30 січня 2025 р.Справа № 520/23041/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Харківводоканал" та Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бабаєв А.І.) від 28.10.2024 року (повний текст складено 01.11.24 року) по справі № 520/23041/24
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, КП "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 року № 43835000404.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 року № 43835000404, на думку позивача, є незаконним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі № 520/23041/24 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 року № 43835000404 в частині застосування до Комунального підприємства “Харківводоканал» штрафу у сумі 1543578,08 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (61052, вул. Благовіщенська, буд.30, м. Харків, ЄДРПОУ 44131658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства “Харківводоканал» (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, ЄДРПОУ 03361715) сплачений судовий збір в сумі 18522 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 58 коп.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, відзиви сторін на подані апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства “Харківводоканал» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2023 по 30.06.2024 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 12.07.2024 № 383/35-00-04-04-15/03361715.
Згідно висновків акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату КП “Харківводоканал» узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість протягом строків, визначених ПК України, а саме: грошових зобов'язань згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року у сумі 2368841 грн., із затримкою більше 90 календарних днів: від 1731 до 2134 календарних днів; грошових зобов'язань згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2018 року у сумі 1490029,2 грн., із затримкою більше 90 календарних днів: від 2104 до 2143 календарних днів; чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 та п. п. 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
На підставі висновків акта перевірки та на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 року № 43835000404, яким до позивача за порушення строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ застосовано штраф у розмірі 50% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання - в сумі 3858570,20 грн.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що обставини цієї справи свідчать про відсутність в діях позивача вини щодо не своєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість. При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено що КП “Харківводоканал» мало можливість для дотримання приписів п. 57.1 ст. 57 ПК України, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відсутність субвенції і наявність сертифікату Торгово-промислової палати у спірних правовідносинах не можуть бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов'язок вчасно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Законом № 466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Так, податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Уважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Тобто обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 статті 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Судовим розглядом встановлено, що за висновками акту перевірки, вирішуючи чи умисно вчинено порушення платником податків, контролюючий орган зазначив, що згідно податкового законодавства КП “Харківводоканал» проводить облік ПДВ від реалізації водопостачання та водовідведення та придбання за касовим методом - тобто за фактом отримання “живих» коштів від споживачів та за фактом оплати на користь постачальників “живими коштами», з рахунків підприємства. В акті також вказано, що протягом 2018 року отримано 1 181,5 млн. грн., сплачено 923,4 млн. грн., в т.ч. травень 2018 р., отримано 105,7 млн. грн., сплачено - 69,8 млн. грн., червень 2018 р. - отримано 92,4 млн. грн., сплачено - 71,0 млн. грн., протягом 2019 року отримано 1 754,8 млн. грн., сплачено на користь постачальників 1 211 млн.грн., протягом 2020 року отримано 1 855,9 млн. грн., сплачено на користь постачальників - 1 046,1 млн. грн., протягом 2021 року отримано 2 082,3 млн. грн., сплачено на користь постачальників - 1 455,9 млн. грн., протягом 2022 року отримано 892,9 млн. грн., сплачено на користь постачальників - 517,4 млн. грн., протягом 2023 року отримано 1 520,1 млн. грн., сплачено на користь постачальників - 978,9 млн. грн. В акті також міститься посилання на те, що основними покупцями послуг КІТ “Харківводоканал» є населення - 95%, яке при сплаті наданих послуг підприємством з водопостачання та водовідведення сплачує податок на додану вартість, який закладено у вартість послуг. Також контролюючий орган зазначив, що підприємство отримує на рахунок грошові кошти та при цьому не поповнює електронний рахунок. У зв'язку із основною діяльністю КП “Харківводоканал» повністю формує свої податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно до п. 187.10 ст. 187 ПК України, де зазначено, що платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом. Також в акті перевірки вказано, що на направлений запит до Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації щодо фінансування договорів КП “Харківводоканал» про організацію взаєморозрахунків, отримано відповідь, в якій Департаментом зазначено: КП “Харківводоканал» в межах узгодженого обсягу заборгованості з різниці в тарифах було сформовано 2 договори про організацію взаєморозрахунків до постанови КМУ від 15 грудня 2021 року № 1340, а саме: № 1/14С від 21.12.2021 на суму 382 214 407,53 грн. (для проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 14 ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік»), № 184/1340 від 23.12.2021 на суму 28 863 105,47 грн. (для проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 13 ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Вказано, що був оформлений непрямий договір (через КП» Обласний інформаційно-технічний центр») № 3/14С від 22.12.2021 на суму 4 379 046,14 грн (для проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 14 ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Зазначено, що у зв'язку з неможливістю проведення взаєморозрахунків відповідно п. 14 ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», на підставі листа Мінрегіону від 06.01.2022 № 7/10.1/176-22, були сформовані нові договори для проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 13 ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік». Зазначено, що були визнані недійсним договори про організацію взаєморозрахунків: № 1/14С від 21.12.2021 на суму 382 214 407,53 грн. - у зв'язку з підписанням нових договорів № 262/1340 від 27.12.2021 на суму 80 253 771,53грн та № 263/1340 від 27.12.2021 на суму 301 960 636,0 грн.; № 3/14с від 22.12.2021 на суму 4 379 046,14 грн. - у зв'язку з підписанням нового договору № 265/1340 від 27.12.2021 на суму 4 379 046,14 грн. Вказані договори були профінансовані в повному обсязі на суму 382 214,4 тис грн. Підприємством отримано з бюджету 386 593 453,67 грн. але грошові кошти було спрямовано на погашення заборгованості з АК "Харківобленерго", а не на поповнення електронного рахунку в СЕА з податку на додану вартість. В акті пеервірки також зазначено, що КП “Харківводоканал» не подавало заву щодо неможливості виконання податкових обов'язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом МФУ від 29.07.2022 року № 225, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 № 967/38303.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, в яких посилався на те, що несвоєчасна сплата була пов'язана із скрутним фінансовим становищем через дію протягом останніх років економічно необґрунтованих тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і несвоєчасну та не в повному обсязі компенсацію з Державного бюджету різниці в тарифах. Відповідно, вважав, що несвоєчасні розрахунки позивача із Державним бюджетом відбулися поза його волею, а тому ці факти не можуть вважатися податковим правопорушенням.
В свою чергу, контролюючий орган листом № 2385/6/35-00-04-04-26 від 08.08.2024 року повідомив позивача, що на підставі доведеної вини платника податків щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань та фактами повторності її вчинення, за результатами акту камеральної перевірки та на підставі протоколу засідання комісії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками, податків з питань розгляду заперечень, пояснень та враховуючи вищевикладене, висновок акту перевірки КП “Харківводоканал» від 12.07.2024 року № 383/35-00-04-04-15/03361715 “Про результати камеральної перевірки КП “Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715) з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2023 р. по 30.06.2024 р.» з зазначеного питання відповідає нормам діючого законодавства та залишається незмінним.
Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, судом встановлено, що протоколом Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3 борг Держави на момент виникнення спірних правовідносин перед позивачем зафіксований на рівні 356 355 787,91 грн.
Згідно з висновком комісійного експертного економічного дослідження від 17.12.2018 № 21268/№ 27963 відповідаючи на поставлені питання, експерти зазначили, що господарська діяльність КП “Харківводоканал» за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 була збитковою внаслідок реалізації послуг з водопостачання та водовідведення за регульованими на державному рівні тарифами.
Протоколом засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації від 04.11.2022 № 1 борг Держави перед позивачем за рік (01.06.2021 - 30.06.2022) зафіксований на рівні 91 937 700 грн.
При цьому, Державною аудиторською службою України за наслідками перевірки діяльності позивача за період з 01.09.2020 по 30.06.2023 роки було встановлено збільшення дебіторської заборгованості КП “Харківводоканал» з бюджетом в 2022 році на 554 138,0 тис. грн., в порівнянні з 2021 роком, з 1 350 500,0 тис. грн. станом на 31.12.2021 до 1 904 638,0 тис. грн. станом на 31.12.2022 року; за 6 - ть місяців 2023 року збільшилась на 396 731,0 тис. грн. з 1 904 636,0 тис. грн. станом на 31.12.2022 до 2 301 367,0 тис. грн. станом на 30.06.2023 р.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України.
Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.
У акті перевірки в обов'язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.
Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені статтею 83 Кодексу матеріали, зокрема це може бути наявні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).
Проте, акт перевірки від 12.07.2024 № 383/35-00-04-04-15/03361715 таких відомостей не містить, а містить лише посилання на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов'язань по ним та граничний строк сплати таких зобов'язань.
У п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.
У постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, указує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.
Таким чином, встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України і відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є безпідставними та спростовуються наведеними вище обставинами.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що несвоєчасна сплата КП «Харківводоканал» його податкових зобов'язань з ПДВ за травень - червень 2018 року відбулась у зв'язку з неузгодженістю приписів діючого законодавства та завдяки протиправним діям центральних органів державної влади щодо компенсації різниці в тарифах, підтверджених Верховним Судом. Проте, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені обставини, а також на те, що КП «Харківводоканал» здійснював всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання субвенційних коштів, що в свою чергу свідчить про відсутність в його діях вини, а відтак застосування до нього штрафних санкцій суперечить приписам п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України. Також позивач послався на те, що судом першої інстанції наявності у відношенні Апелянта форс-мажорних обставин, які, відповідно до приписів п.п. 112.8.9 р. 112.8 ст. 112 ПК України, унеможливлюють застосування штрафних санкцій у будь-якому розмірі. Вказує, що висновки Харківської торгово-промислової палати, зафіксовані у Сертифікаті від 04.02.2020 № 44/63.01-6 (копія додана до матеріалів справи) прямо вказують на неможливість виконання КП «Харківводоканал» податкових зобов'язань зі сплати ПДВ в зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенцій; протиправні дії третіх осіб, які унеможливили виконання податкових зобов'язань Підприємства з ПДВ у періодах, починаючи з січня 2017 по лютий 2020 у термін: протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації, виконання якого настало 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018, 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018, 30.07.2018, 30.08.2018, 30.09.2018, 30.01.2019, 02.03.2019, 30.03.2019, 30.04.2019, 30.05.2019, 30.06.2019, 30.07.2019, 30.08.2019, 30.09.2019, 30.10.2019, 30.11.2019, 30.12.2019, 30.01.2020. Вважає, що сертифікат є визнанням Державою факту неможливості сплати Підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість без отримання субвенційних коштів.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що відсутність субвенції і наявність сертифікату Торгово-промислової палати у спірних правовідносинах не можуть бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов'язок вчасно.
При цьому, має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами (постанови від 19 серпня 2022 року справа № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16). Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
Колегії суддів вважає, що лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов'язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов'язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов'язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.
Таким чином, пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків погашення грошових зобов'язань на строк більше 30 календарних днів, що за встановленої у цій справі сукупності обставин є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України.
Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 р. у справі № 520/14773/21.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Крім того, суд зазначає, що КП “Харківводоканал» не подавало заву щодо неможливості виконання податкових обов'язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом МФУ від 29.07.2022 року № 225, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 № 967/38303.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Комунального підприємства "Харківводоканал" та Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 520/23041/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
У зв'язку з перебуванням судді Катунова В.В. 10.02.2025 р. та 11.02.2025 р. у відпустці, повний текст постанови складений 12.02.2025 р.