12 лютого 2025 р.Справа № 632/2026/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Кочнєв О.В., м. Златопіль, повний текст складено 16.12.24 року у справі №632/2026/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою (за підписом його представника) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту також - відповідач), в якій просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08 жовтня 2024 року, винесену В.о. начальника відділу нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Кіштулинцем Р.В., якою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 (відповідно до даних постанови) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-2 КпАП України, а провадження у справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, які складаються із сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.). Інші понесенні витрати позивача щодо сплати судового збору залишено за ОСОБА_1 .
Державна служба України з безпеки на транспорті, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім того, Державна служба України з безпеки на транспорті просила здійснити розподіл судових витрат у справі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушені норми процесуального права, не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Вважає, що порушення, яке було допущене позивачем, містило ознаки такого, за яке передбачена відповідальність відповідно до норми ст.132-2 КУпАП. За диспозицією вказаної норми на вантажовідправника вантажу покладається відповідальність за внесення (зазначення) ним відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним. Зазначає, що відомості про масу вантажу в товарно - транспортній накладній не відповідають фактичним даним та перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри на 27,25%. Звертає увагу, що фабула оспорюваної постанови відповідає правопорушенню, передбаченому статтею 132-2 КУпАП (Порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж). Окрім того, наводить доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про долучення копій матеріалів за оскаржуваною постановою на наступне засідання з обов'язковим їх направлення позивачу, однак суддею без належного правового обґрунтування було залишено поза увагою дане клопотання. У зв'язку з наведеним, надає копії матеріалів за оскаржуваною постановою, а також сертифікат відповідності приладу обліку, який використовувався при зважуванні транспортного засобу, наявність знаходження на балансовому обліку у відповідача вимірювального прибору 030Т - AS2 - РWIA №360, яким здійснювалося зважування автомобілю та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Отже, вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення порушені норми процесуального права, не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.268 КАС України у правах, визначених ст.ст. 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
З урахуванням наведеної вище норми КАС України, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали даної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08.10.2024 року позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-2 КпАП України, через перевищення вагових параметрів належного йому транспортного засобу марки "Man", реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з напівпричепом марки "Carnehl", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час зважування на 119 км автодороги Р-51 “Мерефа-Павлоград», яка була складена виконуючим обов'язки відокремленого територіального підрозділу відповідача - відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях - Кіштулинець Радіоном Володимировичем на підставі акту №АР106050 від 08.10.2024 року і якою на позивача був накладений штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що склало 34000,00 грн.
Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем 08.10.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі по тексту - Закон №3353-XII) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Приписами ч.2 ст.29 Закону №3353-XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30).
Відповідно до ст.48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 ( із змінами та доповненнями, далі по тексту - ПДР).
Згідно з п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.
Норма ст.132-2 КУпАП визначає відповідальність за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж.
Так, приписами ч.1 ст.132-2 КУпАП визначено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.132-2 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (далі по тексту - Порядок №1174).
Порядком №1174 передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п.12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Відповідно до п.17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За змістом диспозиції норми ст.132-2 КУпАП на вантажовідправника вантажу покладається відповідальність за внесення (зазначення) ним відомостей про масу або габарити вантажу до товарно - транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним.
У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено зі змісту оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08.10.2024 року, 08.10.2024 о 12 год. 30 хв. за адресою: а/д Р-51 "Мерефа - Лозова - Павлоград 119 км. при проведенні перевірки транспортного засобу MAN д/нм НОМЕР_1 , н/п CARNEHL д/н НОМЕР_3 , що перевозив вантаж товарно - транспортна накладна б/н, 2024 року виявлено порушення п.22.5 ПДР внесені відомості, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри на 27,25%, чим порушено ст.132-2 КУпАП внесення відомостей, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно. На підставі викладеного, керуючись ст.229 та ч.3 ст.132-2 КУпАП було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 грн.
Колегія суддів зазначає, що вказана вище постанова містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.
Фабула цієї постанови відповідає правопорушенню, передбаченому нормою ч.3 ст.132-2 КУпАП.
Отже, слід дійти висновку, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08.10.2024 року фактично містить необхідні відомості, передбачені приписами ст.283 КУпАП, які є достатніми та необхідними для встановлення суті та змісту вчиненого позивачем правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що помилка в анкетних даних позивача при складанні постанови не має принципового значення та не може бути підставою для її скасування, оскільки в ній чітко зазначений РНОКПП позивача, що дозволяє чітко встановити особу, відносно якої складалася постанова, та вказана описка не є підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у тому числі, у судовому порядку.
Окрім того, щодо деталізації адміністративного правопорушення, за яким позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме ч.3 ст.132-2 КУпАП, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорювана постанова відповідає вимогам для постанов вказаного типу, передбачених ст.283 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП, тобто доказів, які дозволяють суду впевнитися в тому, що подія адміністративного правопорушення відбулася. Тобто, суд першої інстанції виходив з відсутності підтвердження належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем 08.10.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП.
Колегія суддів враховує той факт, що представник відповідача в суді першої інстанції клопотав перед судом про оголошення перерви для надання ним доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП, враховуючи їх ненадання при подачі відзиву на позовну заяву, однак судом першої інстанції було відмовлено в оголошенні перерви.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем до апеляційної скарги було додано відповідні докази на обґрунтування своєї позиції у даній справі щодо підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП.
Так, згідно відомостей товарно-транспортної накладної №б/н вантажовідправником визначено ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). Остання містить відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), а також містить підпис вантажовідправника.
Відповідно до згаданої товарно-транспортної накладної маса брутто склала 39,200 т, проте за результатом зважування встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 50,9 т при нормативно допустимих 40 т. (27,25% перевищення), що підтверджується відповідним чеком зважування (а.с.139).
Отже, відомості про масу вантажу в товарно-транспортній накладній не відповідають фактичним даним та перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри на 27,25 %.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю зазначено прилад обліку, який зважував транспортний засіб - ОЗОТ-AS2-PWIA № 360.
До апеляційної скарги додано відповідні документи на обладнання пункту габаритно - вагового контролю ОЗОТ-AS2-PWIA №360.
Відповідачем надано сертифікат відповідності з додатком, декларацію про відповідність, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікат перевірки типу (а.с.111-112, 127-129).
Отже, інформація, яка отримана з приладу для зважування ОЗОТ-AS2-PWIA №360, є доказом перевищення повної маси вантажного транспортного засобу.
Відтак, наведене вище вказує на відсутність правових підстав для скасування оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення №002096 від 08.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-2 КпАП України.
При цьому, в контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений у вже згаданій вище нормі КАС України, зобов'язує суди вживати заходи для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (ч.3 ст.77 КАС України), 4) витребування доказів судом (ст.80 КАС України).
Нормою ст.80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвали про витребування доказів.
В постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2 та ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Окрім того, Верховний Суд в постанові від 03.10.2019 року у справі №826/15560/15 зазначив, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.01.2024 року у справі №640/19582/21, від 14.11.2024 року у справі №580/3452/22.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, всупереч принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не було витребувано у відповідача доказів на підтвердження обставин, якими останній обґрунтовує свою позицію у даній справі щодо підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП, що в підсумку призвело до неправильного вирішення даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи, таке рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга відповідача підлягає задоволенню.
Враховуючи результати апеляційного перегляду даної справи та приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави розподілу судових витрат у даній справі.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №632/2026/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 12.02.2025 року