Рівненський апеляційний суд
Іменем України
06 лютого 2025 року м. Рівне
Справа № 569/7815/24
Провадження № 11-кп/4815/337/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України ( далі - КК), у кримінальному провадженні №12023181010003320,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17 березня 2025 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вказане судове рішення та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування цих вимог зазначив, що судом в прийнятому рішенні не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під варто, а посилання лише на тяжкість вчиненого злочину не є об'єктивним та суперечить практиці ЄСПЛ. Вказує, що вина ОСОБА_5 в інкриміноавному злочині недоведена та її дії неправильно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК, оскільки її дії були спрамовані на самозахист.
Вважає, що прокурором не надано доказів перешкоджання кримінальному
провадженню чи переховування від органів досудового розслідування та суду, тиску на свідків, які допитані судом, знищення, переховування чи спотворення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, чи перешкоджання здійснення судового розгляду іншим чином.
Зазначив, що обвинувачена має постійне місце проживання у разі обрання менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, що свідить про дотримання її процесуальних обов'язків та міцність соціальних зв'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченій виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження № №12023181010003320 від 03.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК.
Доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченої не можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції при вирішенні питання запобіжного заходу, оскільки вирішення питання обгрунтованості обвинувачення здійснює суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, та грунтується на сукупності доказів, яким буде дана належна правова оцінка з дотриманням засад кримінального провадження, передбачених нормами КПК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченої даного виду запобіжного заходу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження, погоджується, що на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики наведені прокурором у цьому клопотанні, зокрема, незаконного впливу на свідків, переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення.
На даний час обвинуваченій відомі адреси проживання свідків, оскільки вони проживають в одній квартирі та будинку з ОСОБА_5 , а тому вона шляхом вмовлянь чи іншим чином зможе незаконно впливати чи здійснювати тиск на них з метою зміни чи відмови від дачі показань.
Також, зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе виїхати за межі м.Рівне, покинути територію України, не з'являтися на судові засідання, виклики слідчого чи прокурора, що свідчить на користь ризику переховування від суду та органів слідства.
Окрім того, судом правомірно враховано, що ОСОБА_5 не працює, в неї відсутній постійний заробіток, а тому існує цілком обгрунтований ризик вчинення нею інших кримінальних правопорушень.
У ході апеляційного розгляду прокурор повідомив, що розгляд місцевим судом даного кримінального провадження триває понад 2 роки та на даний час не завершено допиту свідків сторони обвинувачення.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема рішення у справі "Мацнеттер проти Австрії", підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.
При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Колегія суддів визнає, що встановлені місцевим судом ризики знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді і є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вказане дає підстави для висновку, що це судове рішення є законним, обґрунтованим, постановленим із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому на даний час підстав для його скасування й обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Водночас апеляційний суд зауважує що застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку. Саме на це звертає увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 Про це також зазначено і в рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»: «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…
...Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…».
У разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 цього запобіжного заходу місцевий суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2025 року, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3