02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/22165/24
провадження № 2/753/1356/25
30 січня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.,
за участю сторін не з'явилися
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з різними поглядами та цінностями на життя. Вказала, що подальше збереження шлюбу є не можливим, оскільки спільного господарства вони не ведуть та не підтримують шлюбних стосунків.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак надала заяву, у якій позовні вимоги підтримала, прохала суд їх задовольнити та розгляд даної справи проводити за її відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав заяву, у якій позовні вимоги визнав, прохав суд їх задовольнити та розгляд даної справи проводити за його відсутністю.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 18 липня 2014 року, який було зареєстровано Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №267. Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
Із матеріалів справи вбачається, що між подружжям виникали непорозуміння та спільне життя в них не склалось через різні погляди на життя. Вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні стосунки.
За правилами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до стст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Крім того, судом встановлено, що спорів про поділ майна подружжя та визначення місця проживання малолітньої дитини між сторонами на даний час не існує.
Відповідно до стст. 141, 142 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, та повертає позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 21, 24, 110-112 СК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», стст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 18 липня 2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №267, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету частину судового збору, що становить 605,60 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3990435752.1 від 08.11.2024.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.