Справа № 759/212/25 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1422/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
05 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000232 від 12.03.2023,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчої групи 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів включно, до 10.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який буде достатнім для того, щоб підозрювана не порушувала покладені на неї обов'язки.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що у судовому засіданні ОСОБА_7 визнала свою вину та запевнила суд, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу буде виконувати сумлінно всі обов'язки, які на неї будуть покладені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні 4 відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України, перебувають матеріали кримінального провадження № 12023060450000243 від 18.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
15.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
16.10.2024 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва відносно підозрюваної ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.12.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Постановою заступником Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243 до трьох місяців, а саме до 15.01.2025.
10.12.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.01.2025 року з утримуванням в ДУ «Київський слідчих ізолятор».
02.01.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243 продовжений до п'яти місяців, тобто до 15.03.2025 року.
10.01.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів включно, тобто до 10.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, а строк тримання під вартою відносно ОСОБА_7 закінчується 15.01.2025, але досудове розслідування не може бути завершеним, у зв'язку з необхідністю проведення у кримінальному провадженні значної кількості слідчих (розшукових) дій, проведення ряду експертиз та прийняття процесуальних рішень
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК, ч. 2 ст. 317 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експертів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних проваджень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання її вини у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як встановлено судом, ОСОБА_7 , у випадку доведеності її вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а відтак, враховуючи дані про особу підозрюваної в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого підозрюваній ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім цього, виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, колегія суддів вважає, що не виключена ймовірність того, що підозрювана ОСОБА_7 , у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від інших учасників кримінального провадження, свідків та дослідження їх судом.
Як правильно встановлено слідчим суддею, матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше встановленими ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрювана ОСОБА_7 визнала свою вину та належним чином зможе виконувати всі обов'язки, які на неї будуть покладені, оскільки має сталі соціальні зв'язку, постійне місце проживання в Україні, раніше не судима, самі по собі не забезпечують впевненості у її подальшій належній процесуальній поведінці, не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________