05 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6944/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 ( суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі №280/6944/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за кожен день участі позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) протиправною.
Просив зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та ВЧ НОМЕР_1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за кожен день участі позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) із врахуванням виплачених позивачу сум додаткової винагороди за вказаний період.
Позивач вважає, що набув право на отримання додаткової винагороди відовідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_2 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно), з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
З апеляційною скаргою на рішення суду звернувся відповідач ВЧ НОМЕР_1 , в якій зазначив, що позивач перебуваючи на посаді начальника відділу технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення, ВАС-788428А та відноситься до підрозділу забезпечення, а не бойового, що не надає йому права розраховувати на отримання додаткової винагороди.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами апеляційного перегляду справи встановлено.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (наказом від 01.11.2022 № 229 призначений на посаду начальника взводу матеріально-технічного забезпечення) (а.с.29).
Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170, від 02.06.2024 № 235, від 03.07.2024 № 293 район діяльності військової частини НОМЕР_2 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.05.2024 № 210 прийнято рішення виплатити особовому складу військової частини додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн, які брали безпосередню участь в бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), за період з 01 квітня по 30 квітня 2024 року, відповідно до додатку 2 до цього наказу (а.с.46).
Аналогічні за змістом накази були видані командиром військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.06.2024 № 253, від 03.07.2024 № 294 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за періоди з 01 травня по 31 травня 2024 року та з 01 червня по 30 червня 2024 року (а.с.56-58, 85-87).
Згідно з додатками 2 до наказів від 03.05.2024 № 210, від 03.06.2024 № 253, від 03.07.2024 № 294 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у періоди з 18.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 30.06.2024 (а.с.44-45).
Листом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 1564/2866 представника позивача повідомлено, що на підставі телеграми заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.06.2022 № 248/2942 у період з 01.07.2022 по 05.07.2022 здійснено приймання-передачу військової частини НОМЕР_1 (у тому числі, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 ) з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, завдання з грошового забезпечення військовослужбовцям військових частин, підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі і військової частини НОМЕР_2 , після липня 2022 року виконувалося військовою частиною НОМЕР_1 , що свідчить про те, що військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником бюджетних коштів у частині виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а отже реалізація її виплати не покладена на військову частину НОМЕР_2 . Водночас повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_2 були здійснені усі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану за квітень 2024 року з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, який був включений додатком у відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, де зазначений період виконання завдань - у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 включно, на підставі чого у подальшому була виконана розрахунково-платіжна відомість. Вказана відомість була передана до розпорядника бюджетних коштів, військової частини НОМЕР_1 , з метою подальшої нею виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану за квітень 2024 року (а.с.12-14).
01.08.2024 позивачу видана довідка №1564/3768 про нарахування додаткової винагороди у квітні 2024 року у розмірі 43333,33 грн; травні 2024 року - 100000,00 грн; червні 2024 року - 10000,00 грн, а також про виплату такої винагороди у квітні 2024 року у розмірі 12805,00 грн; травні 2024 року - 29550,00 грн; червні 2024 року - 29550,00 грн (а.с.26).
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованої підстави, яка визначена відповідачем для невиплати додаткової винагороди, оскільки неспростованими є обставини, що позивач виконував/здійснював заходи необхідні для забезпечення оборони України у спірному періоді.
При визначенні правомірності або протиправної бездіяльності відповідача ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період, суд першої інстанції зазначив про виконаний обов'язок ВЧ НОМЕР_8 нарахування позивачу у спірних періодах додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, а відповідачем ВЧ НОМЕР_1 допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди позивачу у повному обсязі.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до часин першої-третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до Постанови № 168, пунктом 1 якої (у редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вподальшому, до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
З 24 лютого 2022 року Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718, внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
До 01 червня 2022 року відповідно п.1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» вважалося виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Згідно з пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
= бойовий наказ (бойове розпорядження);
= журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
= рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Згідно з пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З 01 червня 2022 року відповідно п.1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», а саме виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
За змістом пункту 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України встановив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України встановив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
За змістом п.п. 9.7 пункту 9 Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника) до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн., не включаються.
Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу невиплати відповідачами на користь позивача як військовослужбовця Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18.04.2024 року по 30.06.2024 року.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Невиплату позивачу додаткової винагороди за спірний період апелянт обґрунтував тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника відділу технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення, ВАС-788428А та відноситься до підрозділу забезпечення, а не бойового та відповідно до витягів з підсумкових бойових донесень здійснював заходи по забезпеченню основних підрозділів батальйону в БРО, своєчасне поповнення боєприпасів, доставка паливно-мастильних матеріалів, приготування та доставка їжі, забезпечення речовим майном, проведення поточного ремонту техніки.
Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
-під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
-у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
-із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
-у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
-на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
-з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
-кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
-у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
-з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Доводи апелянта щодо необґрунтованості доводів суду першої інстанції стосовно допущеної протиправної бездіяльності щодо невиплати додаткової винагороди позивачу у повному обсязі та зобов'язання відповідача ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди у спірних періодах, є помилковими, оскільки спірна додаткова винагорода вже є нарахованою ВЧ НОМЕР_2 , отже питання правомірності нарахування спірної винагороди не стосується ВЧ НОМЕР_1 , оскільки підготовка наказів (по стройовій частині) для здійснення виплати винагород покладається на підрозділи, що ведуть облік особового складу.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 в адміністративній справі №280/6944/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова