11 лютого 2025 рокусправа № 380/19896/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення №103950005902 від 9 вересня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області 33 вересня 2024 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою від 27.09.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ої категорії, проживала та проживає у м.Фастові Київської області, тобто на території, яка була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю. 03.09.2024 у зв'язку із досягненням пенсійного віку (зі зменшенням, передбаченим ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") позивач звернулась із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. 13.02.2024 позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103950005902 від 09.09.2024, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не підтверджено факту постійного проживання або постійної роботи в зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993 року - 4 роки.
Стверджує, що позивач має статус особи, що постійно проживає чи постійно працює або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 4). Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим законом.
Отже станом на 1 січня 1993 року позивач проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, і це відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої ст.55 Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дає їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 5 років, тобто 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачці виповнилось 55 років. Таким чином позивач фактично досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з врахуванням зменшення 12 травня 2024 року, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Відмова у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, яка викладена в рішенні Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області № 103950005902 від 09.09.2024, є протиправною.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796, оскільки відсутній підтверджений необхідний період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.
Частинами третьою та четвертою ст. 15 Закону № 796 встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Стверджує, що із ст.55 Закону № 796 вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відтак право Позивача на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796 - відсутнє, проте може бути переглянуте після повторного звернення за призначенням пенсії з наданням документів, що спростовують вищеозначені обставини.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову в частині позовних вимог, що стосуються Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до правління Пенсійного фонду України від 16.20.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 за принципом екстериторіальності рішення №103950005902 від 09.09.2024 про відмову в призначені пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності, наслідками яких є рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії, оскільки не розглядало і не мало розглядати подані позивачкою документи.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачка надіслала відповідь на відзив, у якому зазначила, що відповідно до статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі Київською обласною державною адміністрацією позивачці посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_1 від 03.04.1995) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Так, при зверненні за призначенням пенсії вона надала документи, які підтверджують її статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та факт постійного проживання та роботи, в тому числі не менше 4 років станом на 01.01.1993, у зоні посиленого радіоекологічного контролю у м. Фастові, зокрема копію паспорта громадянина України з відміткою про її постійне проживання (реєстрацію) з 13.03.1998 у м. Фастові, посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданого 3 квітня 1995 року Київською обласною державною адміністрацією.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у подібних справах (в постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 349/536/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 308/13277/16-а, від 11 вересня 2019 року у справі № 205/8713/16-а, , від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150), просить суд задовольнити позов.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Фастів, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та паспортом громадянина України НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 26.12.21987 уклала шлюб із ОСОБА_4 , після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_5 .
Позивачка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 03.04.1995 Київською обласною державною адміністрацією.
3 вересня 2024 року у зв'язку із досягненням 55 річного віку, позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Із 1 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України, під час опрацювання заяв на призначення та перерахунок пенсій, застосовують принцип екстериторіальності, який передбачений постановою правління Пенсійного фонду України від 16.20.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 (далі Постанова № 25-1).
Так за принципом екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та прийняло рішення №103950005902 від 09.09.2024 про відмову в призначені пенсії.
Рішення №103950005902 від 09.09.2024 про відмову в призначені пенсії мотивоване наступним: «… Вік заявника 55 років 02 місяці 15 днів. … Страховий стаж особи становить 32 роки 09 місяців 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Відмовити в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796, оскільки відсутній необхідний період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки…».
Не погодившись із цією відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Сторонами не заперечується та обставина, що позивачка на час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії досягла віку 55 років, страховий стаж становить 32 роки 9 місяців 11 днів.
Позивачка просить відповідача 2 призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, умовою для надання пенсії особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.
У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається.
Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії.
Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Суд встановив те, що позивачка має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії серії НОМЕР_1 .
Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 засвідчує те, що позивач постійно проживав, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожив не менше чотирьох років.
Зважаючи на наведене, позивач має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Для встановлення права позивача на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивач постійно проживав або постійно працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Оскільки додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, то для обчислення кількості років, на які додатково позивач має право зменшити пенсійний вік, необхідно встановити час проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Для встановлення вказаних обставин суд зобов'язав відповідача 1 надати суду копії документів, за результатами розгляду яких було прийняте спірне рішення.
На виконання ухвали відповідач 1 надав суду копію заяви позивачки про призначення/перерахунок пенсії від 03.09.2024, розписку - повідомлення із зазначенням переліку документів, які позивачкою подані до пенсійного органу та копії таких документів.
Так із розписки-повідомлення до заяви про призначення пенсії слідує, що до заяви позивачки додані копії паспорта громадянина України НОМЕР_5 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, анкета застрахованої особи.
Відповідач 1 надіслав суду копії документів, на підставі яких було прийняте спірне рішення:
- заява про призначення пенсії, розписка-повідомлення;
- анкета застрахованої особи;
- довідка виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 06.08.2024 № 22-13/698, відповідно до якої ОСОБА_1 мала зареєстроване місце проживання у м. Фастів у період 13.03.1998 - 25.07.2008, з 09.09.2021 по час видачі довідки;
- трудова книжка ОСОБА_6 НОМЕР_6 ;
- свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 , виданим Фастівським міськвиконкомом 26.12.1987, відповідно до якого ОСОБА_3 26.12.1987 уклала шлюб із ОСОБА_4 , після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 ;
- паспорт громадянина України НОМЕР_5 ;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера.
Разом із тим до позовної заяви позивачка додатково надала наступні документи:
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 із якого слідує, що позивачка ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Фастів;
- атестат про середню освіту серії НОМЕР_7 , відповідно до якого позивачка у 1986 році закінчила середню школу № 9 м. Фастова Київської області;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 з якого слідує, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_3 народила доньку ОСОБА_7 у м. Фастові Київської області;
- акт підписаний громадянами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , засвідчений головою Комітету самоорганізації населення № 82 від 03.09.2024 року, про те, що вказані громадяни підтверджують, що з січня 1985 року по березень 1998 року ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 ;
- посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданого 3 квітня 1995 року Київською обласною державною адміністрацією.
Суд зауважує, що позивач у позовній заяві стверджує, що подавала до пенсійного органу копію посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , проте, ні заява про призначення пенсії, ні розписка-повідомлення про перелік долучених документів не містять доказів цього.
Також спірне рішення не містить посилання на вказане посвідчення і копія його відсутня серед документів, що розглядались пенсійним органом, наданих відповідачем 2 на вимогу суду.
Підстава для відмови у спірному рішенні зазначена наступна: «… Відмовити в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796, оскільки відсутній необхідний період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки… ».
Суд наголошує, що для застосування до позивачки зниження пенсійного віку необхідно встановити факт, що вона постійно проживала, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожила не менше чотирьох років.
Суд вважає, що вказана обставина щодо позивачки підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданим 3 квітня 1995 року Київською обласною державною адміністрацією.
Проте дане посвідчення не було надане пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії.
Для встановлення права позивачки на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивачка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
На думку суду, таким підтвердженням є документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Суд вважає, що акт, складений сусідами позивачки на підтвердження факту її проживання не є належним доказом у даній справі.
Також надані позивачкою атестат, копії свідоцтв про народження та про укладення шлюбу є документами, що засвідчують певний юридичний факт (народження, укладення шлюбу, отримання освіти), але не підтверджують факт постійного проживання.
Щодо трудової книжки позивачки, суд зауважує, що перший запис датований 01.02.1987 і даний документ лише може свідчити про наявність підстав для додаткового зменшення пенсійного віку, виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, за умови підтвердження початкової величини зниження пенсійного віку строком на 2 роки.
Суд вважає, що постанови Верховного Суду, на які позивачка посилається у позовній заяві не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на те, що обставини, встановлені судом відмінні від тих, які були встановлені у справах, що переглядались у касаційному порядку.
Враховуючи наведене, суд не заперечує права позивачки на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі статті 15 Закон № 796-XII за умови звернення до пенсійного органу із відповідними документами на підтвердження такого права.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо його звільнення зі служби, звернувшись до відповідача із відповідною заявою та із наданням визначеного переліку документів.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна