Справа № 202/1127/25
Провадження № 1-кп/202/1024/2025
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді Волошина Є.В.,
за участю секретаря Стороженко Є.О.,
прокурора Дзюбенка Р.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська клопотання прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010003190 від 20 січня 2025 року за ч.5 ст.407 КК України-
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
У відповідності до ст.ст.17,65 Конституції України ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст.11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п.1,3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
В порушення наведених вище вимог законодавства, чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2022 №232 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 2 парашутно-десантного взводу 2 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Таким чином, ОСОБА_1 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Проте, старший солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізаціїта проходячи військову службу на посаді старшого стрільця 2 парашутно-десантного взводу 2 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11,16,127,128,129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 28.08.2023, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце служби у АДРЕСА_1 , та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 06.01.2025, доки самостійно не з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК Українипідтримав та просив його задовольнити.
ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні також підтримав клопотання прокурора та просили звільнити його від кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засіданні, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
07 вересня 2024 набув сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Зокрема, указаним законом доповнено редакцію статті 401 КК України, а саме частиною 5 визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
При цьому, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч.2 ст.44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч.2 ст.285 КПК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з ч.3 ст.285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Абзацом 2 ч.2 ст.286 КПК України передбачено, що у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно з ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Згідно з положень ч.5 ст.401 КК України підставою цього виду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язкова сукупність таких умов, як: особа вчинила кримінальне правопорушення вперше; кримінальне правопорушення передбачене статтями 407,408 КК України вчинене під час дії воєнного стану; особа, яка вчинила таке кримінальне правопорушення, добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби; наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України, при цьому добровільно звернувся з клопотанням про намір продовжити проходження військової служби, отримав письмову згоду командира частини про продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , а тому суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України та закриття кримінального провадження.
Окрім того, оскільки ОСОБА_1 на час інкримінованого злочину проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , а звертаючись до суду із клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності отримав згоду командира іншої військової частини, на підставі положень ч.3 ст.288 КПК України, суд зобов'язаний після набрання ухвалою законної сили зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 невідкладно поновити ОСОБА_1 на військову службу у військову частину НОМЕР_3 , а ОСОБА_1 зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Керуючись ст.ст.285,286,288,369,372,376,395 КПК України, ч.5 ст.401 КК України, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Кримінальне провадження №62025050010003190 від 20 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України закрити на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Після набрання ухвалою законної сили - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 невідкладно поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військову службу у військову частину НОМЕР_3 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Волошин Є.В.