Справа № 552/5788/23 Номер провадження 22-ц/814/145/25Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
04 лютого 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.
секретар: Сальна Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Артеменко Альони Олександрівни
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2024 року, ухвалене суддею Турченко Т.В.,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Артеменко А.О., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив встановити додатковий шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 .
За життя батько 04.06.2018 року склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів сину ОСОБА_1 .
На день смерті батька ОСОБА_1 не проживав з ним та не був зареєстрованим разом з ним за однією адресою.
25.08.2023 року ОСОБА_4 за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Першої полтавської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , проте, постановою від 25.08.2023 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з тим, що не подано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії та пропущено шестимісячний строк звернення з заявою про прийняття спадщини.
Вказано, що позивач не міг вчасно подати відповідні документи, оскільки з 2021 року відкрив Шенгенську візу та працює водієм за кордоном по теперешній час, тому у зв'язку з зайнятістю по роботі не міг вчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Окрім того, на причину пропуску строку для прийняття спадщини вплинув тяжкий моральний стан, який виник після смерті батька та військової агресії рф проти України.
Також зазначено, що внаслідок ведення на території України воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164 було змінено особливості спадкування під час воєнного стану, зокрема зупинено перебіг строку прийняття спадщини на час воєнного стану, що надано позивачу отримати обґрунтовані правові очікування з реалізації прав спадкування.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено у зв'язку з безпідставністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Артеменко А.О., просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Гудзь Л.Г. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-9).
04 червня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок його смерті усе майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також усе те, на що він за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно довіреності, виданої 10 липня 2023 року у м. Гданськ республіки Польща, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником при веденні справ з оформлення його спадкових справ на нерухоме майно, яке залишилося після смерті його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 14-15).
Постановою державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Шестун Н.Г. від 25.08.2023, відмовлено ОСОБА_4 , представнику ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (а.с. 13).
З матеріалів спадкової справи № 66/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 (а.с. 39).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пропуск позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини не пов'язаний з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Виходячи з вищевикладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті батька ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 як на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини посилався на те, що проживав тривалий час в іншій країні.
Проте, саме по собі проживання спадкоємців за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку.
Згідно з підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
Виходячи із сталої судової практики, проживання за кордоном не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 11 лютого 2019 року в справі № 460/2967/15-ц, провадження № 61-29447 св 18, від 15 лютого 2021 року в справі № 569/12599/18, провадження № 61-7798 св 19, від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19, провадження №61-10896 св 21,від 08 червня 2022 року в справі № 571/731/21, провадження № 61-3430 св 22, від 27 червня 2022 року в справі № 202/1188/19, провадження № 61-11828 св 21, від 14 листопада 2022 року в справі № 148/1923/20, провадження№ 61-3145 св 22.
Посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Артеменко Альони Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді Г. Л. Карпушин
В. П. Пікуль