справа № 361/11040/23
провадження № 2/361/2161/24
26.11.2024
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Друга броварська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Друга броварська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив суд визнати за ним право власності на 5/12 часток житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, зокрема, на частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який збудований та перебудований його батьками за час шлюбу та був спільним майном подружжя: його матері ОСОБА_5 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-313/11 за його рідною сестрою ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті їхньої матері ОСОБА_5 визнано право власності на частку вказаного житлового будинку із господарськими будівлями.
Відповідно до заповіту від 17 вересня 2002 року ОСОБА_4 все своє майно заповідав йому (позивачу).
Відповідно до спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкоємцями після його смерті є два його сини: він, ОСОБА_1 , за вказаним вище заповітом та його брат ОСОБА_6 за законом на обов'язкову частку згідно із ст. 1241 ЦК України, який мав першу групу інвалідності.
Його брат ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після його смерті за законом прийняла його дочка ОСОБА_3 на частку спадкового майна.
Таким чином, розмір часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить: відповідача ОСОБА_2 - частка; відповідача ОСОБА_3 - частка від частки, тобто 1/12 частка, та його позивача ОСОБА_1 - 5/6 часток від частки, тобто 5/12 часток.
За життя батько ОСОБА_4 право власності на належну йому частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами за вказаною вище адресою не зареєстрував, тому позивач змушений був звернутися до суду з цим позовом про визнання за ним у порядку спадкування за заповітом права власності на 5/12 часток нерухомого майна.
У липні 2024 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 , у якому вона, враховуючи уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 1/12 частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_6 , який є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та рідним братом позивача ОСОБА_1 , відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, зокрема, на частку від частки належної його померлому батькові ОСОБА_4 частки зазначеного житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, на яку ОСОБА_6 мав право за законом згідно із ст. 1241 ЦК України, яку він прийняв, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, проте своїх прав на цю частку нерухомого майна за життя не оформив, тому вона змушена була звернутися до суду з цим зустрічним позовом.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Маковій В.В. у суді первісний позов підтримали, просили суд його задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 визнали, проти його задоволення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_3 у суді первісний позов ОСОБА_1 визнала, проти його задоволення не заперечувала, просила суд задовольнити також заявлений нею зустрічний позов.
Відповідач ОСОБА_2 у суді проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 не заперечувала.
Третя особа Друга броварська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за відсутності їхнього представника, у зв'язку з надмірним навантаженням.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання позивачем зустрічного позову і відповідачем первісного позову вимогам закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення первісного і зустрічного позовів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2011 року, ухваленим у цивільній справі № 2-313/11, що набрало законної сили, було встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 із 13 лютого 1947 року перебували у шлюбі, у 1956 році ними у період шлюбу як подружжям був збудований житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами: сарай, погріб, вбиральня, колодязь та огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який у подальшому перебудований у шлюбі, тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 , частки чоловіка і дружини у цьому майні є рівними, тобто кожному із них належало по частки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, зокрема, на частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із заповітом від 03 грудня 2001 року ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповідала дочці ОСОБА_2 .
Зазначеним рішенням суду від 21 лютого 2011 року у справі № 2-313/11 встановлено факт, що ОСОБА_2 , 1954 року народження, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цим же рішенням суду за ОСОБА_2 визнано у порядку спадкування за заповітом право власності на частку домоволодіння в АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку “А-1», загальною площею 105,5 м2, житловою площею 68,6 м2, та надвірних будівель і споруд: сарай “Б», погріб “В», вбиральня “Г», колодязь “К» та огорожа “N».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, зокрема, на іншу частку зазначеного вище житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із заповітом від 17 вересня 2002 року, посвідченим Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, зареєстрованим у реєстрі за № 304, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповідав синові ОСОБА_1 , позивачу у даній справі.
Із матеріалів спадкової справи № 1009 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної Броварською районною державною нотаріальною конторою Київської області, вбачається, що 07 жовтня 2008 року після смерті батька, зокрема, спірної частки вказаного житлового будинку, до цієї нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернуся син померлого ОСОБА_1 .
Також 26 листопада 2008 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька згідно із вимогами ст. 1241 ЦК України подав інший син спадкодавця ОСОБА_6 , який мав першу групу інвалідності та право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі частки.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_2 права на обов'язкову частку у спадщині не мала.
ІНФОРМАЦІЯ_3 син спадкодавця ОСОБА_6 помер.
Із листа Другої броварської державної нотаріальної контори від 16 листопада 2023 року за вих. № 3538/01-16, направленого на адресу позивача ОСОБА_1 , вбачається, що згідно із матеріалами спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкоємцем на частку згідно із ст. 1241 ЦК України є син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину за законом відповідно до заяви за № 212, що надійшла на адресу нотаріальної контори 26 листопада 2008 року, на обов'язкову частку після смерті батька.
Також у даному листі зазначено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після його смерті прийняла дочка ОСОБА_3 згідно із спадковою справою № 182 за 2014 рік. Тобто спадкоємцем на частку спадкового майна, що належало ОСОБА_4 , був також його син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті свого батька, але юридично своїх прав він не оформив, після смерті останнього спадщину за законом прийняла його дочка ОСОБА_3 .
Згідно із ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У ч. 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди до спадкоємців є набуття спадкодавцем за життя зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено міжнародний принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне, мирне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Суд встановив, що спадкодавцеві ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті належала частка житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , є: син ОСОБА_1 за заповітом від 17 вересня 2002 року та син ОСОБА_6 за законом на частку відповідно до ст. 1241 ЦК України як обов'язкову частку у спадщині, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та юридично своїх прав не оформив, після смерті останнього належну йому за законом частку спірного спадкового майна прийняла дочка померлого ОСОБА_3 .
Враховуючи наведені обставини справи, судом встановлено, що частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала одному із подружжя (дружині), успадкувала за заповітом ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , іншу частку цього нерухомого майна, яка є предметом позову та належала іншому із подружжя (чоловікові) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкували двоє його синів: ОСОБА_1 за заповітом - 5/6 часток від частки та ОСОБА_6 за законом - частку від частки спадкового майна, що від усього вказаного житлового будинку становить відповідно 5/12 та 1/12 часток цього спірного спадкового нерухомого майна за зазначеною вище адресою.
Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 за законом на зазначену вище 1/12 частку вказаного житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, на яку за життя спадкоємець своїх прав юридично не оформив, прийняла його дочка ОСОБА_3 , відповідач і позивач за зустрічним позовом у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом п. 1. ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Комунальне підприємство Київської обласної ради “Київське обласне бюро технічної інвентаризації» листом від 11 жовтня 2023 року за № 1023037/2 повідомило, що відповідно до наявної інформації станом на 01 січня 2013 року реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_4 відсутня.
Броварська районна державна нотаріальна контора листом від 16 листопада 2023 року за вих. № 3538/01-16 повідомила позивача ОСОБА_1 про те, що якщо при житті власника житлового будинку (частини будинку) право власності на нерухоме майно не оформлялось та не реєструвалось спадкоємцю необхідно звертатися до суду по питанню визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, оскільки згідно із ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент смерті.
У разі відсутності державної реєстрації за спадкодавцем права власності на спадкове нерухоме майно, спадкоємці, які прийняли спадщину в установленому законом порядку, мають право на оформлення своїх спадкових прав.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_3 ґрунтується на вимогах закону та підлягають задоволенню в межах заявлених ними вимог.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 82, 89, 206 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Первісний і зустрічний позови задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 5/12 часток житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/12 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.