12 лютого 2025 р. Справа № 520/20549/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 10.12.24 у справі № 520/20549/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 /далі також - позивач, ОСОБА_2 / звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області/, в якій просив:
1) визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з дня прийняття Рішення Конституційного Суду (№2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024 року;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області перерахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимальним розміром.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з дня прийняття Рішення Конституційного Суду (№2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області перерахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 з 20.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимальним розміром.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував, що адвокатом витрачено більше 20 годин роботи (2 годин консультації та роз'яснення, 1 год - складання заяви до ГУ ПФУ в Харківській області, 1 год - складання адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Харківській області, 1 год - відправлення 2-х заяв, 2 год - вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, складання позовної заяви 6 годин на 6 аркушах та завантаження 11 додатків, 3 год - ознайомлення з відзивом та його аналіз, 4 год - складання відповіді). Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано належні первинні документи, а у відзиві на позов відповідачем не наведено доводів на обґрунтування неспівмірності витрат позивача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Вказані вище обставини, на думку позивача, свідчать, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, здійснено судом першої інстанції безпідставно, тобто самостійно та з власної ініціативи, чим неправильно застосовані норми права, зокрема, положення частин 4-7 статті 134 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 22.04.2024, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 06.09.2024, квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.09.2024.
Вказаними документами підтверджено, що адвокат Петренко О. В. надала позивачу послуги з професійної правничої допомоги.
Так, між адвокатом Петренко Оксаною Василівною та ОСОБА_1 22.04.2024 укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого Громадянин доручає, а Адвокат приймає на себе обов'язки, пов'язані з наданням правової допомоги Громадянину в якості представника законних прав та інтересів у порядку ст. 59 Конституції України, з усіма правами наданими законом (Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») у судах загальної та адміністративної юрисдикції, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, користуватися всіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписання та подачі позову, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, давати усні та письмові пояснення, змінювати підстави, предмет позову, збільшувати та зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову, робити заяви, заявляти клопотання, визнавати позови повністю або частково, укладати мирові угоди, оскаржувати рішення та ухвали, пред'являти виконавчі документи для виконання державними виконавцями, витребувати всі необхідні довідки та документи, підписувати всі необхідні документи, здійснювати розрахунки, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.3. Договору сторони домовились про фіксований розмір гонорару у сумі 20 000,00 грн, з урахуванням Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021, що включає в себе надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід, аналіз наданих документів, складання заяв до органів ПФУ щодо перерахунку пенсії, підготовка проекту позовної заяви (заяви) та її погодження, складання позовної заяви (заяви), оформлення примірників позовної заяви (заяви) для всіх учасників справи, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, ознайомлення з відзивом та його аналіз, складання відповіді, складання інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, тощо.
Згідно з п.4.1 розділу 4 Договору, зокрема, розмір, порядок обчислення і внесення винагороди визначається за домовленістю сторін та підтверджується актом виконаних робіт та касовим ордером, який є невід'ємною частиною договору.
06.09.2024 сторонами підписано акт виконаних (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 22.04.2024 про те, що юридичні послуги (роботи) надані Адвокатом Петренко О.В. належної якості, зауважень з боку ОСОБА_1 відсутні. Оплата ОСОБА_1 здійснена всього станом на 06.09.2024 у сумі 20000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06.09.2024 на суму 20000,00 грн.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що підготовка справи до судового розгляду не передбачала збирання значного обсягу доказів; матеріали справи не містять доказів опрацювання та застосування судової практики; змістовна частина позову складається з однією сторінки; відповідь на відзив дублює зміст позову.
Колегія суддів також звертає увагу, що такий вид правової допомоги як консультації та роз'яснення, на який затрачено 2 год. 00 хв., не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 134 КАС України.
Крім того, послуги з ознайомлення з відзивом та його аналіз (3 год), на думку колегії суддів, не підлягають виділенню в окремий вид наданої послуги, оскільки ці дії мають бути віднесені до складання відповіді на відзив.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката Петренко О. В. з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 20 000,00 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
Колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм процесуального права - неправильним.
Колегія суддів зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що обсяг робіт, як і заявлений розмір витрат, є завищеними та не є співмірними зі складністю цієї справи, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача про відсутність доводів відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто у розумінні ч.6 ст. 134 КАС України відповідач заявив відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 520/20549/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк