справа № 361/5231/24
провадження № 2/361/4007/24
13.11.2024
Іменем України
13 листопада 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який зареєстрований в реєстрі за № 55615, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс») суми заборгованості за кредитним договором № 835331829 від 09 січня 2019 року в загальному розмірі 20154 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 55615, про стягнення з нього на користь ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 835331829 від 09 січня 2019 року в розмірі 20154 грн.
Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства, зокрема, зазначена у цьому виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є необґрунтованою і безпідставною, її розмір ним не визнається та є спірним, приватний нотаріус не перевірив безспірність суми заборгованості, жодної письмової вимоги (повідомлення) від кредитора він не отримував, тому був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність суми заборгованості та можливості оспорити пред'явлені до нього вимоги, надати свої заперечення щодо заявленої відповідачем ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» суми заборгованості.
Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України, після закінчення строків для надання сторонами відповідних заяв по суті справи, визначених в ухвалі про відкриття провадження у справі.
26 березня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» подано до суду додаткові пояснення на позов, у яких просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та у стягненні на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки заявлена сума є неспівмірною.
Треті особи: приватний нотаріус Горай О.С. та приватний виконавець Голяченко І.П. своїм правом на подання до суду письмових пояснень не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 55615, про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним № 835331829 від 09 січня 2019 року станом на 05 серпня 2020 року в розмірі 18954 грн. та витрат за вчинення цього виконавчого напису в розмірі 1200 грн., всього - 20154 грн.
Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 невиплачені ним у строк грошові кошти на користь ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» за кредитним договором № 835331829 від 09 січня 2019 року в загальному розмірі 20154 грн., якому Товариством з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, якому Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео швидка фінансова допомога» було відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року за вказаним вище кредитним договором.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса від 28 вересня 2020 року за № 55615 є незаконним і таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України “Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
У ч. 1 ст. 1 Закону України “Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
У ч. 1 ст. 87 Закону України “Про нотаріат», п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України “Про нотаріат», п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», Перелік доповнено новим розділом такого змісту: “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідчені не були.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови № 7 від 20 травня 2013 року “Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Оспорюваний виконавчий напис за № 55615 вчинений нотаріусом 28 вересня 2020 року, тобто уже тоді коли діяла редакція Переліку № 1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз'яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання йому стягувачем документів, які згідно із Переліком № 1172 є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оспорювання виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» своїм правом на спростування заявлених вимог позивачем ОСОБА_1 не скористалося, докази на спростування позовних вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких був вчинений виконавчий напис, нотаріально посвідчений договір, що став підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом, виписки по рахунку, розрахунок суми заборгованості позивача ОСОБА_1 до суду не подавало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих приватному нотаріусу Гораю О.С. документів для вчинення оспорюваного виконавчого напису, відповідність заборгованості тій сумі, що вказана у виконавчому написі, та перевірити дотримання строку для її стягнення, враховуючи, що позивач категорично заперечує зазначену приватним нотаріусом у виконавчому написі суму заборгованості.
Відповідачем ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» не надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С. були подані відомості про безспірність суми заборгованості, докази надсилання ОСОБА_1 досудових вимог про виконання ним зобов'язань за заборгованістю, що позбавило позивача процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що зазначена нотаріусом у виконавчому написі сума заборгованості позивача ОСОБА_1 перед відповідачем ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» є безспірною.
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. за реєстровим № 55615, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 18954 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1200 грн., всього - 20154 грн., не відповідає вимогам закону, тому оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про розподіл заявлених позивачем ОСОБА_1 понесених ним у справі судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження отриманої у справі правничої допомоги позивач ОСОБА_1 подав до суду договір № 21-05-24/1 про надання правової допомоги, укладений між ним та адвокатом Вишковським Є.Л.; акт прийому-передачі наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за цим договором.
Із акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатом Вишковським Є.Л. надано ОСОБА_1 правничу допомогу, зокрема, консультація, складання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, складання заяви про забезпечення позову, витребування у приватного виконавця додаткових документів, які не були розміщенні в електронному реєстрі виконавчих проваджень, загальна вартість якої становить 5000 грн.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що заявлена сума відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов'язана з розглядом судом цієї справи; цей розмір витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, підтверджений належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що з відповідача ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає складності справи, виконаній адвокатом роботі (наданим послугам), обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та ціні позову.
Відповідач ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс», заперечуючи проти стягнення на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката, не довело суду неспівмірність цих витрат, тому доводи відповідача суд до уваги не приймає.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову (1211 грн. 20 коп.) та заяви про забезпечення позову (605 грн. 60 коп.) судовий збір у загальному розмірі 1816 грн. 80 коп.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 55615, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, заборгованості за кредитним договором № 835331829 від 09 січня 2019 року в загальному розмірі 20154 (двадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.