Справа № 524/798/21 Номер провадження 22-ц/814/463/25Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
10 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Чалап Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість по кредитному договору від 21.02.2020, розмір якої станом на 02.11.2020 складає 36115,22 грн., а також понесені судові витрати по справі.
Вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що остання разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору позичальник отримала кредит в розмір 30000 грн. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 02.11.2020 р. виникла заборгованість в розмірі 36115, 22 грн., яка являє собою загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 21.02.2020 в розмірі 36115,22 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 2270 грн.
Рішення суду обґрунтовано встановленим фактом укладання кредитного договору між сторонами та неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої доведений банком належними та допустимими доказами.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Чалап С.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вважає, що банк не довів належними, допустимими та достовірними доказами, що відповідач при складанні анкети-заяви ознайомився саме з наданими до позовної заяви умовами та правилами надання банківських послуг, а також невідомо на яких умовах, з якими відсотками та штрафними санкціями погодилась ОСОБА_1 як споживач банківських послуг під час підписання анкети-заяви.
Наведені обставини, на думку апелянта, виключають правові підстави для задоволення позову.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.02.2020 на підставі поданої анкети-заяви до договору про надання банківських послуг між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала 30000 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 02.11.2020 виникла заборгованість в розмірі 36115,22 грн., яку він визначив як заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту).
При цьому, банком вимоги про стягнення з відповідача відсотків (в тому числі і прострочених) за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення зобов'язань - не заявлялись.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд встановив як факт укладання кредитного договору між банком та позичальником ОСОБА_1 , так і неналежне виконання останньою умов договору, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої доводиться наданими банком доказами.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаним висновком суду.
Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Особливістю проекту «Monobank» є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно, без відділень.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус: джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання позичальника відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомлена, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
У п. 6 Анкети-заяви відповідач вказала, що просить вважати наведений у Анкеті-заяві зразок її власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно договору. Відповідач підтвердила в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису.
На виконання умов кредитного договору банк відкрив на ім'я позичальника ОСОБА_1 рахунок та видав банківську карту НОМЕР_1 , зі строком дії 0624, якою відповідач активно користувалась.
Встановлені обставини свідчать про те, що між сторонами існують врегульовані положеннями ст.1054 ЦК України кредитні правовідносини, згідно яких банк надав грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, тоді як відповідач не повернула кредит та проценти у строки, визначені умовами договору.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підставі для стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з стягненням з відповідача заявленої банком заборгованості в розмірі 36115,22 грн., яку кредитор визначив як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Так, в своїй позовній заяві банк заявив вимогу про стягнення заборгованості, що складається з тіла кредиту в сумі 36115,22 грн., на підтвердження чого надав розрахунок заборгованості, зазначивши в ньому «загальний залишок заборгованості за відсотками - 0», «заборгованість за пенею та комісією -0».
Між тим, заперечуючи викладену у відзиві відповідача позицію, банк приєднав до справи виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 .
Як вбачається з руху коштів по картці відповідача, їй був наданий кредитний ліміт в розмірі 30000 грн., який фактично використаний останньою 04.03.2020 через касу ТАСКОМБАНК, а 17.03.2020 р. та 19.03.2020 р. - в торгівельних мережах.
В подальшому, банком здійснювалось списання з рахунку позичальника відсотків за травень, червень, липень та серпень 2020 року. Загальний розмір списаних банком відсотків складає 6115,22 грн., що доводиться наданим позивачем рухом коштів по картці позичальника ОСОБА_1 .
В даному випадку матеріалами справи доводиться, що позичальник за умовами договору отримала кредитні кошти на суму 30000 грн., що становить тіло кредиту, тоді як приєднані позивачем до тіла кредиту є відсотками, які нараховувались банком, а потім - 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020 та 01.09.2020 здійснювалось їх списання з рахунку позивальника (а.с.57).
Таким чином, до стягнення з позивальника підлягає 30000 грн. як заборгованість по тілу кредиту, тоді як підстав для стягнення 6115,22 грн., які за своєю правовою природою є відсотками за користування кредитом - по справі не має, оскільки позивачем не заявлялись вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, а відтак їх стягнення судом першої інстанції здійснено з порушенням принципу диспозитивності.
Враховуючи, що позивачем було доведено отримання відповідачем кредиту в розмірі 30000 грн., останні підлягають до стягнення як заборгованість по тілу кредиту, тоді як заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6115,22 грн. банком не доведена та фактично є заборгованістю по нарахованим відсоткам, щодо яких вимогу про їх стягнення банк відповідачу не пред'являв.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості в сумі 36155,22 грн., в зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості з 36115,22 грн. до 30000 грн.
Зважаючи на зміну рішення суду та задоволення позову на 83%, в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні і стягнута сума судового збору в межах задоволених позовних вимог, шляхом її зменшення з 2270 грн. до 1884 грн.
Оскільки за результатами перегляду апеляційної скарги, остання була частково задоволена, з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 578,85 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Чалап Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2021 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 21.02.2020 з 36115,22 грн. до 30000 грн.
Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму судового збору з 2270 грн. до 1884 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги 578,85 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.
Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин