11 лютого 2025 рокуСправа №160/28447/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, які виявилися у відмові від виплатити ОСОБА_1 пенсії в розмірі 234 282,80 (двісті тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 80 коп., що підлягала виплаті, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у адміністративній справі №160/10986/22 її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №9), виданим 15.04.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаської селищної ради селища міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, та залишилась недоодержаною ним, в зв'язку із його смертю;
-зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 234 282,80 (двісті тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 80 коп., що підлягала виплаті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у адміністративній справі №160/10986/22 її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №9), виданим 15.04.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаської селищної ради селища міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. та залишилась недоодержаною ним, в зв'язку із його смертю.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є дочкою померлого пенсіонера Міністерства оборони України ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України №2262-ХII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що весь час, починаючи з 15.03.2001, проживала разом із батьками, за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання рішення суду від 05.09.2022 у адміністративній справі №160/10986/22 ОСОБА_2 було нараховано доплату до пенсії, за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 в сумі 234282,80грн. За життя батька йому так і не була виплачена вказана доплата до пенсії. У зв'язку з чим позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила виплатити їй пенсію в розмірі 234282,80 грн., що підлягала виплаті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у адміністративній справі №160/10986/22 її батькові. Однак, відповідач листом від 10.09.2024 повідомив, що виплата заборгованості за рішенням суду здійснюється в судовому порядку, чим фактично відмовив у виплаті зазначеної доплати. З даною відмовою позивач не погоджується, вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28447/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклав своє бажання надати до суду його в більш пізній термін не надав.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.2001 Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років у розмірі 68% сум грошового забезпечення.
Листом №0400-010202-8/8/41874 від 30.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_2 , що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №160/10986/22 проведено перерахунок його пенсії з 01.04.2019 у розмірі 68% від грошового забезпечення 33096,25 грн., яке зазначено у довідці від 19.07.2021 за №ФД97901, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 без обмеження максимальним розміром пенсії, що доплата за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 складає 234282,80грн. та буде здійснена після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Черкаською селищною радою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років, про що 12.04.2024 складено відповідний актовий запис №9.
Згідно з довідкою вих.№117 від 23.05.2024 про реєстрацію/останнє місце проживання спадкодавця та про склад зареєстрованих на момент смерті, виданої Центром надання адміністративних послуг Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що ОСОБА_2 , 1948 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; на день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1949 р.н. (дружина) та ОСОБА_1 , 1984 р.н. (донька).
05.06.2024 приватний нотаріус Дейнека Л.А. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою №83/02-14 від 05.06.2024, в якій, на підставі ст. 1221, ст. 1268 Цивільного кодексу України, згідно ст. 4, ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з оформленням спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа №29/2024, який на день смерті постійно мешкав в смт. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , просила надати інформацію про недоотримані пенсійні виплати померлого.
Відповідач листом від 18.06.2024 повідомив приватному нотаріусу Дейнека Л.А., що відповідно до статті 61 Закону №2262-ХII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати, годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Згідно з рішень суду ОСОБА_2 були нараховані доплати пенсії по справам №160/21193/21, №160/10986/22 та №160/21221/23, для отримання цієї доплати необхідно звернутись до суду.
09.08.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила виплатити їй пенсію в розмірі 234282,80грн., що підлягала виплаті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у адміністративній справі №160/10986/22 її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , та залишилась неодержаною в зв'язку з його смертю.
До вказаної заяви позивачем було долучено копії наступних документів: свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; ???свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 ; витягу з реєстру територіальної громади від 23.05.2024; ???довідки №117 від 23.05.2024, яка видана ЦНАП Черкаської селищної ради; ???листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010202-8/41874 від 30.03.2023; ???запиту приватного нотаріуса Дейнеки Л.А. за вих. №83/02-14 від 05.06.2024; ??? листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вх.№0400-010508-8/126085 від 18.06.2024; ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Листом №50074-35852/Б-01/8-0400/24 від 10.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що відповідно до статті 61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Питання щодо отримання заборгованості за рішеннями суду №160/21193/21 та №160/10986/22 позивач має право вирішити в судовому порядку, згідно судового рішення №160/21221/23 заборгованість відсутня.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті їй нарахованої на виконання рішення суду від 05.09.2022 у справі №160/10986/22 та недоотриманої за життя пенсії (доплати) у зв'язку зі смертю пенсіонера, її батька, звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначені гарантії з приводу соціального забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до частини першої - третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1 в редакції на час спірних відносин), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до пунктів 9, 12 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
За документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.
Відповідно до пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України» від 25 листопада 2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Абзацом 1 частини другої, частиною четвертої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їх діти до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац 16 частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).
Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Системний аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Такий підхід до врегулювання таких правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульована висновок про те, що « у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-ІV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.04.2022 у справі №200/10136/20-а, від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а.
Аналогічний підхід до правозастосування викладено в постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 22.11.2023 у справі №420/1966/19, від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою померлого пенсіонера, ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ та мав нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №160/10986/22 доплату за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 у розмірі 234282,80грн., яка залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 09.08.2024 звернулась до відповідача із заявою про виплату недоодержаних пенсійних виплат померлого батька, тобто до спливу шестимісячного строку, долучивши копії таких документів: свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади від 23.05.2024; довідки №117 від 23.05.2024, яка видана ЦНАП Черкаської селищної ради; листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010202-8/41874 від 30.03.2023; запиту приватного нотаріуса Дейнеки Л.А. за вих. №83/02-14 від 05.06.2024; листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вх.№0400-010508-8/126085 від 18.06.2024; ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Однак, доказів того, що позивач є членом сім'ї померлого, що забезпечена пенсією у разі втрати годувальника, матеріали справи не містять.
Відсутні і докази того, що позивач є членом сім'ї, яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті.
Суд повторно звертає увагу, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
На підтвердження відомостей про проживання разом із пенсіонером ОСОБА_2 позивачем надано довідку про реєстрацію/останнє місце проживання спадкодавця та про склад зареєстрованих на момент смерті вих.№117 від 23.05.2024 та витяг з реєстру територіальної громади.
Однак, вказані документи засвідчують лише зареєстроване місце проживання позивача, яке відповідає зареєстрованому місце проживанню померлого батька, однак не засвідчують, що позивач проживала разом із батьком на день його смерті.
Суд зазначає, особа, яка звертається із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подає, зокрема, документи про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 09.08.2024 про виплату недоотриманої пенсії померлого батька відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ не містить відомостей про долучення таких документів.
Доказів виконання вимог пункту 9 розділу ІІ Порядку №3-1 позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав для виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду від 05.09.2022 у справі №160/10986/22 та недоотриманої за життя пенсії (доплати) у зв'язку зі смертю пенсіонера, її батька, відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ у відповідача не було.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права звернутись до відповідача, надавши такі документи.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова