П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/34457/24
Категорія:113000000 Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:13.11.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Київського районного суду м. Одеси 28 жовтня 2024 надійшов позов, поданий в інтересах ОСОБА_1 його представником адвокатом Веріковською Т.А. до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), третя особа Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної та скасування постанови №2002 від 23 вересня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Разом з позовом стороною позивача заявлялось клопотання про поновлення строків прийняття позову так як про існування постанови, яка є предметом оскарження, позивачу стало відомо лише після того як на підставі цієї постанови Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) 21 жовтня 2024 року було накладено арешт на кошти боржника.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2024 року позовна заява були прийнята судом до розгляду та відкрито провадження.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Одеса 11 листопада 2024 року була подана заява про залишення позовної заяви без розгляду внаслідок порушення строку її подання до суду без поважних причин, яка була підтримана представником відповідача у судовому засіданні.
Представником позивача було подані додаткові письмові пояснення с приводу заперечення проти залишення позову без розгляду і у судовому засіданні представник позивача наполягала на тому що позов було подано із порушенням строку внаслідок незаконних дій саме відповідача який розглянувши справу без присутності особи , яка була притягнута до адміністративної відповідальності, не направив їй своєчасно копію постанови та на звернення особи та її представника про надання інформації про наслідки розгляду адміністративної справи не відповів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної та скасування постанови №2002 від 23 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- ТВО помічника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 солдат ОСОБА_3 , 20 вересня 2024 року, склав чотири протоколи, в тому числі протокол № 2002 відносно ОСОБА_1 про скоєння ним, нібито, адміністративного правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. Із складеними протоколами, в тому числі протоколом №2002 позивач не погодився, так як адміністративного правопорушення не скоював. Неодноразово зазначав ТВО помічнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , що вся необхідна інформація про зміну облікових даних ним оновлена на виконання вимог чинного законодавства, що підтверджується його військово обліковими даними, внесеними в тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, в тому числі, і з "Резерв+", чинного законодавства України позивач не порушував. Так, позивач не був присутній під час складання відносно нього оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення 23 вересня 2024 року тому, що знаходився на прийомі у лікарів, так як з 20 вересня 2024 року йому була надана повістка про проходження військово-лікарської комісії та надані направлення на аналізи, та додатково пройти спеціалістів - терапевта та хірурга, сімейного лікаря. 30 вересня 2024 року позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 із запитом вих.№1/300924 на отримання публічної інформації, в якому в тому числі, просив вказати чи складались постанови по адміністративній справі відносно нього, підстави їх складання та надання відповідно їх копії. Однак, жодної відповіді та копій постанов позивачем від ІНФОРМАЦІЯ_5 і до теперішнього часу отримано не було. Позивач також звертався до Укрпошти з електронним запитом про повідомлення його чи надходили від ІНФОРМАЦІЯ_6 на його адресу: АДРЕСА_1 , будь-які листування, про що також не отримав відповіді. Позивач дізнався 21 жовтня 2024 року про наявність оскаржуваної постанови, отримавши сповіщення про відкриття виконавчого провадження ВП 76295191 через застосунок Документ сформований в системі "Електронний суд" 26 листопада 2024 року "Дія" та ознайомився із постановою про відкриття виконавчого провадження в приміщенні ВДВС, що свідчить про те, що позивач добросовісно отримує сповіщення від державних органів. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 21 жовтня 2024 року і одночасно були накладені арешти;
- посилання суду першої інстанції на те, що саме фактична байдужість позивача призвела до наслідків пропущення строку на оскарження постанови є безпідставною, оскільки позивач надав до суду всі наявні докази про здійснення ним всіх можливих заходів щодо отримання від ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржуваної постанови. А відповідач навпаки не довів належне надіслання та оповіщення позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності, саме відповідач порушив права позивача на оскарження незаконної постанови, оскільки чинив всі можливі перепони у ненаданні йому копії прийнятих постанов, в тому числі і постанови №2002 від 23 вересня 2024 року. Також суд першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали не зазначив норми матеріального та процесуального права, якими він керувався при прийняті оскаржуваного рішення. Так, в описовій часті ухвали не зазначені норми кодексу, які спростовують першочергове рішення суду про поновлення строку на оскарження постанови №2002 від 23 вересня 2024 року;
- судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі не зазначено, посилання на вимоги ст. 123 КАС України, які також є суттєвими при прийнятті оскаржуваної ухвали, що в даному випадку є порушенням матеріального та процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу порушив законі права та інтереси позивача до доступу до суду.
У відзиві начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції обґрунтованою та такою, що прийнята внаслідок вірного застосування норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного
Розглянувши матеріали спірного питання, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини:
Відповідно до копії постанови №2002 від 23 вересня 2024 року яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Одеса полковником ОСОБА_5 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП, за змістом якої вбачається що копія постанови була направлена поштою 24 вересня 2024 року
Копія протоколу №2002 від 20 вересня 2024 року складеному ТВО помічника начальника з правової роботи ОСОБА_6 , за змістом якого ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 09:00 годин 23 вересня 2024 року в кабінеті №48 приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 .
До матеріалів справи також надані пояснення і зауваження написані особою яка притягується до адміністративної відповідальності на окремому аркуші; запит на отримання публічної інформації від 30 вересня 2024 року направлений ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації про обставини справ про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі, зокрема, протоколу від 20 вересня 2024 року за №2002 та надання копій рішень; копія постанови про відкриття виконавчого провадження №76295191 від 21 жовтня 2024 року; копія постанови про арешт коштів боржника від 21 жовтня 2024 року по ВП №76295191.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду із оскарженням постанови від 23 вересня 2024 року було пропущено без поважних причин так як стороною позивача не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди ОСОБА_1 у реалізації належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.1 ст. 123 КАС України).
Водночас, ст. 286 КУпАП врегульовано, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, положення ст. 286 КАС України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Разом з тим, зважаючи на те, що КАС України не містить заборону на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів акцентує увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску.
Колегія суддів вважає, що такими поважними причинами пропуску строку звернення до суду може бути, у тому числі, невручення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особі, стосовно якої її було винесено, адже за відсутності даних щодо підстав притягнення до відповідальності, змісту застосованого стягнення, реквізитів оскаржуваного рішення тощо особа позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист.
Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів вручення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач приймав активні дії щодо отримання інформації щодо руху справи про адміністративне правопорушення про що свідчить запит ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року (а.с.30).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповіді на вищезазначений запит матеріали справи не містять.
За урахуванням вищенаведених обставин, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених ч.1 ст. 2 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у спірних правовідносинах таких обставин, які могли б бути визнані судом поважними у розрізі вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та забезпечення особі належної реалізації доступу до правосуддя.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Відповідно п.4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене, а також, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 320, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року скасувати.
Справу №947/34457/24 за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, направити до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.