, тобто, не було здійснено налагодження комунікації та проведення переговорів.
Відповідач стверджує, що строк дії Договору закінчився 31.12.2022, свої зобов'язання по сплаті коштів виконав.
У відзиві Відповідач вважає порушенням законодавства нарахування Позивачем штрафних санкцій на суму боргу грудня 2022 за весь період дії Договору.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що згідно з пунктом 2.1. Договору споживач замовив на грудень 2022 обсяг газу у кількості 5.1. тис м. куб. Розділом 5 Договору погоджено порядок та умови проведення розрахунків: оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту (актів) приймання-передачі природного газу, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору.
Позивач наголошує, що ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16554,00 грн. Таким чином, загальна вартість замовленого природного газу складає 5.1. тис. м. куб х 16 554, 00 = 84 424, 82 грн.
У відповіді на відзив Позивач доводить, що оскільки споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду, акт приймання-передачі газу оформлюється після закінчення розрахункового періоду, 26.12.2022 постачальником було оформлено рахунок-фактуру та направлено Споживачу. Із акту приймання-передачі природного газу за грудень 2022 підписаного обома сторонами вбачається, що фактичний обсяг споживання становить 5,69700 тис. м. куб. Ціна природного газу 16 554, 00 грн. загальна вартість спожитого газу у грудні 2022 складає: 5,69700 тис. м. куб х 16 554,00 = 94 307,50 грн. Споживачем сплачено за газ за грудень 84424,82грн, сума боргу за використаний природний газ за грудень 2022 складає 94307,50 - 84 424, 82 = 9 882,68 грн. Оскільки Споживач спожив більше газу ніж замовив, здійснив оплату замовленого, а не фактичного обсягу природного газу, останній порушив умови Договору визначені у розділі 5 щодо строків розрахунків.
Позивач на спростування доводів Відповідача щодо стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат зазначає, що якщо в договорі не визначено розмір процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач щодо стягнення пені вказує на приписи п. 8.4. Договору в якому визначено, що споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Позивач стверджує, що Відповідач визнає споживання природного газу, відповідно і основної заборгованості.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
1. 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (як постачальник) та Коростишівська міська рада (як споживач) був укладений Договір №05-1212/21-БО-Т постачання природного газу відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (тут і далі за текстом - Договір постачання природного газу від 22.11.2021).
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 35,5 тис. куб. метрів в т.ч. по місяцях згідно визначеного сторонами періоди (п. 2.1. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (підп. 2.1.3. п. 2.1. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: - ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 42 грн.; - крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%; - крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554, 00грн (п. 4.1. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 489 722, 50 грн., крім того ПДВ 97 944, 50 грн., разом з ПДВ - 587 667, 00 грн. (п. 4.3. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (п. 5.1. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору (абз. 1,2 п. 5.3. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору постачання природного газу від 22.11.2021).
Строк дії Договору постачання природного газу від 22.11.2021, згідно п. 13.1. якого, - з дати його укладання і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
2. Факт поставки Позивачем Відповідачу природного газу в період листопада-грудня 2021 підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 28 025,91грн та від 31.12.2021 на суму 80154,44грн; за період з січня-квітня 2022 підтверджується актами від 31.01.2022 на суму 76 843, 66грн, від 28.02.2022 на суму 50 688, 34грн; від 31.03.2022 на суму 79 012, 22грн; від 25.04.2022 на суму 71,11грн (коригування); від 30.04.2022 на суму 14 587, 49грн; за період жовтня-грудня 2022 підтверджується актами від 31.10.2022 на суму 8161,07грн, від 30.11.2022 на суму 76 876,25грн, від 31.12.2022 на суму 94307, 50грн.
Оскільки Відповідач зобов'язання з оплати фактично спожитого природного газу виконав частково, тоді як недоплата складає 9882,68грн, Позивач звернувся з позовом до Суду про примусове стягнення як суми основного боргу, так і 11230,81грн пені, 1097,22грн 3% річних та 3 977,40грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
2. Укладений між сторонами Договір постачання природного газу від 22.11.2021 за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).
Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що сторони у п. 5.1. Договору постачання природного газу від 22.11.2021 визначили порядок оплати за розрахунковий період за отриманий природний газ.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
3. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
4. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).
Отже, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.
5. Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Водночас, згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням зазначеного, добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору.
6. Згідно ст. 599 ЦК України визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
7. Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).
8. Судом встановлено, що за грудень 2022 за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 нараховано до сплати Відповідачу 94307,50грн, в свою чергу останній згідно платіжного доручення №1829 від 28.12.2022 сплатив кошти за отриманий природний газ на суму 84424,82грн на підставі рахунку-фактури №05-1212/21-БО-Т/12/2 від 26.12.2022.
Докази на підтвердження сплати залишку коштів за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 9882,68грн (94307,50грн - 84424,82грн) матеріали справи не містять.
9. З урахуванням наведеного, Суд визнає доведеною обставину про стягнення основного боргу за поставлений природний газ за грудень 2022 на суму 9882,68грн.
10. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 11230,81 грн.
Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 №910/17753/18, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19; від 10.09.2020 у справі №916/1777/19).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).
Сторони у п. 7.2. Договору постачання природного газу від 22.11.2021 погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, тобто не відступлено від загального правила ч. 6 ст. 232 ГК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені на суму 11 230, 81грн, Суд визнав останній арифметично правильним.
11. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 1097,22грн та інфляційних втрат на суму 3 977, 40 грн.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).
З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 3% річних на суму 1 097, 22грн та інфляційних втрат на суму 3977,40грн в повному обсязі.
12. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За наслідками вирішення спору Позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо їх складу та розміру.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до Суду Позивач сплатив судовий збір на суму 2 422, 40 грн. з урахуванням ціни позову та понижуючого коефіцієнту згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
За наслідками вирішення спору, Суд покладає судовий збір на Відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Коростишівської міської ради (вул. Дарбіняна, буд. 11, м. Коростишів, Житомирського р-ну, Житомирської області, 12501, код ЄДРПОУ 04053660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676):
- 9 882, 68грн основного боргу;
- 11 230, 81грн пені;
- 1 097, 22грн 3% річних;
- 3 977, 40грн інфляційних втрат;
- 2 422, 40грн судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 13.02.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2-3 сторонам (через Ел. суд)