Іменем України
11 лютого 2024 року
м. Харків
справа № 2033/2-108/11 (4-с/645/7/24)
провадження № 22-ц/818/704/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
при секретарі Сізоновій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на дії державного виконавця Відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зацікавлені особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , АТ «ВТБ Банк»,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року, постановлене суддею Ульяніч І.В.
У травні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду із скаргою, в якій просило визнати дії Головного державного виконавця Пересичанської Я.В. щодо зменшення суми заборгованості за рішенням суду протиправними; скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 48946197 від 17.11.2022 в частині визначення залишку суми заборгованості у розмірі 298401,24 грн. та виконавчого збору 29840,13 грн.; зобов'язати Відділ Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни у постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню ВП № 48946197 та зазначити залишок нестягнутої суми заборгованості за рішенням суду 1531996,70 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Універсал банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що на примусовому виконанні у Відділі Примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження ВП 48946197 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» у розмірі 1 531 996,70 грн. 17.11.2022 року головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, при цьому державний виконавець безпідставно зменшив залишок нестягнутої суми боргу, за виконавчим документом до 298401,24 грн., виконавчого збору 29840,13 грн. АТ «Універсал Банк» категорично не погоджується з вказаною постановою в частині зазначеного Головним державним виконавцем залишку не стягнутої суми боргу, оскільки це є порушенням права банку на задоволення своїх вимог визначених рішенням суду. наголошує, що доводи стосовно перерахунку коштів на рахунок ПАТ «ВТБ Банк» є безпідставними, оскільки АТ «Універсал Банк» не є розпорядником їх рахунків.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що скасування постанови про повернення виконавчого документа в частині визначення залишку суми заборгованості у розмірі 298 401,24 грн. та виконавчого збору у сумі 29840,13 грн., зобов'язавши внести зміни, зазначивши залишок нестягнутої суми заборгованості у розмірі 1531996,70 грн., призведе до порушення конституційних прав, учасників виконавчого провадження, зловживанням стягувача в частині, що у майбутньому може призвести до подвійного стягнення за одним і тим самим виконавчим документом. Кошти, які були отримані у ході виконання рішення суду були перераховані на рахунок ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», і не повернуті на рахунок виконавчої служби.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управляння забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, перебувало виконавче провадження ВП 48946197, з примусового виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ВТБ Банк» у розмірі 1 531 996,70 грн.
В ході виконання рішення суду державними виконавцями відділу було описано нерухоме майно боржника та продано шляхом проведення прилюдних торгів ДП «СЕТАМ».
Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 27.03.2019 року переможцем електронних торгів було перераховано суму в розмірі 1 428 500,00 грн. на депозитний рахунок відділу 20.03.2019 року, як сплату за лот.
26.03.2019 державним виконавцем відділу було перераховано кошти в розмірі 1 233 595,46 грн. на користь стягувача - АТ «ВТБ Банк» , 123 359,54 грн. на користь стягувача АТ «ВТБ Банк», 123 359,54 грн. виконавчого збору до Державного бюджету України та 120,00 грн. витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями № 469, №470, №471 від 28.03.2019.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2021 за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», в особі Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість у розмірі 1 531 996 (один мільйон п'ятсот тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 70 коп., замінено стягувача Акціонерне Товариство «ВТБ Банк», на його правонаступника - Акціонерне товариство «Універсал Банк».
Постановою Харківського апеляційного суду, справа за №640/6459/19 від 05.10.2021 року, визнано недійсними електронні торги та недійсним акт про реалізацію нерухомого майна та свідоцтво про придбання з прилюднних торгів за номером лоту №331372, які відбулися 11.03.2019 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 ..
Згідно постанови від 17.11.2022 року головним державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу АТ "УніверсалБанк". Відповідно до постанови державним виконавцем встановлено, що до відділу надійшла заява стягувача АТ «Універсал Банк» про повернення виконавчого листа без виконання на підставі ч.1, п.1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Залишок настягнутої суми боргу, за виконавчим документом складає 298401,24 грн., виконавчого збору 29840,13 грн.
29.11.2022 державним виконавцем скеровано вимогу до АТ «Універсал Банк» щодо можливості повернення грошових коштів банком, що став правонаступником АТ «ВТБ Банк», які були перераховані державним виконавцем 26.03.2019 року на рахунок стягувача АТ «ВТБ Банк» у розмірі 1233595,46 грн., у зв'язку із визнанням торгів, які відбулись 11.03.2019 року з реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , недійсними.
Крім того, з повідомлення АТ «Універсал Банк» від 15.02.2024 р. за №1489, убачається, що кошти від органу ДВС отримав первісний, а не новий кредитор. Отже, саме первісний кредитор безпідставно збагатився за рахунок органу ДВС. Новий кредитор набув по факту від первісного право вимоги до боржника про стягнення залишку боргу, а не коштів, які отримав первісний кредитор від органу ДВС. Чинний кредитор від органу ДВС нічого не отримував. Тому відсутні правові підстави для повернення АТ «Універсал Банк» коштів до органу ДВС, які фактично він не отримував.
З повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2024 р. за №60-2284/24 щодо повернення на депозитний рахунок Відділу ДВС грошових коштів у розмірі 1 233 595,46 грн., що були перераховані державним виконавцем Відділу на рахунок АТ «ВТБ Банк», згідно платіжного доручення №469 від 29.03.2019, вбачається, що кошти, які надійшли на рахунок АТ «ВТБ Банк» в рамках виконавчого провадження №48946197, були спрямовані на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 за кредитним договором № 28Ф-ІК-5 від 10.04.2008 року, на виконання рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29.03.2011 року № 2-108/11. Станом на дату зарахування на накопичувальний рахунок АТ «ВТБ БАНК» коштів в рамках виконавчого провадження №48946197, електронні торги за номером лоту №331372, які відбулися 11.03.2019, були дійсними, а, відтак, всі дії банку були вчинені в рамках діючого законодавства. При цьому, згідно змісту п.3.4 глави 2 розділу V Положення №2 на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації, а також повернення ініціатору переказу коштів відповідно до законодавства про переказ коштів і покупцю активу(ів) майна банку у випадках, визначених цим Положенням. Так, кошти одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній статтею 52 Закону. Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. За змістом статті 49 Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК». Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, на підставі його заяви.
Таким чином винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу із зазначенням залишку нестягнутої суми заборгованості, за виконавчим документом в розмірі - 298401,24 грн., та виконавчого збору - 29840,13 грн. є правомірним.
За частиною 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, дії державного виконавця виконавця щодо повернення виконавчого листа із зазначенням суми недостягнутої суми боргу є правомірними, у зв'язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 13.02.2025 року.