Справа № 567/32/25
Провадження №3/567/101/25
13 лютого 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з Відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09.02.2006 року Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області
за ч.1, ч. 2 ст.173-2КУпАП (3 епізоди), -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №157091 від 29.12.2024 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення домашнього насильства при наступних обставинах - 29.12.2024р. близько 20:34 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої тещі ОСОБА_2 , а саме погрожував та ображав її, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №157092 від 29.12.2024 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення домашнього насильства при наступних обставинах - 29.12.2024р. близько 20:34 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої тещі ОСОБА_2 , в присутності малолітніх дітей : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , внаслідок чого могла бути завдана шкоди їх психічному здоров'ю.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №657327 від 20.01.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення домашнього насильства при наступних обставинах - 18.01.2025 р. о 20:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою свого місця проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме під час телефонної розмови, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на адресу останньої, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушень, вчинення яких ставиться йому у провину, а також клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.
Реалізація ОСОБА_1 свого права надати суду письмові пояснення із запереченнями по суті правопорушень є одним із способів реалізації свого права на захист, водночас про наявність будь-яких перешкод, які заважали йому реалізувати таке право впродовж усього часу після складання протоколів та до розгляду справи по суті, ОСОБА_1 суду не повідомив.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що з урахуванням необов'язкової участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_1 у разі розгляду справи у його відсутності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі даних матеріалів справ, а провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу та події правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.ст.245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколів про адміністративні правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що 29.12.2024р. близько 20:34 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої тещі ОСОБА_2 , а саме погрожував та ображав, в присутності малолітніх дітей : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Окрім того, 18.01.2025 р. о 20:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою свого місця проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме під час телефонної розмови з останньою, виражався на її адресу нецензурною лайкою при цьому погрожував фізичною розправою.
Свідки події та обставин, що зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення відсутні.
Окрім того, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" № 3733-IX від 22 травня 2024 року, яким статтю 173-2 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до частини 1 якої адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, з 19.12.2024 року обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
На підтвердження обставин, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення від 29.12.2024р. та 20.01.2025р., надано письмові пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які не містять відомостей про заподіяння внаслідок дій ОСОБА_1 шкоди їх психічному здоров'ю та психічному здоров'ю малолітніх дітей і такі докази в матеріалах справ відсутні.
Водночас, крім письмових пояснень потерпілих, інших доказів в матеріалах справи не міститься. Разом з тим, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в наданих при складанні відносно нього протоколах про адміністративні правопорушення письмових поясненнях заперечив вчинення відносно малолітніх дітей, колишньої тещі та дружини будь-якого домашнього насильства, та вказав, що 29.12.2024 року близько 19:20 год. він прийшов до колишньої тещі ОСОБА_2 , де на даний час проживають його малолітні діти для того, щоб їх провідати. Однак теща заборонила йому бачити дітей та викликала працівників поліції. При цьому поводила себе неадекватно. Окрім того, вказав, що 20.01.2025 року о 20:00 год. під час телефонної розмови з колишньою дружиною ОСОБА_5 виражався на її адресу нецензурними словами.
Отже, із зібраних матеріалів справи, які передано на розгляд до суду, встановлено, що такі матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів провини ОСОБА_1 та здійснення ним такого впливу на психічний стан здоров'я потерпілих, внаслідок якого була завдана шкода їх психічному здоров'ю.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції згідно якої суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
Протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними доказами у даних справах у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід тлумачити на її користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справ достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно малолітніх дітей, колишньої тещі та дружини, а також, що від цих дій була завдана шкода їх психічному здоров'ю, а відтак у його діях суд не вбачає складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справах про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.