П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/29927/24
Категорія:113070100 Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 20.12.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Молодові В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП) в особі Управління патрульної поліції (далі - УПП) в Одеській області про:
- скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року, якою накладено стягнення в розмірі 40 800 грн;
- закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 13 травня 2024 року за порушення ч.4 ст. 126 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 13 травня 2024 року інспектором взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Волокітіним Є.А. було складено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №137484, відповідно до якої 13 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 25, здійснив виїзд на трамвайні колії відокремлені від проїзної частини, однак керуючи транспортним засобом був позбавлений права керування транспортними засобами від 23 січня 2024 року №65.1/6312, чим порушив п.п.11.9, 2.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення ч.4 ст.126 КУпАП. У зв'язку з чим, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вище вказаного правопорушення та постановлено застосувати штраф у розмірі 20 400 грн. та на підставі ст. 307, ч.2 ст. 308 КУпАП уразі несплати штрафу протягом 15 днів стягнути подвійний розмір штрафу 40 800грн.
Разом з тим, представник позивача вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач не був позбавлений права керування транспортним засобом, оскільки судова справа №502/2330/23 за якою вирішувалося питання щодо позбавлення позивача права на керування перебувала в апеляційному провадженні. Позивачем також зазначено, що 22 липня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду у справі №502/2330/23 було скасовано постанову Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року в справі №502/2330/23 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У зв'язку з чим позивач вказував, що не був особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом на момент винесення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року, а тому склад адміністративного правопорушення, що передбачений ч.4 ст. 126 КУпАП є відсутнім.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, є встановлений факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом за постановою Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року у справі 502/2330/23.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, відповідно ст. 286 КАС України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДПП в особі УПП в Одеській області (місцезнаходження: 65114, м. Одеса. Вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП України відносно ОСОБА_1 , закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ДПП України.
В апеляційній скарзі ДПП ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- суд першої інстанції не врахував доводи сторони відповідача та прийшов до помилкових висновків щодо необхідності задоволення такого позову, мотивуючи своє рішення тим, що на момент винесення оскаржуваної постанови ніби то існувала апеляційна скарга в інтересах позивача, а відтак постанова Кілійського районного суду Одеської області за №502/2330/23 (провадження №3/502/26/2024) від 23 січня 2024 року не набрала своєї законної сили;
- постанова Кілійського районного суду Одеської області у справі №502/2330/23 прийнята 23 січня 2024 року та враховуючи положення ст. 294 КУпАП набрала законної сили 02 лютого 2024 року. Саме з 02 лютого 2024 року громадянин ОСОБА_1 не мав законного права керувати транспортними засобами, оскільки був особою позбавленим права керування;
- апелянт зазначає, що відкриття апеляційного провадження по справі призупиняє вступ в закону силу відповідного рішення суду у двох випадках: подачі апеляційної скарги в межах строку на її оскарження - чого позивачем не було зроблено; постановлення апеляційним судом рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження - відповідне рішення було прийнято лише 22 липня 2024 року, одночасно з прийняттям рішення по суті апеляційної скарги. Таким чином, на момент розгляду адміністративної справи 13 травня 2024 року на місці виявлення та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , інспектором вірно встановлено, що постанова суду ніким не оскаржена, вступила в законну силу, оприлюднення на сайті "Судова влада України" та обов'язкова для виконання.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПП, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
13 травня 2024 року інспектором взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Волокітіним Є.А. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року відносно громадянина - ОСОБА_1 .
Відповідно до вище вказаної постанови, суть правопорушення полягає у тому, що 13 травня 2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Одесі, вул. Новощепний ряд, 25, здійснив виїзд на трамвайні колії відокремлені від проїзної частини, однак був позбавлений права керування транспортними засобами від 23 січня 2024 року №65.1/6312, чим порушив п.п.11.9, 2.1. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вище вказаного правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20 400 грн., з зазначенням, що на підставі ст. 307, ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі в сумі 40 800 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснювались дії та було доведено свою невинуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП, за яке його було притягнуто постановою Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року по справі №502/2330/23, яка в свою чергу слугувала підставою для винесення оскаржуваної постанови від 13 травня 2024 року.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.4 ст. 126, ст. 130, 247 КУпАП, п.п.8, 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, п.п.1.3, 1.9, 2.1 ПДР України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Пунктом 8 ч.1 ст. 23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно п.11 ч.1 ст. 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно ч.4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 32 Закону №580-VIII, поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Згідно із ст. 35 Закону №580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суть правопорушення полягає у тому, що 13 травня 2024 року позивач, керуючи транспортним засобом "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Одесі, вул. Новощепний ряд, 25, здійснив виїзд на трамвайні колії відокремлені від проїзної частини, за наслідком чого був зупинений інспектором патрульної поліції, під час чого було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, згідно постанови Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року по справі №502/2330/23.
Так, відповідно постанови Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року по справі №502/2330/23 вбачається, що ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Досліджуючи наявний в матеріалах справи диск з відео фіксацією розгляду спірної справи про адміністративне правопорушення колегією суддів встановлено, що в момент її розгляду ОСОБА_1 повідомив інспектора патрульної поліції про те, що ним подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року по справі №502/2330/23, будучи не згодним з її постановленням та притягненням його до адміністративної відповідальності.
За наслідком розгляду вказаної апеляційної скарги, 22 липня 2024 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року в справі №502/2330/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, скасовано. Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Колегією суддів, відповідно реєстру Судова влада України, який перебуває у вільному доступі, також встановлено, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, в Одеському апеляційному суді 13 травня 2024 року було зареєстровано провадження за наслідком подання ОСОБА_1 апеляційної скарги.
Отже, оскаржуваною постановою Серії ББА №137484 від 13 травня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на підставі постанови Кілійського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року по справі №502/2330/23, яка в подальшому була скасована постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року, а відповідне провадження закрито.
З огляду на викладене, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у справі №502/2330/23, вина у скоєному позивачем адміністративному правопорушенні за спірною постановою є недоведеною.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч.1 ст.ст. 9, 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене гарантується статтею 62 Конституції України.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.