печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19644/22-а
пров. 2-а-49/25
Категорія 129
10 лютого 2025 року Печерський районний суд міста Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа № 757/19644/22-а
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Заступник начальника ЦМУ ДМС в місті Києва та Київській області Петров Дмитро Васильович,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника ЦМУ ДМС в місті Києва та Київській області Петрова Дмитра Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
представник позивача - адвокат Ігольніков С. В.
представник відповідача - Чередніченко Є. І.
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати дії заступника начальника Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петрова Дмитра Васильовича протиправними, скасувати постанову серії №ПН МКМ №011045 від 05 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення громадянином Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності; зобов?язати Центральне Міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення сплаченого адміністративного штрафу у розмірі 5 100, 00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2588753445.1 від 05.07.2022 року.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що постановою №ПН МКМ 011045 від 05.07.2022 року, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ 011071 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді максимального штрафу 5 100, 00 грн, за порушення іноземцем правил перебування в Україні, що передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Громадянину Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управлінням Державної міграційної служби в місті Києві, видано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 25.02.2019 року, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина Туркменістану, на підставі навчання в Національному транспортному університеті України, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 1, м. Київ, 02000. Дата закінчення строку дії 15.02.2023 року.
04.07.2022 року о 12-30 год. по вул. Харківське шосе, 203, у м. Києві ОСОБА_1 при перевірці документів працівниками Національної поліції, та Державної міграційної служби, було повідомлено про скасування дії посвідки, та складено адміністративний протокол. Підстави скасування, та причини притягнення до адміністративної відповідальності громадянину Туркменістану повідомлені не були.
Також, вказує, що вилучення посвідки не було зафіксоване, права не роз'яснені, а також при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача Центральне Міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області позбавило можливості позивача внаслідок не володіння українською мовою розуміти наслідки дій суб'єкта владних повноважень щодо вирішення його питання правомірності перебування на території України.
05.07.2022 року ОСОБА_1 сплачено адміністративний штраф у розмірі 5 100, 00 грн, що підтверджується квитанцією 0.0.2588753445.1 від 05.07.2022 року.
Вважає, що постанова ПН МКМ №011045 від 05.07.2022, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, відсутність перекладача під час складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому постанова підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 21).
Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 22).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 25.09.2022 року (а. с. 24).
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України чудовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представнику (ч. 5 ст. 124 КАС України).
Статтею 127 КАС України визначено, що часом вручення повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомленими про розгляд даної справи.
03.11.2022 року надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що 04.07.2022 року, співробітниками Дарницького УП ГУНП у місті Києві, за адресою: АДРЕСА_2 (гурт.), було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України без законних на те підстав, в подальшому запрошено до службового приміщення ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області. 3 пояснень позивача вбачається, що він прибув до України 04.08.2019 року з приватною метою, через державний кордон України пункт пропуску «Бориспіль». Раніше в Україні позивача було документовано посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 25.02.2019 року, яку було скасовано 17.01.2022 року на підставі пункту 2 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322. 04.07.2022 року за порушення правил перебування іноземних громадян на території України, працівниками ЦМУ ДМС відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення МКМ №011071 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, на підставі якого винесено постанову МКМ №011045 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 5 100, 00 грн. Про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було відомо, що підтверджується його підписом у протоколі, де, окрім цього, своїм підписом іноземець підтвердив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення простить провести без його участі. В поясненнях, які надав позивач особисто під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення зазначено, що українську мову останній розуміє, послуг перекладача не потребує. Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище, відсутність у позивача підстав для подальшого перебування на території України свідчать про те, що ним порушенні вимоги ст. 4, ст. 9, ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З урахуванням викладених обставин, працівниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, 04.07.2022 року, відносно позивача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та зобов?язано залишити територію України не пізніше 14.07.2022 року. При цьому, в той же день, у позивача було відібрано розписку про отримання зазначеного вище рішення, в якій він зобов'язувався залишити територію України не пізніше 14.07.2022 року. Таким чином, вважає, що ЦМУ ДМС у м. Києва та Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України (а. с. 25-53).
07.11.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначає, що підстави скасування, та причини притягнення до адміністративної відповідальності громадянину Туркменістану повідомлені не були, вилучення посвідки не було зафіксоване, права не роз'яснені, перекладача не було залучено, а представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області надав підписати позивачу бланк протоколу, постанови, та наказав обов'язково сплатити максимальний штраф у розмірі 5100 грн, за наданими реквізитами, чи позбавив позивача права на захист (а. с. 54-60).
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що громадянину Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управлінням Державної міграційної служби в місті Києві видано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 25.02.2019 року, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина Туркменістану. Дата закінченням строку дії:15.02.2023 (а. с. 7, 37-38).
17.01.2022 року на підставі пункту 2 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 25.02.2019 року, видану громадянину Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 39).
04.07.2022 року за порушення правил перебування іноземних громадян на території України, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення МКМ №011071 за ч. 1 ст. 203 КУпАП (а. с. 42-43).
04.07.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 46-47).
Постановою про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ №011045 від 05.07.2022 року, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ №011071 від 04.07.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді максимального штрафу 5 100, 00 грн, за порушення іноземцем правил перебування в Україні, що передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП (а. с. 44-45).
05.07.2022 року ОСОБА_1 сплачено адміністративний штраф у розмірі 5 100, 00 грн, що підтверджується квитанцією 0.0.2588753445.1 від 05.07.2022 року (а. с. 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Згідно з ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 203 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Умови і порядок імміграції в Українуі ноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію», згідно з якого імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання (ст. 1 цього Закону).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання (ч. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до п. 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки.
Згідно з пп. 4 п. 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Пунктами 64-66 Порядку №322 передбачено, що Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
Копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 року (далі - Порядок № 150), а саме підпункту 2 пункту 2 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування. Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи, зокрема, заява іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в свою чергу, передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Адміністративні справи про порушення законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну (статті 200, 201, 203 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в'їзду-виїзду), згідно ст. 222-2 КУпАП розглядає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Згідно Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року №360, ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ через Міністерства внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції).
Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2013 року №825, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1654/24186, передбачає, що: особами, до яких застосовуються адміністративні стягнення за статями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років, посадові особи установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, до компетенції яких належить прийняття громадян, іноземців та осіб без громадянства на роботу та навчання, а також особи, які запросили в Україну іноземців або осіб без громадянства в приватних справах і надали їм житлову площу та порушили при цьому порядок їх перебування (п. 1.3. Інструкції).
Згідно з п. 2.1. Інструкції, уповноваженими посадовими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про затримання є працівники апарату ДМС України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи).
Уповноважені посадові особи складають протокол при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, згідно з формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
Отже, з огляду на вищевказане, вбачається, що протокол та оскаржувана постанова були складені уповноваженими на те особами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до змісту ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Так, судом встановлено, що 17.01.2020 року було скасовано посвідку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на тимчасове проживання в Україні, про що він був обізнаний та підтвердив у своїх поясненням від 04.07.2023 року (а. с. 41).
Жодних доказів, що позивач оскаржував рішення від 17.01.2020 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , ним не надано, а отже суд приходить до висновку, що вказане рішення є чинним.
Таким чином, оскільки станом на 04.07.2022 року у позивача не було законних підстав на перебування на території України, то діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень 04.07.2022 року правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП.
Окрім того, відповідачем дотримано вимог законодавства і при винесенні оспорюваної постанови від 04.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення на позивача, оскільки посадовою особою, яка винесла постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, і накладено штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті.
Зміст викладеної фабули оскаржуваної постанови відображає диспозицію, викладену ч. 1 ст. 203 КУпАП з посиланням на відповідну норму закону.
Твердження представника позивача про те, що було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не бере до уваги, так як протокол про адміністративне правопорушення від 04.07.2022 року був складений у присутності позивача, з даного протоколу вбачається, що розгляд справи відбудеться 04.07.2022 року, позивачем були надані письмові пояснення.
Доводи представника позивача про те, що позивачу не було роз'яснено права та надано перекладача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються підписом позивача в протоколі та відміткою «перекладача не потребую», а також його поясненнями по суті протоколу, з яких видно, що позивач розумів обставини, за якими складено протоколу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, на підставі та в межах повноважень наданих відповідачу, за наявністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
При прийнятті рішення суд враховує, що в ході розгляду справи позивачем належних та допустимих доказів поважності причин неможливості звернутися до міграційних органів протягом визначеного періоду з питань узаконення свого перебування на території України не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не компенсуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 26, 33, 68 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 203, 245, 251, 252, 280, 281, 283 КУпАП, ст. ст. 1, 3, 4, 9, 17, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про імміграцію», Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, Порядком, оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322, ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 10, 16, 20, 72-79, 90, 94-95, 139, 241-246, 257-263, 286, 293-297, 15.5) Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Заступника начальника ЦМУ ДМС в місті Києва та Київській області Петрова Дмитра Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Заступник начальник ЦМУ ДМС в місті Києва та Київській області Петров Дмитро Васильович, адреса: Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152.
Суддя Г.О.Матійчук