ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/10959/24
провадження № 2/753/984/25
22 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 148 054,48 грн., яка складається зі строкової заборгованості по кредиту у розмірі 10 345,23 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 72 741,98 грн., нарахованих відсотків за кредитом у розмірі 932,79 грн., прострочених відсотків за кредитом у розмірі 19 384,86 грн., нарахованої комісії по кредиту у розмірі 2 349,98 грн., простроченої комісії у розмірі 42 299,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.11.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/4232088. Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу кредит в сумі 99 999,00 грн. строком на 24 місяці, тобто з 19.11.2021 по 18.11.2023. Позичальник зобов'язалася сплачувати банку процентну винагороду щомісячно у розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно у розмірі 2,35% від суми кредиту. З метою обслуговування кредиту банк відкрив позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості №UA643006140000029096000629735 в банку.
29.08.2023 між ТОВ «Глобал Спліт» та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги №4-2023, за умовами якого ТОВ «Глобал Спліт» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1/4232088 від 19.11.2021. В подальшому, 15.09.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення ОСОБА_1 про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало новим кредитором та про необхідність погашення заборгованості за договором.
Отже, позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення коштів, а ТОВ «Глобал Спліт» набуло права грошової вимоги до неї, останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1/4232088 у розмірі 148 054,48 грн.
12.06.2024 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 13.06.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двічі направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка поверталась на адресу суду без вручення відповідачу. Окремо, суд зауважує, що даний позов було сформовано в системі «Електронний суд» та позивачем на виконання вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України до позову долучено опис вкладення до цінного листа про направлення позовної заяви з доданими до неї документами за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільно процесуальним кодексом України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд даної справи, не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористалась своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.11.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1/4232088, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 99 999,00 грн. строком на 24 місяці, тобто з 19.11.2021 по 18.11.2023. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту. Позичальник зобов'язалася сплачувати банку процентну винагороду щомісячно у розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно у розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору (п.п. 1.1., 1.4, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору).
Згідно з п. 2.6 кредитного договору, банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач погодилася з усіма умовами кредитування, що підтверджується її власноручним підписом у кредитному договорі №1/4232088, додатку №1 до кредитного договору №1/4232088 від 19.11.2021, паспорті споживчого кредиту, додатку №1 до паспорта споживчого кредиту.
Відповідно до виписки по рахунку від 22.05.2024, АТ «Креді Агріколь Банк» 19.11.2021 здійснило зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 99 999,00 грн., як то було передбачено умовами кредитного договору, зокрема п.п. 1.2.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні відносини.
29.08.2023 між ТОВ «Глобал Спліт» та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №4-2023, за умовами якого ТОВ «Глобал Спліт» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1/4232088 від 19.11.2021, що підтверджується додатком №1 від 15.09.2023 до договору про відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023 «Реєстр прав вимоги №1» та платіжними інструкціями №150 від 18.09.2023, №4884 від 18.09.2023 про оплату за відступлення права вимоги по договору №4-2023 від 29.08.2023.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов'язання за кредитним договором №1/4232088 від 19.11.2021 належним чином не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 15.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 148 054,48 грн., яка складається зі строкової заборгованості по кредиту у розмірі 10 345,23 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 72 741,98 грн., нарахованих відсотків за кредитом у розмірі 932,79 грн., прострочених відсотків за кредитом у розмірі 19 384,86 грн., нарахованої комісії по кредиту у розмірі 2 349,98 грн., простроченої комісії у розмірі 42 299,64 грн.
Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів.
Відповідно до чч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано, як і не надано будь-яких доказів відсутності заборгованості перед позивачем.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми строкової заборгованості по кредиту у розмірі 10 345,23 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 72 741,98 грн., нарахованих відсотків за кредитом у розмірі 932,79 грн., прострочених відсотків за кредитом у розмірі 19 384,86 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії у розмірі 2 349,98 грн., та простроченої комісії у розмірі 42 299,64 грн., суд вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.4, 1.4.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору.
При цьому, суд зауважує, що позивач у змісті позовної заяви не обґрунтовує, які саме послуги за вказану комісію надавались відповідачу відповідно до умов кредитного договору, позивач обмежився лише зазначенням суми заборгованості за комісією в розрахунку заборгованості, у якому будь-якої інформації стосовно послуг, які були надані відповідачу, не вказано.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист справ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
За приписами частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що в договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду та на те, що з тексту позовної заяви не вбачається ані зміст вказаної послуги, ані обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 2 349,98 грн. та простроченої комісії в розмірі 42 299,64 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись стст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, стст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89,141, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором №1/4232088 від 19.11.2021 у розмірі 103 404,86, яка складається зі строкової заборгованості по кредиту у розмірі 10 345,23 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 72 741,98 грн., нарахованих відсотків за кредитом у розмірі 932,79 грн., прострочених відсотків за кредитом у розмірі 19 384,86 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 691,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складання повного тексту рішення - 22.01.2025.