Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва
12 лютого 2025 р. Справа № 440/12370/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, по справі № 440/12370/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 № 163750012496 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 09.11.1980 по 17.11.1982;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити новий розрахунок стажу державної служби за період з 03.09.2007 - 01.05.2016, та за результатами нового розрахунку зарахувати до стажу державної служби 8 років 7 місяців 29 днів роботи в Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці на посаді головного державного інспектора відділу нагляду північного напрямку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.10.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 №163750012496.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 час військової служби в армії з 09.11.1980 по 17.11.1982 та період роботи з 03.09.2007 по 01.05.2016 до стажу державної служби.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що період проходження військової служби не може бути зарахований до спеціального стажу державного службовця, оскільки це не передбачено чинним законодавством, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 № 163750012496 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є правомірним, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу державного службовця.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, позивач з 21.04.2021 перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії з переходом на інший вид пенсії, а саме за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750012496 від 01.10.2024 відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу», оскільки страховий стаж держслужбовця повинен бути не менше ніж 10 років. Зазначено, що згідно наданих документів за час роботи на посаді держслужбовця з 03.09.2007 по 01.05.2016 страховий стаж ОСОБА_1 складає 8 років 3 місяці 29 днів.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 №163750012496 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу» та наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становить шістдесят років.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Новим Законом) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закон № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Нового Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Нового Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.
Судовим розглядом встановлено, що позивач з 03.09.2007 по 01.05.2016 працював головним державним інспектором з охорони праці державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в хімічній промисловості, головним державним газотехнічним інспектором Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, головним державним інспектором відділу нагляду у хімічній промисловості та газовому комплексі управління нагляду в промисловості на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області, головним державним інспектором відділу нагляду північного напрямку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці, що підтверджується записами з трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Отже, страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 8 років 7 місяців 29 днів, а не 08 років 3 місяці 29 днів, як зазначає відповідач у спірному рішенні.
Відповідач відмовляючи в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» посилався на недостатність страхового стажу держслужбовця позивача, який повинен бути не менше ніж 10 років, зазначаючи, що страховий стаж позивача складає 8 років 3 місяці 29 днів, не зараховуючи при цьому до стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 09.11.1980 по 17.11.1982.
Таким чином, спірним у цій справі є питання зарахування до стажу державної служби позивача період його військової служби з 09.11.1980 по 17.11.1982.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинний до 01.05.2016, тобто в період роботи позивача на державній службі) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, період військової служби позивача в лавах Радянської Армії з 09.11.1980 по 17.11.1982 (запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , військовий квиток серії НОМЕР_2 ) підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
Щодо доводів апелянта про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, а отже рішення суду щодо зобов'язання Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію буде виконати неможливо, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо зарахування періодів роботи позивача і призначення пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати періоди роботи та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 № 163750012496 про відмову позивачу у переводі з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню та наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 440/12370/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло