11 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/14967/24
Суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ № 2568 від 04.10.2022 р. в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та наказ № 2518 від 02.10.2022 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму винагороди в розмірі 30 000,00 грн. та премії в розмірі 7 811, 40 грн.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 89 025,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2568 від 04.10.2022 року в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Визнано протиправними та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2518 від 02.10.2022 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію в розмірі 277% посадового окладу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з 01 по 22 вересня 2022 року; додаткову винагороду на період дії воєнного часу в розмірі 30000 грн. пропорційно дням участі відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою уряду від 07.03.2022 №217, рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, Порядку документального підтвердження 9в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, за період з 01 по 22 вересня 2022 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині та стягнути з відповідача на користь скаржника (позивача) 89025,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду про передчасність вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказує на те, що питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватись судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2022 №3 призначений на посаду водія відділення керованого мінування інженерно-саперної роти інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 як такий, що призваний на військову службу по мобілізації.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.09.2022 №78-РС, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.09.2022 №193 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за сімейними обставинами - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа з інвалідністю І чи ІІ групи), з 22.09.2022 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 встановлено до виплати наступні додаткові види грошового забезпечення, зокрема:
- премію в розмірі 277% посадового окладу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з 01 по 22 вересня 2022 року;
- додаткову винагороду на період дії воєнного часу в розмірі 30000 грн. пропорційно дням участі відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою уряду від 07.03.2022 №217, рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, Порядку документального підтвердження 9в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, за період з 01 по 22 вересня 2022 року.
На запит заявника командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України листом від 14.03.2024 за вих. №117/ВихЗВГ/2405 повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_1 12.10.2022 на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 29293,38 грн. Додатково повідомлено, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 №2518 та від 04.10.2022 №2568 за вересень 2023 року заявника позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди за вживання спиртних напоїв.
Відповідно до п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.10.2022 №2518 позбавлено премії та виплачено 90% від максимальної суми премії за умови накладення в поточному місяці дисциплінарного стягнення «догана», зокрема, ОСОБА_1 відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення №0617 від 14.09.2022 за вживання спиртних напоїв.
Згідно із п.6. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2022 №2568 не виплачено додаткову винагороду військовослужбовцям за перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до додатку 5 цього наказу, зокрема, ОСОБА_1 відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення №0617 від 14.09.2022 за вживання спиртних напоїв.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2022 №292 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №193 від 22.09.2022, пункт 1 викласти в наступній редакції, зокрема:
- не виплачувати за вересень премію в розмірі 277% посадового окладу відповідно д наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Протокол про військове адміністративне правопорушення №0617 від 14.09.2022;
- не виплачувати за вересень додаткову винагороду на період дії воєнного часу в розмірі 30000 грн. пропорційно дням участі відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою уряду від 07.03.2022 №217, рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, Порядку документального підтвердження 9в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, за період з 01 по 22 вересня 2022 року. Протокол про адміністративне правопорушення №0617 від 14.09.2022.
Не погоджуючись з невиплатою додаткової винагороди та позбавлення премії згідно із наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 №2518 та від 04.10.2022 №2568 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку щодо протиправності наказу Військової частини НОМЕР_1 № 2568 від 04.10.2022 року в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та наказ № 2518 від 02.10.2022 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом першої інстанції було відмовлено з огляду на передчасність таких вимог.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 89 025,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З вказаних законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В спірному випадку належні позивачу суми (додаткова винагорода та премія за період з 01 по 22 вересня 2022 року) не були нараховані та виплачені при звільненні. Спірні питання вирішені у цій справі, а отже фактичного розрахунку не відбулось, що в свою чергу унеможливлює вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби та обрахунку конкретної суми середнього заробітку.
Таким чином, враховуючи норми КЗпП України та фактичні обставини справи, є вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що гарантоване в статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який було висловлено в постанові від 12.02.2020 у справі №160/7402/18.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що на даний час, відсутні підстави вважати, що після нарахуванням та виплати відповідачем грошового забезпечення позивачу на виконання судового рішення у даній справі останньому не буде виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов